Цурпалки
Шрифт:
Поневіряння зла
O toi, le plus savant et le plus beau des Anges,
Dieu trahi par le sort et prive de louanges,
O Satan, prends piti'e de ma longue mis`ere!
O Prince de l'exil, a qui l'on a fait tort,
Et qui, vaincu, toujours te redresses plus fort,
O Satan, prends piti'e de ma longue mis`ere! [7]
Пан Бурштинів був заледве не втричі старший за мене. Не знаю, які потреби задовольняв він,
7
Charles Baudelaire. Les Litanies de Satan.
Одного разу, зайшовши на філіжанку кави до модної мистецької кнайпи, ми розпочали бесіду про негідників. Аби ошляхетнити розмову пан Бурштинів згадав збоченця-Верлена і шибеника-Війона, а я, в свою чергу, процитувала власних улюбленців, літераторів які прискіпливо вивчали проблематику зла. Та й взагалі, підсумувала я, негідники, лиходії — герої часу, улюбленці жінок, а зло — просто наймодніша стихія сезону. Тема зачепила нас по-справжньому; ми грюкали об стіл іменами класиків, здіймали куряву умовно сучасною лірикою і прикривалися щитами духовних авторитетів. Звичайно, ми так і не знайшли спільної мови, досягнувши лише хиткої згоди в тому, що зло є винятково привабливим — в ньому міць і воля, і нові можливості, зокрема, можливість безсоромно і необмежено бути собою…
…Вона вірила, що термін її вимушеного схимництва завершено. Вона сподівалася, а він все ніяк не розчаровував її. Вони навдивовижу швидко порозумілися, і крім того, цей чоловік був таким диявольськи чарівним: рвучким, іронічним і трохи моторошним. Він дивився на неї з-під лоба, всміхався і говорив гарні дурнички… А чого ще, справді, треба для щастя?
Познайомилися вони під час першої осінньої зливи. Юдита не мала парасольки (в конторі єдину офісну парасольку розігрували фантами, і вона програла), тож, змокла і зла, вона заскочила до кафе «Батерфляй» аби ковтнути чогось гарячого і бігти далі. Елайя сидів там в компанії літнього вусатого мсьє, який щось нервово лопотів французькою. Він урвав мсьє на півслові і підскочив до Юдити, пропонуючи їй чаю, вина, парасольку, себе… Він відразу ж взяв все під свій контроль: замовив гарячого вина, а потім провів до метро під своєю парасолькою. Дівчина не пручалася. Вона лише мляво пригадувала, як колись прочитала в чоловічому журналі в рубриці «школа молодого ловеласа», що слід допомагати жінкам у скрутній ситуації: це — хороша інвестиція…
Її захоплювало спілкування з Елаєю. Він жартував так, що спершу Юдита жахалася, а потім невпинно реготала; він знав кілька мов і вільно вживав поняття кількох суспільних наук. Одного разу він повідомив їй, що збирається написати бестселер. Юдита не здивувалася його самовпевненості, вона звикла до цього, як звикають до запаху парфумів. Сюжет майбутнього бестселера: молодий чоловік подорожує в компанії біса і знайомиться із сексуальними звичаями різних народів. «А біса звати Збігнев Лев-Старович [8] », — припустила вона. Елайя був у захваті. Юдиту безмежно тішило, що в них так багато спільного; справді, вони розуміли один одного ледь не з півслова.
8
Відомий
Щоправда, Юдита все ніяк не могла дізнатися, яке ж його фахове зайняття. Він всіляко ухилявся від відповіді, і дівчина почала підозрювати його в причетності до якихось кримінальних кіл. Втім, це лише збуджувало її інтерес, адже таємничість Елайї, його мужність та здатність контролювати все, до чого б він не брався, окреслювали образ «справжнього» чоловіка, який зустрічається лише на сторінках героїчного епосу у яскравих обгортках. Юдита, до речі, інколи із задоволенням гортала оті специфічні підручники для дівчат молодшого пенсійного віку, і навіть зітхала, і навіть мріяла. Що ж, і таке буває.
Вони гарно проводили час разом: нічні клуби, прогулянки пароплавом, маргаріта, куантро і великий, мов барабан, місяць… та от власне і все, що стосується прелюдії до найбільш цікавої частини цього роману.
Юдита вирішила запросити його додому. Тобто, запросити додому, що мусило означати наступний етап розвитку їхніх стосунків. Вона вже подумки одягала себе в шати сильної та чуттєвої жінки, яка знає, чого хоче. Зрештою, вже двадцять четвертий розміняла, вже можна, вже, радше, треба. Отож, Юдита та Елайя, провівши чудовий вечір у клубі в стилі латіно, значуще перезирнулися та вирушили до помешкання Юдити.
— Я категорично проти, пане Бурштинів! Що ж, ви хочете сказати, що зло — це збочення, чи то, хвороба? Так?
— Ні, сонечко, не треба вивертати мої слова. Я намагався лише сказати, що зло — немов пародіює добрі зачинання. Пам’ятаєш, Ахура Мазда [9] створив любов, а його брат-близнюк Ангро Майнью — створив хіть.
— От, власне, що створив. А говорять, зло, мовляв, лише руйнувати здатне, творити — зась.
9
Верховне божество зороастрійського пантеону.
— Не слід плутати традиції, моя люба Мара. То в християнській — руйнувати. В офітів, людей створив злий демон Ялдаваоф, супротивником якого потім став Змій, втілення Найвищої Мудрості. В маніхеїв — фізичний світ, як і фізичні тіла-теж породження злих сил, архонів, і можуть приносити душі лише страждання.
— Майже як в буддистів, так? Все — страждання. Нема в світі щастя…
— Е-е, в цьому випадку зло і страждання — від бажання індивідуального, особистісного досвіду існування.
— Ага, ну звісно. Слід-бо розкумекати, що все довкіл — лише ілюзія, галюцинації шизофренічного, обкуреного Духа.
— Ох і тяжко ж із молоддю. Тобі, може, ще кави замовити?
— І шоколадку. Гаразд, а як же християни розбирались зі своїм парадоксом: Бог створив світ, Бог добрий і всемогутній, тоді чому ж існує зло? Чи то Бог недостатньо добрий, чи то недостатньо всемогутній?
— Нема на тебе Августина.
— Ги-ги, було Торквемаду кликати.
— Ну, добре. Можна сформулювати це так: Бог хотів, аби люди скористалися свободою вибору, і, аби можна було вибрати щось одне, слід було запропонувати альтернативу.
— Як із тим веселим офіціантом: «Чого вам, чаю чи кави? Кави. А от і не вгадали!» Щось таке? Але мені ось що цікаво: навіть та стихія, яка мусила правити за пугало, і то була зрештою антропоморфіні… антропоморфізована. Ось.
— Аякже, логіка проста. Зло — від гордості. Адже позбавлена душі субстанція не може відчувати гордості чи виявляти якісь амбіції.
— Ги, я, тумбочка, існую і пишаюся тим, що я тумбочка. Але хочу бути столом!
— Щось таке. Але альтернатива, оте твоє пугало, виявилася такою привабливою, що довелося створити мораль.