Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
Шрифт:
Натан не відповів, але його похмурий вигляд трохи пом'якшав, поки він обмірковував її ідею. Судячи з виразу його обличчя, він сумнівався в правильності цієї теорії, але, очевидно, не хотів відразу відкидати таку можливість, тому що збирався сказати ще щось дуже важливе.
Він рішуче вказав пальцем на невелику купку книг, що лежали окремо. — Ці книги, — вагомо вимовив він упівголоса, — в основному присвячені Річарду. Більшості з них я раніше не бачив. Мене дуже турбує, що саме вони були так надійно заховані і в них найбільше порожніх сторінок.
Вже одне те,
Енн почухала брову, обдумуючи те, що відбувається. — Ти зміг дізнатися що-небудь?
Натан взяв верхній том і ривком розкрив книгу. — Ну, взагалі-то один символ, ось цей, дуже мене турбує. Це надзвичайно рідкісна форма пророцтва. Воно записано в момент, коли пророк був у владі свого видіння. Такі графічні пророцтва складалися в момент дуже потужного осяяння, коли звичайні записи можуть зайняти занадто багато часу і розірвати потік образів, що проходять через його розум.
Енн мала туманне уявлення про такий вид пророцтв. Вона згадала про деякі з них в сховищах Палацу Пророків. Натан ніколи не розповідав, що там знаходилося, а крім нього цього ніхто не знав. Ще один з невеликих тисячолітніх секретів Натана.
Вона нахилилася, уважно вивчаючи хитромудрий малюнок, який займав більшу частину сторінки. У ньому не було ні однієї прямої лінії, тільки химерні спіралі і дуги — всі вони оберталися, немов у вирі, який здавався майже живим. То тут то там перо з такою силою натискати на поверхню пергаменту, що лінія являла собою дві паралельні риси там, де під тиском розходилися половинки пера. Енн піднесла книгу ближче до свічки і ретельно розглядала цікавий фрагмент малюнка, де лінії були нанесені особливо грубо. Вона помітила в стародавній лінії висохлих чорнил гострий шматочок металу — одна сторона пера надломилася, пошкодивши сторінку. Осколок все ще залишався на тому ж місці. Лінія продовжилася більш чистою — автор узяв нове перо — але не стала від цього менш лютою.
У малюнку не було ніяких нерозпізнаних предметів, він здавався абсолютно беззмістовним. І все ж вселяв таку серйозну тривогу, що волосся ставало дибки. Здавалося, сенс малюнка ось-ось відкриється їй, але це значення було поза її свідомим розумінням.
— Що це? — Вона поклала книгу на стіл, розкриту на сторінці з дивним малюнком. — Що це означає?
Натан провів пальцем по сильному підборіддю. — Це досить важко пояснити. Складно підібрати точні слова, щоб описати ту картину, яка виникає в моїй свідомості, коли я дивлюся на нього.
— Ти думаєш, — перебільшено терпляче запитала Енн, стискаючи руки, — що міг би зробити зусилля і описати мені те, що ти бачиш?
Натан скоса розглядав її. — Єдині слова, які я можу підібрати, дивлячись на це — Звір йде.
— Звір?
— Так. Я не знаю, що це означає. Пророцтво частково приховане. Можливо — навмисно, а можливо тому, що розповідає про те, з чим я досі жодного
— А що це за звір і куди він іде?
Натан різко закрив книгу, щоб вона могла бачити назву — Камінь в ставку.
Холодний піт виступив у неї на лобі.
— Це — графічне попередження. — Сказав він.
Пророцтва часто називали Річарда «камінь у ставку». Текст цієї книги являв собою особливу цінність. Якби тільки текст на сторінках не був відсутній.
— Ти хочеш сказати, що це — попередження Річарду, що йде якийсь звір?
Натан кивнув. — Так, наскільки я міг зрозуміти. І ще неясне відчуття жахливої небезпеки від нього.
— Від звіра.
— Так. Текст, що передував малюнку міг би допомогти точніше зрозуміти його, можливо він пояснював природу цього Звіра, але текст відсутній. Опис наслідків — теж, так що немає ніякої можливості зв'язати попередження з уже відомими подіями, або визначити його хронологічне положення. Хто знає, можливо, він вже зіткнувся з ним і переміг, а може ця подія чекає його в глибокій старості і переможе його. Без, щонайменше, частини пояснюючого тексту немає ніякої можливості зрозуміти що-небудь.
Хронологія була життєво важлива для розуміння пророцтв. Але розглядаючи малюнок, Енн відчула такий страх, що сподівалася — Річарду не доведеться зіткнутися лицем до лиця з чимось подібним.
— Але можливо, це — всього лише метафора. Солдати армії Джегана поводяться як тварини і заслуговують такого жахливого опису. Вони вбивають все живе на своєму шляху. Для будь-якої вільної людини, і особливо для Річарда, Імперський Орден і є звір, що йде знищити все, що йомум дороге.
Натан знизав плечима. — Це може бути дуже хорошим поясненням, але я справді не знаю.
Після невеликої паузи він продовжував. — І ще один тривожний факт — чисті прогалини можна знайти не тільки в цій книзі, але і в інших, — він значимо глянув на неї — в книгах, яких я ніколи раніше не бачив.
У Енн теж було безліч причин для занепокоєння, коли вона дізналася, що існують всі ці книги, заховані в дивному підземному сховку під кладовищем.
Натан знову вказав на книги, складені на чотирьох величезних столах. — Хоча тут, безумовно, зустрічаються знайомі книги, але більшість з них мені незнайома. Для будь-якої бібліотеки наявність цінних видань — явище безпрецедентне, хоча кожна має кілька рідкісних книг. Але це місце, що й казати, абсолютно унікальне. Майже кожен том тут — дивне відкриття.
В думках Енн зазвучав застережливий сигнал. У неї з'явилося дивне відчуття, що Натан нарешті досяг центру лабіринту, в якому блукали його думки і тільки що вимовлена ним фраза знову спливла в її пам'яті.
— Тривожний факт? — Вона підозріло насупилася. — Який?
— Вони радять читачам, коли їх інтерес не носить загального характеру і вони шукають щось більш визначене, переглянути відповідні томи, збережені під кістками.
Брови Енн напружено піднялися. — Збережені під кістками?