Біблія /Библия
Шрифт:
15 І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
16 Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
17 Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
18 Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
19 І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли
20 І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.
21 І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.
22 Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
23 Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?
24 Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.
25 Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
26 І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
27 Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,
28 говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
29 Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.
30 І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.
31 І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.
32 Опісля ж усїх умерла й жінка.
33 Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.
34 І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:
35 которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:
36 бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
37 А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
38 Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.
39 Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
40 І більш не сьміли питати Його нї про що.
41 Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
42 А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
43 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
44 Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
45 Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
46 Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгаman", та перві сїдалища
47 що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
Вiд Луки 21
1 Поглянувши ж побачив, як кидали дари свої в скарбону заможні.
2 Побачив же й одну вдовицю вбогу, що кидала туди дві лепти.
3 І рече: Правдиво глаголю вам, що вдовиця вбога ся більш усїх укинула:
4 всї бо ті з достатку свого кидали у дари Божі, ся ж з недостатку свого увесь прожиток свій, що мала, вкинула.
5 І як деякі говорили про церкву, що каміннєм красним та посьвятами украшена, рече:
6 Із сього, що бачите, прийдуть днї, в котрі не зоставить ся камінь на каменї, щоб не зруйновано.
7 Питали ж Його, кажучи: Учителю, коли ж се буде? й що за ознака, коли се має стати ся?
8 Він же рече: Гледїть, щоб не були зведені; многі бо прийдуть в імя моє, кажучи: Що се я. А час приближив ся; не йдїть же за ними.
9 Як же почуєте про войни та ворохобнї, не полохайтесь; мусить бо перш се статись; тільки ж не зараз конець.
10 Тодї рече їм: Устане нарід на нарід і царство на царство,
11 і трус великий по місцях, і голоднеча, й помір буде, й страхи, й ознаки з неба великі будуть.
12 Та перш того всього наложать на вас руки свої і гонити муть, видаючи в школи й темницї, і водячи перед царі та ігемони задля імя мого.
13 І станеть ся воно вам на сьвідкуваннє.
14 Постановіть же в серцях ваших наперед, не готовитись відказувати:
15 я бо дам вам уста й премудрість, котрій не здолїють противитись, анї встояти усї противники ваші.
16 Будете ж видавані й від родителїв, і братів, і родини, й приятелїв: і вбивати муть деяких з вас.
17 І будете ненавиджені від усїх задля імя мого.
18 Та й волосина з голови вашої не загине.
19 У терпінню вашому осягнїть душі ваші.
20 Як же побачите, що обгорнуто таборами Єрусалим, тодї знайте, що наближило ся спустїннє його.
21 Тодї, хто в Юдеї, нехай біжять у гори; а хто в серединї в йому, нехай виходять; а ті, що по селах, нехай не ввіходять у него.
22 Бо се днї мести, щоб справдилось усе написане.
23 Горе ж важким і годуючим у ті днї! буде бо біда велика на землї, і гнїв на народї сьому.
24 І поляжуть від гострого меча, й позаймані будуть у полонь до всїх поган; і топтати муть Єрусалим погане, доки сповнять ся часи поган.
25 І будуть ознаки на сонцї, й місяцї, й зорях, а на землї переполох народів у заколотї; як зареве море та филї.
26 І омертвіють люде від страху та дожидання того, що прийде на вселенну: сили бо небесні захитають ся.