Біблія /Библия

Нечуй-Левицький Іван Семенович

26 Цїлий день щедра рука його, і він пожичає, і рід його буде благословенний.

27 Одхиляйсь від злого і твори добро, і останешся по віки!

28 Бо Господь любить правду і не покине преподобних; по віки сохранить їх, а знищить рід беззаконних.

29 Праведні будуть мати землю, і жити на нїй по віки.

30 З уст праведника виходить премудрість, і язик його говорить правду;

31 Закон Бога його в серцї його, не спотикнеться нога його, ступаючи.

32 Беззаконник чигає на праведника,

і хоче зігнати його з сьвіту;

33 Господь не оставить його в руцї його, і не осудить його на судї.

34 Дожидай Господа і пильнуй дороги його, і він удостоїть тебе мати землю. Коли будуть знищені беззаконники, побачиш її.

35 Я бачив беззаконника, потужного, що розростався, як не пересаджене зелене дерево;

36 Та й минувся він, і бач, не було вже його; і я шукав, та й не знайшов його.

37 Вважай на безвинного і гляди на правдивого; є бо добра доля для чоловіка мирного.

38 Переступники ж будуть знищені всї до одного, буде загороджена будучність беззаконним людям.

39 Спасеннє ж праведних від Господа, він сила їх в час тїсноти.

40 І Господь допоможе їм і спасе їх; він вислобонить їх від беззаконних і сохранить їх, вони бо вповали на него.

Псалтир 38

1 Псальма Давидова на спомин. Г осподи, не картай мене в гнїві твому, не карай у досадї твоїй.

2 Бо стріли твої прошибли мене, і рука твоя спустилась на мене.

3 Нема здорового місця на моїм тїлї задля гнїву твого; нема спокою в костях моїх задля гріха мого.

4 Бо несправедливостї мої спали на голову мою, як тягарь великий, вони затяжкі для мене.

5 Смердять, гниють рани мої задля нерозуму мого.

6 Я скорчився, над міру зігнувся; сумуючи, цїлий день похожаю.

7 Бо стегна мої ранами зовсїм покриті, і нема здорового місця на тїлї моїм.

8 Я знемігся і занепав надто, я ридаю від жалю серця мого.

9 Господи, перед тобою все бажаннє моє, і зітханнє моє не є перед тобою закрите.

10 Серце моє бьється, опустила мене моя сила, і сьвітло очей моїх, вже й його нема в мене.

11 Мої други й побратими мої оддалеки стали від нужди моєї; і родина моя стоїть оподаль.

12 А ті, що наважили на життє моє, заставили сїла для мене; і ті, що бажають нещастя мого, говорять, як зробити менї пакість, вони цїлий день про зраду міркують.

13 Я ж, як глухий, не чую, і як нїмий, що уст своїх не отворить.

14 Я став, як чоловік, що не чує, в котрого устах нема оправдання.

15 Бо на тебе, Господи, надїюся; ти даси відповідь, Господи, Боже мій.

16 Бо я сказав: Ой, щоб вони не втїшались надо мною! Як я спотикнуся, вони величаються проти мене!

17 Я бо мало що не кульгаю, і біль мій все передо мною.

18 Бо я виявляю несправедливість мою; я зажурився задля гріха мого.

19 Мої ж вороги жиють,

набрали сили, і багацько їх, що ненавидять мене без причини.

20 І хто злом оддячує добро, ті проти мене, я бо про добро дбаю.

21 Не опусти мене, Ги цсподи, Боже мій, будь недалеко від мене.

22 Спіши на поміч менї, Господи, мій спасителю!

Псалтир 39

1 Проводиреві хора, Ідутунові, псальма Давидова. С казав я: Буду пильнувати дороги моєї, щоб не согрішити язиком моїм, забезпечу уста мої, як довго беззаконник передо мною.

2 Я онїмів в мовчанню; я мовчав про добро, і біль мій заворушився.

3 Серце в менї загорілось, від думок моїх огонь займився; я сказав язиком моїм:

4 Вияви, Господи, конець мій і міру днїв моїх, яка вона, щоб я знав, як довге життє менї.

5 Бач, долонею відміряв єси днї мої, і вік мій, як нїщо, перед тобою; марна постать всякий чоловік, що стоїть на землї.

6 Як тїнь, ходить чоловік; даремне він побивається; він громадить та й не знає, хто збирати буде.

7 І чого ж я тепер дожидаю, Господи? Моя надїя на тебе!

8 Спаси мене від всїх переступів моїх, не віддай мене на глум лихим людям.

9 Онїмів я, не отвираю уст моїх, бо ти се вчинив єси.

10 Одверни від мене твою кару! Я пропадаю від замахів руки твоєї.

11 Коли ти караєш чоловіка за несправедливість, то як павутину розриваєш те, чого йому бажається; оттак, як подих той, всї люде.

12 Почуй молитву мою, Господи, і вислухай прошеннє моє; не мовчи на мої сльози! Бо я прохожий перед тобою і чужинець, як всї батьки мої.

13 Дай полекшу, нехай прийду до сили; перше нїм зійду з того сьвіта, і більше не буду!

Псалтир 40

1 Проводиреві хора. Псальма Давидова. Т ерпеливо дожидав я Господа, і він нахилився до мене; вислухав молитву мою.

2 Він випровадив мене з погибельної пропастї, з болотнистого багна; і поставив ноги мої на скалу, і утвердив кроки мої;

3 А в уста мої вложив нову пісню, псальму Господеві нашому. Побачать многі, побояться і вповати муть на Господа.

4 Щаслив чоловік, йому же Господь надїя, і котрий не пристає до гордовитих і тих, що до брехнї прихиляються.

5 Многі чудеса твої явив єси, Господи, Боже мій, і помисли твої про нас; нїхто не зможе розказати про них. Як би хотїв я звістити і розповісти, то за багацько їх, щоб їх полїчити.

6 Жертви і приноси тобі не до вподоби; слух приготовив ти для мене: Ти не домагався жертов палення і приносів за гріхи.

7 Тодї сказав я: Ось я приходжу; в змістї книги написано про мене.

8 Чинити волю твою, мій Боже, моя радість: і закон твій в глубинї серця мого.

9 Я звістив про справедливість у великому зборі; уст моїх неспиняв я - Господи, ти про се знаєш!