Борозна у чужому полі
Шрифт:
«ідентичність» потрібна, а йому було сіяти нічим...
Говори, Климе, коли твоє гине, а в мене вуха не заболять... Свист та й годі, що дядькові байдужі споконвічні корені наші... Дядько втямив усе, коли
24 липня 1935 року Головна управа волинського об’єднання звернулася до люду із закликом «вибра- ти послами людей, відданих ідеї братства, – як поля- ків, так і українців, які б утворили спільну Репрезен- тацію Волині». І от той нетямущий дядько зробив свій вибір: всі п’ять послів-українців були членами об’єднання, і то вони зажадали проводити спеці- альний День Волині в Сеймі й сенаті, порушували справи шкільництва, освіти,
– Ви будете відповідати за провокації і незаконні арешти, – це єдине, що собі міг дозволити, хоч так вже кортіло, аж засвербіли долоні, ляснути з роз- маху коменданту під вухо та докинути кілька далеко не парламентських слів.
Через два тижні пан Загірняк був увільнений, і тепер комендант колишній, як переказували, генд- лярем заробився: скуповував у поліського «дядька нетямущого» худобу і переганяв у Варшаву. «Дасть Бог, – подумалося Тимошенкові, – що їхні дороги тепер більше ніколи не зійдуться – хай собі хвости бикам крутить надалі…
– ---- 25
П уті Господні несповідимі – як людини, так, схоже, і книги. На конгресі в Цюрихському політехнічному інституті Степан Прокопович про- бігав очима програму в надії зустріти якесь знайоме ім’я. І ось тобі раз: поруч з його прізвищем в рядку наступному значиться професор М. Т. Губер, з яким
Тимошенко листується хіба з десяток літ.
Карколомні повороти долі цього вченого, як і обставини їхнього знайомства. У Першу світову Губер втрапив біля Перемишля в полон до росіян, і його вивезли в якийсь табір аж на Волзі. Неспо- дівано Тимошенко отримує листа від незнайомого австрійського полоненого: той пише, що користу- ється нагодою та вчить російську мову, і в цьому має вже певний поступ. Губер просив дозволу переклас- ти польською мовою підручник Тимошенка з опору матеріалів.
З наукової літератури прізвище Губера йому було вже відоме, тож дозвіл такий він надав. То був іс- тинно щасливий початок ходи підручника знаними і незнаними світами, бо книга не тільки на багато літ прижилася у Варшавській політехніці, а й перекла- далася далі іншими мовами, кочувала собі країнами і континентами.
Доволі своєрідно пробивала дорогу в світ у Сте- пана Прокоповича книга англійською мовою. Нею він ще не сповна володів, а тут життя підганяє.... У двадцять восьмому-двадцять дев’ятому навчальному році Тимошенко читав теорію тонких стержнів та пластинок, а ще теорію пружності. Свого матеріалу в нього було предостатньо, от тільки слухачам готу- ватися немає книг. І він вдається тоді до оригінальної
технології: Тимошенко пише чорновики англій- ською, доволі ще кострубатою, а двоє його слухачів, молодих американців, що вже самі викладали, взяли- ся як волонтери правити; потім уже, при передруко- ві на машинці, додатково редагувалося.
Все ладилося якнайліпше, хіба видавець нерви згодом тріпав. Книга в обсязі видалася йому загру- бою, тож без погодження з автором він робить з неї... дві. А те, що виклад обірваний на півдорозі, то для нього звичайнісінький мізер.
Не без пригод торувало собі дорогу в бібліотеки та на книжкові полиці у магазинах видання у Фран- ції. До Степана Прокоповича надіслав
Цілком випадково Степан Прокопович по дорозі на черговий конгрес зустрів у Парижі колишнього свого студента з Київської політехніки, тепер про- сто біженця Гольдмерштейна. Учитель і учень згада- ли часи минулі, і Тимошенко між іншим оповів при- году з бельгійським колегою.
Цього не може бути! – обурювався щиро Гольдмерштейн. – Вони просто не розуміють зна- чення цієї наукової праці...
І, на превеликий подив, книга небавом виходить: курйоз полягав у тому, що книгу благословило у світ видавництво, яке раніше її відхилило.
Чого не здатен був відомий бельгійський про- фесор, – оповідатиме потім братам Степан Проко-
пович пікантну бувальщину, – те під силу виявилося невідомому біженцю з Києва...
В цьому ряду пам’ятних книг на поличці власної бібліотеки Степана Прокоповича стояла ще одна особлива: хоч не він був її автором, та дорога йому однаково.
У тридцять восьмому році він отримав від Това- риства інженерів-механіків запрошення на чергові збори. Організатори навмисне «забули» вказати в запрошенні, що планують бенкет з приводу шістде- сятиліття Тимошенка.
То був славний бенкет, де чимало переговорено, де немов прогорнули десятки сторінок минувшини, такої картатої, як картатим було століття.
– Дозвольте подарувати на згадку цю книгу, – звернулися наприкінці до Тимошенка.
То була поважна книга наукових праць, авторами яких стали його колишні й теперішні учні. Надалі завше видання стояло в одному ряду, що давно пере- стали вміщатися на одній полиці, з книгами самого Степана Прокоповича: Стабильность плит при сжа- тии, Киев: Тип. Кульженко, 1908; Курс сопротивле- ния материалов, Киев: Киевский политехнический институт, 1911; Applied Elasticity, with J. M. Lessells,
D. Van Nostrand Company, 1925; Vibration Problems in Engineering, D. Van Nostrand Company», 1st Ed. 1928, 2nd Ed. 1937, 3rd Ed. 1955 (with D. H. Young); Festigkeitprobleme in Maschinenbau, 1928; Stabilit tsprobleme der Elastizitt, 1928; Прикладная теория упругости, 1931; Расчет упругих арок, 1933; Strength of Materials, Part I, Elementary Theory and Problems, D. Van Nostrand Company, 1st Ed. 1930, 2nd Ed. 1940, 3rd Ed. 1955; Strength of Materials, Part II, Advanced Theory and Problems, D. Van Nostrand
Company, 1st Ed. 1930, 2nd Ed. 1941, 3rd Ed. 1956; Theory of Elasticity , McGraw-Hill Book Company, 1st Ed. 1934, 2nd Ed. 1951 (with J. N. Goodier); Elements of Strength of Materials, D. Van Nostrand Co., 1st Ed. 1935, 2nd Ed. 1940, 3rd Ed. 1949 (with G.H. MacCullough), 4th Ed. 1962 (with D.H. Young); Theory of Elastic Stability, McGraw-Hill Book Company, 1st Ed. 1936, 2nd Ed. 1961 (with J. M. Gere); Engineering Mechanics, with D.H. Young, McGraw-Hill Book Company, 1st Ed. 1937, 2nd Ed. 1940, 3rd. Ed. 1951, 4th Ed. 1956; Theory of Plates and Shells , McGraw- Hill Book Company, 1st Ed. 1940, 2nd Ed. 1959 (with