Блискавка
Шрифт:
Сама будівля призначена для занять складалися з кількох корпусів п’яти- та семиповерхових, біля яких паркувалися машини викладачів та студентів. Останні, як правило, приїжджали на лекції на більш дорогих та престижних іномарках (на кшталт, «Лексус», «Ауді», «Субаро», «Форд», «Мерседес» та всілякі позашляховики) на відміну від перших, себто викладачів. Інші студенти та викладачі, що не мали грошей на авто, їздили на заняття у міських транспортах, товклися у величезному натовпі, штовхалися, наступали один одному на ноги та невдоволено сперечалися із-за черги. Одним словом, їхали в дуже не зручних умовах, коли бажаючих людей забивалося в транспорт так,
Софія вже звикла стояти в величезних чергах на маршрутку, від чого часто запізнювалася на пари. Звичайно, можна було вийти раніше з дому, скажімо, хвилин на двадцять, але дівчина не хотіла так поспішати. Непунктуальність у людини погана звичка, як наркотик, і вона дуже швидко звикла запізнюватися.
Софія вийшла з мікроавтобусу і пішла до будівлі інституту, не поспішаючи. Поруч припарковані колоною стояло безліч різноманітних за марками і відтінками кольорів авто, що не терпляче, зворушено і сумлінно чекали на власних господарів. Серед цих машин, одиноко, збідніло і сиротливо стояв невеличкий мотоцикл, що відразу впадав в очі.
– Які люди! Софія! – пролунало ззаду дуже голосно.
Дівчина спочатку здригнулася від несподіванки, а потім повільно обернулася на джерело вигуку. Зовсім поруч стояв джип «Черокі» з відкритими дверцятами з боку водія. А поруч стояв хлопець, тримаючись однією рукою за ці дверцята, наче він не був упевнений у твердості своїх ніг або боявся, що сила гравітації його цілком одужає.
Юнака, що на неї з усмішкою дивився, звали Денисом і він був її на рік старший, хоча Софія навчалася з ним в одній групі. Власне, Софія з ним кілька разів зустрічалась, але він був прямим і хотів від неї лише одного: переспати. Дівчина потім натякнула, що не хоче більше з ним зустрічатися, але він не відставав від неї і завжди чіплявся, намагаючись зайвий раз привернути до себе увагу. Іноді, в Дениса це виходило, але як правило, це не давало жодного результату, якого він так прагнув.
– Гей! – гукнув хлопець. – Ти шо, глуха? Я до тебе привітався.
Денис був середнього зросту, міцної статури, одягнений у джинсову куртку темно-синього кольору та чорну футболку. Волосся коротко підстрижене каштанового кольору трохи блищало на сонці. Підборіддя не голене, ще досить рідке, на кшталт еспаньйолки.
– Ну, привіт, – мовила вона трохи сухо на його привітання без жодного бажання продовжувати розмову.
Але, очевидно в Дениса були інші наміри. Він дивився на неї екзальтаційно, захоплено, збуджено із засліпленою пристрастю свідомістю та відсутністю здорового глузду на той момент. В цьому погляді красномовно і переконливо читався лише звірячий інстинкт парування і нічого більше. Про романтику і справжнє кохання взагалі не йшла мова. Денис бачив у дівчатах лише сексуальний об’єкт, можливість плотських втіх та особистого задоволення. Егоїзм та самовпевненість повністю зайняли все його єство, кожну живу клітину.
– Хочеш, я тебе після занять підкину додому або ми кудись поїдемо погуляти, га?
– Ні, – відповіла Софія, уникаючи його погляду. – У мене інші плани на цей вечір.
Вона хотіла зайти в корпус, але Денис хутко перекрив вхід в корпус інституту своїм тілом. Його погляд був рішучим та дуже нахабним.
