Аргонавти Всесвіту
Шрифт:
Риндін посміхнувся. Просто молодець ця дівчина! Звідки в неї стільки сміливості і незалежності? Тим часом Сокіл продовжував запитувати, чомусь дивлячись убік:
— Яка атомна вага радію?
— Двісті двадцять шість цілих і п’ять десятих. Навіть дивлячись у книгу, не можна було відповісти швидше!
— Який геологічний період ви знаєте між тріасовим і крейдяним?
— Юрський геологічний період, — випалила Галя.
Сокіл подивився на Риндіна. Той махнув рукою.
— Вистачить! З хімії і геології вона дещо знає. Ван, ваша черга!
Проте
— В мене немає запитань. Тільки одна маленька перевірка.
— Це відносно готування їжі? — пожартував Риндін.
— Вважаю, серйозніше. Чи знаєте ви, що це таке?
Він вийняв з кишені досить великий чорний пістолет з тонким дулом і високою мушкою. Галя Рижко уважно подивилася на нього і відповіла:
— Схоже на пневматичний пістолет.
— Так, схоже. Електричний тренувальний пістолет. Буду просити вас зараз…
— Хвилинку, Ван, — перервав його Сокіл. — Навіщо вам цей пістолет в астроплані?
— Дозволю собі поспитати також: навіщо у нас в астроплані б мікрофільмова бібліотечка з різними довідниками?
— Ну, це зрозуміло. Нам завжди може бути потрібна та чи інша довідка. Порівняли!
— Вважаю, правильно порівняв. Бо пістолет так само необхідний, як і довідник. Справжній стрілець завжди тренується: треба, щоб рука тримала зброю твердо, добре. Вас з Миколою Петровичем теж проситиму полюбити пістолет. Це стане в пригоді, — багатозначно пообіцяв Ван Лун. — Дівчино, будь ласка, ось ціль.
Він перевернув металічний щит з супертитану, який стояв біля стіни. На його зворотному боці була прикріплена паперова мішень.
— А я все забував спитати, навіщо тут, у каюті, цей аркуш супертитану! — засміявся Риндін.
— Вирішив, так буде краще. Не пошкодиться оббивка каюти, — незворушно відповів Ван Лун. — Так, стріляйте, дівчино. Десять пострілів. Звідси, від цієї стіни, — вимірив, п’ять метрів. Прошу, покажіть, який з вас стрілець.
Галя взяла пістолет. Ван Лун з інтересом стежив за її рішучими жестами. Здавалось, і тепер дівчина не відчувала ані тіні збентеження, немов все відбувалося саме так, як вона й передбачала. Вона стала на вказане їй місце, ще раз уважно оглянула пістолет. Звела погляд на Ван Луна.
— А ви його пристрілювали, товаришу Ван Лун? Адже це дуже рисковано — складати іспит з пістолетом, який вперше взятий в руки.
— Дуже прошу не думати так, — заспокоїв її Ван Лун. — Запевняю: якщо не влучите, пістолетові не докоряйте. Пристріляний правильно.
Галя неквапно, старанно прицілилась. Всі уважно стежили за нею.
Постріл — сухий і ледь чутний. Маленька куля врізалась у чорне яблучко мішені. Але тієї ж секунди і сама Галя Рижко похитнулась і ледве втрималася на місці, схопившись за поруччя.
Риндін розсміявся.
— Ну, ось вам
Дівчина замислилась, опустивши пістолет дулом униз.
— А справді, що зробити? — повторив Сокіл. — Ван, як ви гадаєте?
Втім, Галя уже придумала вихід сама:
— Треба добре спертися спиною об стояк. І все.
Так вона й зробила. І знову підвела пістолет.
Постріли залунали один за одним. А коли дівчина закінчила стріляти, Ван Лун підійшов до стіни, взяв мішень і уважно оглянув її. Потім він подивився на Галю Рижко з помітним інтересом, наче відкрив у ній нові, досі невідомі йому риси.
— Так… дайте руку, дівчино. Це дуже-дуже добре, — сказав він зовсім іншим тоном, в якому не було й відтінку іронії. І Галя Рижко збентежено і радісно почервоніла: вона зрозуміла, що завоювала симпатії Ван Луна, найсуворішого з трьох членів експедиції.
А він уже говорив Риндіну і Соколу:
— Дуже буду радий, якщо й ви доб’єтеся таких наслідків. Мабуть, доведеться добре попрацювати. Такі успіхи приходять не одразу. Ця дівчина…
Ван Лун ще раз подивився на розчервонілу, задоволену Галю.
— Ця дівчина послала всі десять куль в яблучко. Немає жодного промаху, немає жодного бокового влучення! Вважаю, вона може називатися снайпером!
Розділ шостий,
де читач, якщо він справді цікавиться астронавігацією і не боїться цифр і розрахунків, може при бажанні дістати уявлення про складний, на перший погляд, небесний маршрут астроплана і, крім того, довідатися, як виглядають Земля і Місяць з каюти міжпланетного корабля.
До вечора (звичайно, тільки умовного вечора, бо ракетний корабель, природно, не знав ані дня, ані ночі) Галина Рижко остаточно завоювала симпатії всього екіпажу астроплана. Що стосується Ван Луна, то після стрільби з електричного пістолета, Галя остаточно і беззастережно перемогла його серце, рішуче взявши в свої руки також і обов’язки повара на кораблі. Микола Петрович в свою чергу здався, побачивши, з якою готовністю дівчина намагається бути корисною кожному в першій-ліпшій справі. Дещо натягнутими і дивними залишалися тільки взаємини між Галею і Соколом. Геолог помітно конфузився і уникав розмов; Галя ж, здавалося, просто не помічала цього і поводилася з Вадимом підкреслено байдуже.
Вечеряли всі разом. Галя спробувала чесно виконувати взяті на себе зобов’язання і їсти “найменшу крихітку”. Але Риндін поставив перед нею велику бляшанку консервів і багатозначно сказав:
— Ану, їжте, дівчино! У нас тут треба добре годуватися. Ми мусимо прибути на Венеру міцними і здоровими. А тому — щоб я більше не чув цих ваших розмов про “голодне тренування”, зрозуміло?
— Це розпорядження чи побажання, Миколо Петровичу? — цілком серйозно спитала Галя.
— Звичайно, розпорядження. А що?