Камінний господар
Шрифт:
Д о н Ж у а н
Спинiться! Не тьмарiть ясного спогаду, про сю хвилину!
За що прощати? Я ж тепера бачу, що я i вам не завинив нiчого.
Адже ви через мене досягли високого, пречистого верхiв'я!
Невже мене за се прощати треба?
О нi, либонь, ви в словi помилились!
У серцi сторожкiм такеє слово вродитись не могло. Вам не потрiбнi такi слова, коли ви стали вище вiд ганьби й честi. Правда ж так, Долорес?
Д о л о р е с
Здається, слiв нiяких бiльш не треба.
(Хоче
Д о н Ж у а н
Стривайте ще, Долорес… Ви в Мадрiдi одвiдали сеньйору де Мендоза?
Д о л о р е с
(спиняється)
Ви… ви… мене питаєте про неї?
Д о н Ж у а н
Я бачу, рано вам ще в монастир.
Д о л о р е с
(перемагає себе)
Я бачила її.
Д о н Ж у а н
Вона щаслива?
Д о л о р е с
Здається, я щасливiша вiд неї.
Дон Жу а н
Вона про мене не забула?
Д о л о р е с
Нi.
Д о н Ж у а н
Почiм ви знаєте?
Д о л о р е с
Я серцем чую.
Д о н Ж у а н
Се все, що хтiв я знати.
Д о л о р е с
Я вже йду.
Д о н Ж у а н
Ви не питаєте мене, навiщо менi се треба знати?
Д о л о р е с
Не питаю.
Д о н Ж у а н
I вам не тяжко се?
Д о л о р е с
Я не шукала нiколи стежки легкої. Прощайте.
Д о н Ж у а н
Прощайте. Я нiколи вас не зраджу.
Долорес закриває раптом обличчя вiдлогою i виходить з печери не оглядаючись.
Сганарель увiходить i докiрливо дивиться на дон Жуана.
Д о н Ж у а н
(скорiш до себе, нiж до слуги)
Яку я гарну вигартував душу!
С г а н а р е л ь
Чию? Свою?
Д о н Ж у а н
Ущипливе питання, хоч несвiдоме!
С г а н а р е л ь
Думаєте, пане?
Д о н Ж у а н
А ти що думаєш?
С г а н а р е л ь
Що я видав вас ковадлом i клевцем, а ще нiколи не бачив ковалем.
Д о н Ж у а н
То ще побачиш.
С г а н а р е л ь
Шкода! пропало вже!
Д о н Ж у а н
Що? де пропало?
С г а н а р е л ь
Пiшла в черницi ваша доля, пане.
Д о н Ж у а н
То ти пiдслухував?
С г а н а р е л ь
А ви й не знали?
Хто має слуги, той повинен звикнуть, що має повсякчас конфесьйонал.
Д о н Ж у а н
Але щоб так нахабно признаватись!..
С г а н а р е л ь
То треба буть слугою дон Жуана.
Мiй пан вiдомий щирiстю своєю.
Д о н Ж у а н
Ну, не плещи!.. То тiнь моя пiшла, зовсiм не доля. Доля жде в Мадрiдi.
Сiдлай лиш коней. Ми тепер поїдем ту долю добувати. Швидше! Миттю!
Сганарель виходить. Дон Жуан бере шпагу до рук i проводить рукою по лезi, пробуючи її гострiсть, при тому всмiхається.
IV
Оселя
К о м а н д о р
(увiходить)
Чого се ви вбираєтесь?
А н н а
На завтра покраси вибираю. Завтра хочу пiти на бiй бикiв.
К о м а н д о р
У пiвжалобi?!
А н н а
(з досадою вiдсуває покраси)
Ох, тi жалоби! i коли їм край?
К о м а н д о р
(спокiйно)
Ся має вiсiм день iще тривати.
По дядьковi вона не дуже довга.
А н н а
Найцiкавiше те, що я i в вiчi не бачила нiколи того дядька.
К о м а н до р
То справи не змiняє. Ви тепер належите до дому де Мендозiв, тож вам годиться шанувати пам'ять всiх своякiв.
А н н а
Продовж їм, боже, вiку!
Бо се тепер по дядьковi жалоба, а то була по тiтцi, перед нею ж - коли б не помилитись!
– брат у третiх чи небiж у четвертих нам помер…
К о м а н д о р
На кого ви розсердились?
А н н а
Я тiльки хотiла пригадати, скiльки днiв я не була в жалобi з того часу, як з вами одружилась.
К о м а н д о р
Цiлий мiсяць.
А н н а
(iронiчно)
Ах, цiлий мiсяць? Се багато, справдiї
К о м а н д о р
Не розумiю вашої досади.
Невже-таки для марної розваги ладнi ви занедбати всi почеснi звичаї давнi?
А н н а
(встає)
Що се за слова?
Я не додержую звичаїв чесних?
Коли я що ганебного вчинила?
К о м а н д о р
Про щось ганебне й мови буть не може, але для нас i збочення найменше було б ступнем до прiрви. Не забудьте, що командорський плащ менi дiстався не просьбами, не грiшми, не насильством, але чеснотою. З нас, де Мендозiв, були здавен всi лицарi без страху, всi дами без догани. Чи ж подоба, щоб саме вас юрба могла огудить, коли ви завтра…
А н н а
(роздражнено)
Я не йду нiкуди.
К о м а н д о р
Зовсiм нема потреби замикатись.
Ми завтра маємо пiти до церкви.
А н н а
Я не збиралася до церкви завтра.
К о м а н д о р
А все-таки ми мусимо пiти, - казати казань має фра Iньїго.
А н н а
Се найнуднiший в свiтi проповiдник!
К о м а н д о р
Я з вами згоджуюсь. Та королева злюбила тi казання. Отже, ходить i цiлий двiр на них. Коли не буде з усiх грандес лиш вас, то се помiтять.