Дівчинка з Землі
Шрифт:
— Не сперечайтеся зі мною, — сказала рішуче Елла. — Я все обдумала. Не можна нам розлучатися так надовго.
— А як же діти? — спитав Перший капітан.
— Діти залишаться з бабусею. Вона не кожен день танцює у Великому театрі. Забиратиме їх на суботу й неділю з дитсадка.
Тоді Перший капітан знічено поглянув на своїх друзів.
І Другий капітан на знак згоди схилив голову.
І Третій капітан на знак згоди підняв одну із шести рук.
— Не забудьте, — нагадала мені Елла, яка, здається, не мала сумніву, що вмовить трьох капітанів, — що ви обіцяли
“Пегас” першим стартував із Місяця. Ми поспішали, бо звірів треба було якнайшвидше привезти в зоопарк і створити їм нормальні умови. Капітани й Елла провели нас до корабля і побажали щасливої дороги. “Пегас” піднявся над Місяцем і взяв курс на Землю.
Я спустився в трюм подивитись, як себе почувають наші звірі. Більшість кліток стояли порожні. Звірів було малувато. Порожнювала й клітка, в якій раніше сидів пірат Крис. Ми висадили його і двох його помічників на планеті, де він накоїв стільки лиха. Там уже знають, як покарати пірата.
Я простяг склісу останній оберемок сіна. Скліс притиснувся боком до ґрат, щоб я його почухав.
У трюм зайшла Аліса. За нею вервечкою дріботіли кущики.
— Ну як, — спитав я, — буде про що розказати в школі?
— Хіба про все розкажеш? — знизала плечима Аліса. — Все одно не повірять.
Вона взяла швабру й заходилася допомагати мені мити клітки.
— Атож, — згодився я, — дечому не повірять.
— Ти невдоволений мандрівкою? — спитала Аліса. — Мало звірів?
— Ні, слово честі, задоволений. У нас з’явилися нові друзі. Та ще й які!
— Молодчина! — похвалила мене Аліса. — А знаєш, капітани обіцяли взяти мене в іншу галактику. Ні, не бійся, не в першу подорож, а згодом, коли я підросту.
— Ну що ж, — сказав я, — в добру путь.
— Не журися, тату, може, ми й тебе візьмемо. Біологи в будь-якій експедиції потрібні.
— Спасибі, Алісо, ти справжній друг.
Ми з нею закінчили чистити клітки і понапували звірів, бо до посадки на Землі все має бути в повному порядку.
ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ АЛІСИ
Фантастична повість
1
Народилася Аліса 17 листопада. Це день вдалий для такої події. Могло бути значно гірше. Я, наприклад, знаю одного чоловіка, який народився 1 січня, так ніхто спеціально його дня
Десь за тиждень до Алісиного дня народження я, прийшовши додому із зоопарку, задумався: що їй подарувати? Це завжди проблема. У мене, скажімо, назбиралося вдома вісім однакових галстуків, шість балерин, зроблених із коріння й шишок, три надувних підводних човни, чотирнадцять атомних запальничок, купа хохломських дерев’яних ложок і безліч інших непотрібних речей, які одержуєш у день народження і обережно ховаєш: синю чашку — до п’яти вже подарованих сьогодні синіх чашок, попільничку у вигляді корабля зоряних мандрівників — до трьох таких самих попільничок.
Я сидів і пригадував, що Аліса просила в мене у вересні. Щось просила. Щось їй було потрібне.
Тоді я ще подумав: “От добре, подарую їй на день народження”. І забув.
Аж тут подзвонив відеофон.
Я ввімкнув його. На екрані з’явилася страшна пика мого давнього друга, космічного археолога Громозеки з планети Чумароз. Громозека в два рази більший за звичайного чоловіка, у нього десять щупалець, восьмеро очей, панцир на грудях і три добрих, безтямних серця.
— Професоре, — почав він, — не треба плакати від радості, побачивши мене. Я через десять хвилин буду у тебе в домі й притисну тебе до своїх грудей.
— Громозеко! — тільки й устиг я сказати, як екран вимкнувся і мій друг Громозека пропав. — Алісо! — крикнув я. — Громозека приїхав!
Аліса готувала уроки в сусідній кімнаті. Вона залюбки відірвалася від своїх справ і прибігла до мене в кабінет. За нею пришвендяв бродячий кущик. Ми привезли їх з останньої подорожі. Кущик був пещений і вимагав, щоб його поливали тільки компотом. І через те в домі залишалися солодкі калюжі і наш робот-домробітник цілісінькими днями бурчав, витираючи підлогу за примхливою рослиною.
— Я його пам’ятаю, — сказала Аліса. — Ми Громозеку зустрічали на Місяці торік. Що він копає?
— Якусь мертву планету, — відповів я. — Вони знайшли там руїни міст. Про це я читав у газеті.
Громозека веде неспокійне бродяче життя. Взагалі-то жителі планети Чумароз люблять сидіти вдома. Але немає правил без винятку.
Громозека за своє життя облітав більше планет, аніж тисяча його співвітчизників, укупі взятих.
— Алісо, — спитав я, — що тобі подарувати на день народження?
Аліса поплескала кущик по листочках і відповіла задумливо:
— Це, тату, питання серйозне. Треба подумати. Ти тільки нічого без моєї ради не роби. А то принесеш непотрібний подарунок. Аж тут вхідні двері розчинилися — і підлога затремтіла під вагою гостя. Громозека вкотився в кабінет, роззявив свою широченну пащу, всіяну акулячими зубами, і закричав з порога:
— Ось і я, мої неоціненні друзі! Просто з космодрому — до вас.
Я стомився і збираюся поспати. Постели мені, професоре, на підлозі свій улюблений килим і розбуди через двадцять годин.