– Які ще плани? У нас з тобою можуть бути тільки спільні плани на цей вечір. Давай…
– Відчепись. У нас з тобою не може бути ніяких планів. Взагалі, я план не курю. Ти звернуся не за адресою, – зауважила дівчина трохи різко, щоб завершити розмову.
Хлопець голосно розреготався.
– Зате, я курю план, – сказав він. – До того ж, я пропоную весело провести час на діскатєкі.
– Мене це не цікавить.
Софія рішуче зробила крок в бік.
– Пропусти.
– Проходь, хто ж тобі заважає.
Він відійшов в сторону, запалив цигарку і дивився, як Софія зайшла в приміщення, злившись з натовпом веселих, безтурботних та дуже гомінливих студентів.
Лекція з інформатики (власне, остання пара на той день) у них проходила в комп’ютерній лабораторії, що була обладнала сучасними комп’ютерами, які були підключені до безлімітного Інтернету. Правда, деякі комп’ютери (що не встигли замінити на нові) були старенькі, пошарпані, погано працювали і постійно зависали. Для тих, хто любив побродити по світовій павутині, поспілкуватися на чатах чи форумах, подивитися прикольні картинки, це було справжнім апокаліпсисом.
Софія сіла за вільний комп’ютер, збираючись перевірити електронну пошту. Їй мав надійти один лист з сайту знайомств, де вона недавно зареєструвалася. Вона дуже чекала листа від одного хлопця. Правда, перевіривши пошту, дівчина наткнулася там хіба що на спам, що постійно розсилали з інших сайтів.
Денис з Льохою теж сіли за комп’ютер, що більш-менш нормально працював і відразу ж загрузили кілька порно-сайтів, розглядаючи голих дівчат з цицьками. Декілька фотографій відповідної тематики, привернули увагу хлопців і вони почали їм віддавати частину свого вільного часу.
– Оце краля! – показав Льоха другу і вони почали уважно її розглядати, як ентомолог розглядає рідкісний вид комахи, що занесений в Червону Книгу.
Віка, високого зросту худюща студентка, що навчалася в їхній групі, пройшла повз них, але в останню мить зупинилася.
– Шо це ви розглядаєте? Як вам не соромно! – сказала вона.
– А шо тут такого. Шо єстєствєнно, то нє бєзабразна, – підкреслив Денис.
– Шо, дома не надивився порнушки? Зараз прийде прєпад на лєнту.
– Хто б це казав. Віка, ти ж сама казала, шо в тебе вдома на вінтє тіпа двацать гіг порнухи харошєго качєства. Ти ж обкурилася шмалі минулого понеділка і нам все розповіла. І про порнуху, і про свій лесбійський досвід. Шо, Вікуся-лапуся, язик проковтнула?
Віка, що дійсно це розповіла, почервоніла від злості. Такого вона ніяк не очікувала. Потім, вона буде себе катувати тим, що курила багато «травки», але в той момент, це не мало ніякого значення.
– Шо ти верзеш, порноманіяк?
– Ось тут все написано, – Льоха показав сторінку веб-сайту. – Це одна із причин, яку дівчата не роблять принципіально: «Ми не признаємося, що можемо годинами розглядувати картинки з голими мужиками. Тому, що нас в чоловіках цікавить душа. Не знали? Ми ж, дівчата, насправді не такі примітивні організми, як деякі…»
– Душа? – глузливо перепитав Денис. – Яка в біса душа? Ви ж такі помішані на сексі, як і ми. Німфоманки. Збоченки.
– А ти, Денис, самець, – сказала Віка. – Ти не знаєш нашу психологію. Для нас, дійсно, важлива душа. Знаєш, як кажуть: «Пацани користуються коханням, щоб досягти сексу, а дівчата користуються сексом, щоб досягти кохання». Правда, для тебе секс – це і є кохання.
– Канєшна. А ти шо думала?
Віка не встигла відповісти, бо в аудиторію зайшов викладач.
– Здається, пора линяти звідси, – сказав Льоха і звернув всі вікна з еротикою.