Біблія /Библия
Шрифт:
25 Дім надутих розвалить Господь, а межу вдовину утвердить.
26 Гидота Господу задуми ледачих, слова же невинних любі йому.
27 Зруйнує дом свій, хто любить підкупство, а жити ме, хто ненавидить гостинцї.
28 Обдумує відказ праведного серце, уста же безбnt sжників вимітують зло.
29 Далекий Господь од безбожних, молитву ж праведних він слухає.
30 Ясний погляд веселить серце; приятна новина тучить навіть костї.
31 Ухо, уважне до науки жизнї,
32 Хто відкидає упомин, - не дбає про свою душу; хто ж уважний на докір, - набуває розуму.
33 Страх Господень навчає мудростї, й славу випереджує покора.
Приповiстi 16
1 Чоловік укладає в свойому серцї, від Господа ж залежна відповідь язиком.
2 Всї путї чоловіка чисті в очах його, Господь же на вазї важить душі.
3 На Господа в твоїх дїлах і справах здайся, то й задуми твої спевняться нехибно.
4 Все сотворив Бог про себе, ба й безбожника - на день його горя.
5 Всякий гордий серцем - гидота в Господа, можна заручити, що без кари не обійдеться.
6 Милосердєм і правдою обмиваєсь гріх, і страх Господень одводить од зла.
7 Як чоловікові путї приятнї Богу, так мирить він із ним і ворогів його.
8 Лїпше не многе з правдою, анїж з кривдою добутки превеликі.
9 Обдумує свій путь людськеє серце, та Господь править ходом його.
10 В царських устах - слово пророче; уста його не мають помилятись в судї.
11 Вірна вага й мисочки вагові у Господа, в його й усї камінцї вагові в саквах.
12 Ненавидне царям людей безбожних дїло: бо правдою стоїть престол твердо.
13 Правдивиї уста цареві до вподоби, й говорючого правду він любить.
14 Царська досада - се вістун смертї, та мудрий чоловік улагодить його.
15 В ясному поглядї царському - життє, й ласкавість його - мов довго дожиданий дощ.
16 Придбати собі мудрість - се лучше над золото, й набути розум - се дорожше над добірне срібло.
17 Путь праведних одвертаєсь від зла; той береже душу свою, хто береже путь свій.
18 Попереду погибелї йде гординя, а поперед упадку - надуте серце.
19 Лучше з тихими духом смирятись, нїж з гордими здобич паювати.
20 Хто веде дїло розумно, той знаходить щастє; блажен, хто в Господї надїю має.
21 Розсудливим назвуть того, в кого мудре серце, та красномовність додасть ваги ученостї.
22 Криниця жизняна - розум у розумних, а ученість безумних - дурощі.
23 Серце в мудрого чинить язик його мудрим; воно й губам його в промові помагає.
24 Приятна мова - се текучий мід із соту; солодкий він душі, і мов лїк для костей.
25 Бувають путї, що здаються прості, та конець їх - дорога до смертї.
26 Працюючий
27 Лукавий чоловік задумає лихо, й в устах у його - мов огонь жерущий.
28 Зрадливий чоловік сїє незгоду, а доносчик і приятелїв розводить.
29 Чоловік підступний ближнього з путя звертає, й веде його на лиху дорогу;
30 Він жмурить очі, придумує зраду; закусує губи, - ось готове ледарство.
31 Вінок величній - волоссє біле, коли знайдеся на праведній дорозї.
32 Довготерпеливий дужший від силача; себе гамувати - се більш, нїж місто звоювати.
33 У полу кидається жереб, та випад його від - Господа.
Приповiстi 17
1 Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.
2 Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.
3 У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця.
4 На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання.
5 Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.
6 Вінець людей старих - сини синів, унуки, а слава дїтей - родичі їх.
7 Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.
8 Гостинець - се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.
9 Хто провину покриває - любови шукає, хто ж про неї все згадує - друга відвертає.
10 Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.
11 Хто бурить - у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.
12 Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.
13 Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.
14 Почин до сварки - як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась.
15 Хто грішного правдить і правого винуватить, - оба вони гидота Господеві.
16 Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, - на те в його нема ума.
17 Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.
18 Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.
19 Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.
20 Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.
21 Хто дурня зродив - то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів.
22 Веселе серце - як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.
23 Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.