Бумеранг не повертається
Шрифт:
— Я кажу правду.
— Правда має трохи інший вигляд. Наприклад, у день свого приїзду в Москву ви зустрілися з Дайсом, домовились про ваше зникнення третього числа. Третього ви прибули на дачу Роггльса-Лассарда і поселилися в маленькій боковій кімнаті. Після вбивства інженера, скориставшись вашою зовнішньою схожістю, ви з документами Ладигіна виїхали в Челябінськ. Розповідати далі?
— Все правильно, тільки до смерті Ладигіна я не маю ніякого відношення. Все це задумав і виконав сам Дайс.
— Отже,
— Так, я це стверджую.
— Дайс убив інженера Ладигіна, вклавши в його мисливську рушницю спеціальний патрон, створивши цим зовнішнє враження нещасного випадку на полюванні?
— Так, це правда.
— Після смерті Ладигіна ви зрізали з кисті його руки шматок шкіри, де була татуїровка. Ви зробили це для того, щоб приховати вбивство інженера Ладигіна і видати його труп за труп Мехії Гонзалеса. Потім таку саму наколку жіночого імені на кисті вашої руки зробив Дайс. Так?
— Це правда, але… Дайс зробив мені наколку на руці в перший же день мого приїзду в Москву.
— Підпишіть протокол попереднього допиту.
Магнус Буш прочитав і підписав протокол.
— Ми ще повернемось до цієї теми сьогодні ж, — закінчив слідчий і, подзвонивши, наказав вивести арештованого.
— Ну, що скажете, товаришу полковник? — запитав Зубов.
— Та що тут можна сказати… Думаю, що допит цього молодчика не дасть нічого нового. Буш пішак і сам нічого не знає, але в справі Лассарда він може бути корисним. Рятуючи власну шкуру, на очній ставці він викриватиме Лассарда. Як ви думаєте, товаришу майор? — звернувся полковник до Нікітіна.
— Я думаю, що Лассард розраховував дожити до глибокої старості в своєму котеджі на березі Атлантики. Він упиратиметься, як бик, ось побачите, — відповів Нікітін.
— Ну що ж, побачимо. Давайте, товаришу підполковник, головного звіра, — сказав Каширін.
Зубов подзвонив і наказав привести Лассарда.
Після перебування в рибному бункері Роггльс-Лассард полиняв і втратив свої яскраві фарби. І все ж він увійшов у кабінет, зберігаючи зовнішню гідність, не чекаючи запрошення, сів, закинувши ногу на ногу, і з благородним обуренням промовив:
— Я хотів би знати, на якій підставі мене арештували?! Я іноземний підданий і не підлягаю юрисдикції радянських законів!
— Встати! — втративши самовладання, крикнув Зубов. Його добродушне обличчя з ямками на щоках стало злим.
Лассард підвівся, але весь його вигляд, нахабний і самовпевнений, немовби говорив: «Будь ласка, але так і знайте, я підкоряюсь насильству».
Після паузи, стримуючись, Зубов сказав:
— Ви не дипломатична особа, отже, на вас не поширюється право екстериторіальності. Ви вчинили у нашій країні злочин і відповідатимете за законами нашої країни.
— Цікаво, — з посмішкою
— Все це розслідування не що інше, як камуфляж, — обірвав його Зубов. — Сідайте і відповідайте на запитання слідства.
Лассард сів і з почуттям байдужості до того, що відбувалося, почав демонстративно чистити нігті.
— Ваше ім’я, прізвище, професія? — спитав Зубов.
— Патрік Роггльс. Журналіст. Спеціальний кореспондент агентства Марсонвіль Ньюс Сервіс, — відповів він, займаючись манікюром.
— А справжнє прізвище?
— Я Патрік Роггльс, автор книги «Зрадники нації», яка мала успіх у радянського читача.
— Про цей рукопис Томпсона, переданий вам Чарлзом Інгольсом, ми поговоримо пізніше.
Лассард, підвівши здивований погляд, одразу ж знову оволодів собою.
— Ваше справжнє ім’я, прізвище і професія? — наполягав Зубов.
— Я Патрік Роггльс, журналіст, — відповів він з ввічливо-глузливою посмішкою.
— Ви Рандольф Лассард. Ваша агентурна кличка — «Дайс».
— Громадянина на ім’я Дайс я не знаю.
— Слідство має показання свідків, які стверджують, що ви Рандольф Лассард.
— А хіба це злочин, будучи Лассардом, друкуватися під прізвищем Роггльс? Французький класик Анрі Бейль друкувався під прізвищем Стендаля? Хіба це не так?
— Аналогія непідходяща. Ви визнаєте, що ви Рандольф Лассард? — наполягав Зубов.
— Не бачу причин приховувати це. Так, я Рандольф Лассард.
— Крім того, ви Мануель Крус Ф’єрро, правда ж?
— Ви скоро запитаєте, чи я не Христофор Колумб! — захоплений зненацька, але все ще намагаючись глузувати, сказав Лассард.
Пропустивши цю репліку, Зубов наполягав:
— Ви Мануель Крус Ф’єрро?
— Я не знаю такої людини!
— Добре, я вам нагадаю. Ось журнал «Нуева Ера». Як вам відомо, він виходив у Буенос-Айресі. Ось, мабуть, знайома вам стаття «Гангстер Мануель Крус Ф’єрро», а ось і ваш портрет, полюбуйтеся! — сказав Зубов, показуючи Лассарду журнал. — Якщо вам і цього мало, я можу ознайомити вас із стенограмою заяви Уільяма Едмонсона для преси.
На обличчі Лассарда виступили плями. Кусаючи нігті, він сказав:
— Не розумію, яке це має відношення до моєї справи. Чи ви не вважаєте, що я повинен відповідати перед радянським законом за свою комерційну діяльність в Аргентіні?!
— Для того щоб оцінити по заслугах злочин, треба знати особу злочинця…
— Я просив би вас добирати вислови! Я не зробив нічого злочинного!
— І останнє: на початку минулого року в ресторані «Аврора» ви познайомилися з інженером Ладигіним і науковим працівником Якуничевим, назвавши себе Петром Роговим…