Амаркорд (Збірка)
Шрифт:
Питання: Хто саме залишився?
Відповідь: У вас є списки запрошених, прошу справдити.
Питання: Чи пам’ятаєте ви тости, які виголошував за столом містер Гомосапієнс перед тим, як ви пішли, і чи не відбувалося чогось особливого під час святкування?
Відповідь: Він виголосив тост «За комерцію і процвітання», потім тост «За нові напрямки розвитку, забудьмо старе». Нічого особливого не відбувалося.
Питання: Чи випили ви за ці тости?
Відповідь:
Питання: А хто ще не випив?
Відповідь: Я не зобов’язаний стежити за процесом напивання своїх співробітників.
Питання: Куди ви поїхали з «Інтерекстріму»?
Відповідь: Це моя особиста справа, чому я повинен про це звітувати?
Питання: Тому що це допит. То все ж таки куди?
Відповідь: А які у вас підстави мене підозрювати?
Питання: Тут я питаю, а ви відповідаєте, прошу не забувати.
Відповідь: Я поїхав до пана Фіалка.
Питання: Як ви ставилися до містера Гомосапієнса?
Відповідь: Я не вважав за доцільне якось до нього ставитися, він приїхав учити наших менеджерів продавати газету, при чім тут я? Я не торговий агент.
Питання: Отже, ви недолюблювали містера Гомосапієнса?
Відповідь: Якщо я не спілкуюся з кіоскерами, які продають нашу газету, це не означає, що я їх недолюблюю, просто у нас різні пріоритети.
Питання: Ви були проти тих змін, які намагався запровадити в газеті містер Гомосапієнс?
Відповідь: Не так просто все змінити тільки тому, що хтось раптом приїхав з-за кордону і вважає себе мудрішим за інших.
Питання: Про що ви розмовляли у вас удома з паном Незабудком і паном Айвазовські?
Відповідь: Це несуттєво.
Питання: Чи розмовляли ви про містера Гомосапієнса?
Відповідь: Так, але не викрадали його.
Питання: Коли, де і за яких обставин ви востаннє бачили зниклого громадянина Голландії містера Арнольда Гомосапієнса?
Відповідь: У тій халабуді за містом, «Інтерсрім» якийсь там, обмивали 500-й номер.
Питання: Як поводився містер Гомосапієнс?
Відповідь: Не помню, п’яний був.
Питання: Чи можете ви пригадати, хто саме і під які тости містера Гомосапієнса не випив чарки?
Відповідь: Не знаю, сам не пив.
Питання: Чому?
Відповідь: Якщо я хороший редактор тут, у Тигирині, це не означає, що я знаюся на комунальній політиці Амстердама.
Питання: Це означає, що ви недолюблювали містера Гомосапієнса?
Відповідь: Це
Питання: Чи розмовляли ви у пана Фіалка про містера Гомосапієнса?
Відповідь: Ні.
1. Фіалко, Незабудко і Айвазовські приховують, про що саме розмовляли, поїхавши з «Інтерекстріму».
2. Із результатів допитів усіх решта присутніх випливає, що до ранку в «Інтерекстрімі» залишився тільки сам містер Гомосапієнс, кілька працівниць рекламного відділу та Сніжана Терпужко, усі решта поїхали раніше.
3. Доброзичливо про жертву відгукуються тільки працівники рекламного відділу, Сніжана Терпужко і Горислава Галичанко, усі решта його недолюблювали.
4. Під час допиту підозрюваний Незабудко Ю.Й. попросив листок паперу, на якому написав: «Все, що серцем не обнять, заміняє слово „блядь“».
Щоденники української журналістки-1
Із рубрики «Не для преси»:
Людина должна розмовлять тією мовою, якою мати його кормила груддю.
— Чи можлива в Україні журналістика європейського зразка?
— А хіба існує такий зразок? В Україні можлива професійна журналістика. А професіоналізм залежить не від того, на яку аудиторію працює людина — на широку чи камерну. Зараз рівень професіоналізму молодих журналістів дуже низький, тому добрим вважається вже той, хто знає, як пишеться «плацкартний вагон» і не плутає прізвище людини, в якої бере інтерв’ю. На Заході рівень професіоналізму значно вищий, бо краща освіта і вища конкуренція. Думаю, у нас теж незабаром буде краще, принаймні з конкуренцією.
Протягом усієї розмови біля нас стояла дівчинка з диктофоном і уважно слухала. Дочекавшись паузи, вона сказала: «Перепрошую, що перериваю, пане Сухий. Я — Леся Піцик, газета „Подробиці“, тіраж 100 000. Скажіть, пожалуста, куди ви їздите відпочивати?»
— Ну от, будь ласка, — посміхнувся мені Василь Мокрий і відповів Лесі Піцик: — Відпочивати не їжджу вже десять років, бо маю багато роботи. Одружений, двоє дітей, дружина — лев за гороскопом. Я — рак. Улюблена страва — фондю із печерицями. Рекомендую пояснити вашим читачам, що це таке. На телебаченні працюю 15 років, перед тим був професором хімії у Московському університеті. За походженням — поляк. Живу в Україні понад 30 років. Вільно розмовляю п’ятнадцятьма мовами, перераховувати не буду, бо назви більшості переважно друкують із помилками. Люблю імпресіоністичний живопис, подивіться у словнику і не плутайте з експресіоністичним, у вільний час займаюся фотографією і кулінарією. Маєте ще якісь запитання?