Біблія /Библия
Шрифт:
59 Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
60 Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
61 Ти чуєш, Господи, їх наругу, - всї їх підходи під мене,
62 (чуєш) Бесїди противників мо- їх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
63 Глянь, чи вони седять, чи встають, - про мене в них все - глумлива пісня.
64 О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
65 Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
66 Гонити меш їх, Господи,
Плач Єремiї 4
1 Як потемнїло те золото, змінилось золото найлїпше! каміннє з сьвятинї роскидане по всїх роздорожжях.
2 Поважні синове Сионові, дорогі, як найчистїйше золото, - вони стали, як той посуд глиняний, як виріб рук ганчарських!
3 І потвори подають соски, та кормлять щенят своїх, а дочки народу мого стали жорстокі, мов ті струсицї в пустинї;
4 У немовлятка язик од згаги до піднебіння прилипає; їсти просять дїти, та нїхто їм не дає.
5 Хто їдав страви солодкі, умлїває з голоду по улицях, хто кохався на пурпурнім ложі, тулиться до гною.
6 Кара за безбожність дочки народу мого більша над покараннє Содоми: її бо стручено в хвилинї й руки людські не дотикали її.
7 Сієї ж князї були над снїг чисті, над молоко білі; тїло в них було румяне, немов ті коралї, й над сапфир сияло;
8 А нинї лице їх чорнїйше над усе чорне, не познають їх на улицї; кожа в них до костї прилипла, зосхла, мов та деревина.
9 Щасливійші ті, що від меча гинуть, нїж ті, що гинуть голодною смертю; сесї бо тануть поволи, побивані недостачею плодів земних.
10 Руки добросердних жінок варили дїток своїх, щоб мати з них їжу під час погибелї дочки народу мого.
11 Ізогнав Господь гнїв свій, вилив досаду гнїву свого, й запалив огонь на Сионї, що пожер його до підвалин.
12 Не вірили царі землї й усї осадники земель, що ворог завзятий ввійшов у ворота Ерусалимські.
13 А все се за гріхи ложних пророків його, за беззаконства сьвященників його, що за їх приводом проливано кров праведників.
14 Тепер вони, мов слїпі, улицями блукали, осквернювались кровю, так що не можна було приторкнутиснн до їх одежі.
15 Уступайтесь! Нечистий! у слїд їм кричали; уступайтесь, уступайтесь, не приторкайтесь! і вони, зворушені, ховались; а між людом говорили: Вже їх не буде!
16 (загнїване) Лице Господнє порозсїває їх; уже він не зглянеться на них, за те, що вони не вважали на сьвященників, над старими не милосердувались.
17 Наші ж очі аж умучились, визираючи надармо підмоги; з башти нашої визирали сторожі того народу, що не міг нас урятувати.
18 А вони, знай, підглядали ступні наші, так що ми не могли безпечно й по улицях ходити. О, близько конець наш, днї наші скінчились; так, се прийшов конець наш.
19 Ті, що нас гнали, летїли хутше орлів під небом; гнались за нами по горах,
20 Дух наш живущий, помазанник Господень, попав у їх яму, - той, що про його мовляли ми: Під його тїню жити мем тихо посеред народів.
21 Радуйся, дочко Едомова, веселися, ти, що живеш там у землї Уз! прийде й до тебе чарка, і ти впєшся, й ти будеш обнажена.
22 Дочко Сионова! кара за беззаконства твої скінчилась; більш у полонь ти зайнята не будеш; твої ж провини, дочко Едомова, Господь навідає й виявить гріхи твої.
Плач Єремiї 5
1 С погадай же, Господи, що з нами сталось; зглянься, подивися на пониженнє наше!
2 Наше наслїддє досталось невірам, доми наші - чужим чуженицям;
3 Ми сироти - безбатьченки; матері наші - вдовицї.
4 Власну воду ми пємо за гроші, дрова наші здобуваєм за плату.
5 Нас поганяють, бючи в потилицю, а в роботї нема нам відпочинку.
6 І до Египту ми й до Асо Ёура руку по хлїба шматок простягаєм.
7 Наші батьки провинили, та їх нема вже, ми ж двигаємо кару за їх беззаконства.
8 Раби вередують над нами, та й нїкому вирвати з рук їх.
9 В небезпецї перед мечем ми хлїб наш по степу здобуваєм.
10 Скіра на нас, наче в печі, счорнїла від пекучої голоднечі.
11 Наших жінок безчестять у Сионї, дївчат - в городах Юдейських.
12 Князї повішані їх руками, лиця старшин у зневазї.
13 Молодики наші жорнами мелють, недолїтки падуть під ношами дров.
14 Старцї вже в воротях не засїдають, паробки не сьпівають.
15 Радощів серце вже наше не знає, наші танцї в жалощі змінились.
16 Із голови в нас вінки поспадали, горе нам, що ми провинили!
17 От чому серце в нас ниє, от чого в нас ув очах потемнїло!
18 Ой попустїли вершини Сионські, хиба шакалі ходять по них.
19 Господи! ти пробуваєш во віки; твій престол стоїть з роду до роду.
20 Чом же ти позабув нас, чом покинув нас на так довгий час?
21 О, приверни нас до себе, Господи, а ми привернемось; понови днї наші, як се зпершу було!
22 Чи то ж се зовсїм ти нас відцурався, прогнївився на нас без міри?
Езекiїль 1
1 Сталось у трийцятому роцї, у четвертому місяцї, на пятий день місяця, як був я між полонянами над Ховар-річкою, одверзлись небеса, й я побачив видива Божі.
2 На олятий день місяця - се був пятий рік після того, як одведено царя Йоакима в неволю -
3 Надійшло слово Господнє до Езекиїла Вузієнка, сьвященника, в Халдейській землї, при Ховар-річцї, й зійшла на його сила Господня.
4 Бачив же я - схопився завірухою вітер від півночі, знялась величезна хмара й клубом огонь, та проміннє навкруги його, а з середини його, наче блискуча мідь ув огнї,