Адепт
Шрифт:
Із кивотиком у руці Ратибор вийшов з храму Кадеш і відчув, що смертельно стомився. Він сів на сходи, Астерій вмостився поряд і все дивився в обличчя Габірові: він не розумів, чому мандрівний мудрець такий засмучений. «Напевно, грабіжники забрали все золото ще до нас», — думав хлопець. Учневі Мелхиседека здавалося, що на порозі його свідомості стоїть нове видіння. Він поглянув на східний небосхил, де вставав у всій красі Перлинового Лімесу [149] мисливець Оріон. Благодатна прохолода линула від Нілу на захід — у пустелю, і незліченне птаство
149
Перлиновий Лімес — три зірки Поясу Оріона.
Але видіння не перейшло кордонів його душі. Воно злилося із згасаючим Сонцем і присмеркові відчуття увійшли в роздуми Ратибора, одягнуті у гіркі шати підсумків.
Він уявив себе малою рухливою річчю Простору — шаховою фігурою, яку Промисел пересуває теренами вселенської шахівниці. В уяві його виник велетенський Хрест Мандрів, що західним кінцем впирався у Желянську вить, північним досягав буртаських боліт, південним — ущелини Харра, а східний змочував у воді Білого Озера. А Ітхель стояв у центрі Хреста Мандрів, і вода в Печері Чорної Риби була срібно-спокійна, як Вічність обидвох ойкумен.
Він зрозумів, що гра Знаками Сущого виявилася невдалою. Обрані, що свято вірили в Знаки, прорахувались. Вічність, котра мудріша за жерців усіх храмів Землі, стерла пліснявою Знаки, яким передбачалося безсмертя. Він відчув убогість Знаків болем серця, як закоханий відчуває зраду коханої істоти. І в присмерковому напіввидінні він побачив, як повз нього проходять у безодню леґіони Знаків, сумних від свого безсилля. Літери грецькі, арабські, арамейські, іудейські, латинські йшли до чорного небесного провалля. Повзли, перебираючи променями, Зірки, Трикутники, Свастики, крокували кутасті руни. А за ними линув сірий, чорний, червоний потік Знаків зовсім химерних, зачинених і диких; і не було Числа тим приреченим витворам людським; і зорі Оріона дивувались їхньому могутньому безсиллю; і Ворог радів тому походові, бо вмів обертати мудрість і дикість Знаків на користь собі.
А безодня Вічності приймала всі Знаки у своє неосяжне лоно, і не ставала ні меншою, ні більшою, і не отримувала кольорів Сущого. І все пам'ятала Вона, і все тонуло в її забутті. Замовкали слова, дурні й мудрі, покривалися пліснявою священні тексти, розвалювались кам'яні стели — чорна простота з'їдала світлу складність Сущого.
І серед приреченості побаченого згадав Ратибор слова авви Антонія і підвівся назустріч зіркам Сходу. Велика Істина постала в душі його, як постає острів серед нічного океану, і розірвала павутиння сумнівів білим променем віри. Він побачив початок початків, і джерело джерел, і пристрасне прагнення Єдиного до Творіння Його і Спасителя, вищого за всі Знаки. І сказав він небу, зіркам, ущелині Харра і малому Астерію:
— Я вірю в Сина Божого, бо Він є СЛОВО.
Івано-Франківськ, 1992—1993
Примітки
Роман Володимира Єшкілєва та Олега Гуцуляка «Адепт, або Свідоцтво Олексія Склавина про сходження до Трьох Імен» був написаний у листопаді 1992 —
Корпус приміток складений авторами роману спеціально для даного видання.
Перелік помилок друкованого оригіналу, помічених та виправлених верстальником електронної версії
Стор. 15: Але ось проповз останній мерзенний слимак-гисполин і срібною дорогою (цого =>) того слизу покотилося щось кругле.
Стор. 19: На третій день (полюваня =>) полювання дісталися вони й до Желянської виті.
Стор. 55: Ітхель я побачив уперше вранці двадцять першого дня подорожі (в =>) з Саркелу, з вершини глиняного пагорба побіля Каналу царя Ханукки, що прорізає сухий хазарський степ на захід від Великої ріки Ітиль.
Стор. 59: Каган розповідає Рибі про всі події в обидвох ойкуменах, а Риба (прорукує =>) пророкує йому підступні напади демонів на Раш-Хазарі і засоби їх відбиття.
Стор. 75: Мудрі мужі таємного (Братстсва =>) Братства пояснили синові Левія, що Шехіна є знаком Вигнаності, бо справедливість у злому світі відлучена від людей.
Стор. 81: Там він переповів слова Цагана Братству Шехіни і відмовився від посвяти у ступінь Голови (Братстсва =>) Братства.
Стор. 104: З боку міста тунель закривався чавунними ґратами, що опускалися за допомогою ланцюгового механізму, (розташованного =>) розташованого в нижньому поверсі самої вежі.
Стор. 105: Їх змастили свинячим лоєм і натягнули на барабан обертового (важіля =>) важеля балісти.
Стор. 135: Посеред тої пустелі стояв кам'яний стовп, подібний до (Надніпрянських =>) Наддніпрянських баб.
Стор. 142: Святилище храму майстри видовбали у (прямовистому =>) прямовисному стрімчаку серед північної частини скель Харра.
Стор. 147: У (прямовистій =>) прямовисній скелі за давніх часів видовбували неглибокі печери.
Стор. 147: Несторій (подумави =>) подумав і сказав:
Стор. 149: Ратибор довго мовчав, дивлячись на кам'яну (підолгу =>) підлогу печери, де заблуканий мурах мандрував тріщинами в нікуди.
Стор. 149: Уважно читай Біблію: чи не (чотинарнадцять =>) чотирнадцять років служив Іаків у Лавана; чи не чотирнадцять дітей народила Рахель, іудейська праматір; 1чи не чотирнадцять днів пригощав друзів Соломон в Емафі. 2
Стор. 162: У чаші наливали олію і підпалювали плаваючі ґноти — це було й освітленням, і пахощами містерій, бо в олію (додававли =>) додавали ладан і смолу червоної пальми «хеб».
Стор. 162: — Там гадюки, — він прив'язав смолоскип до леза меча і (встомив =>) встромив його у чорноту підземелля.
Географічні мапи