Донецкая мафия

Кузин Сергей Васильевич

Любопытен комментарий самого Евгения Александровича по этому поводу: «Ведется планомерное ослабление коммерческих предпринимательских сил региона.

Серия убийств, произошедших у нас в Донбассе, полностью подтвердила мой прогноз. Я вижу третью силу, которая пытается столкнуть два региона — днепропетровский и донецкий, которые очень сильно влияют на экономическую и политическую жизнь страны.

Сегодня просто пытаются использовать премьер — министра Павла Лазаренко, стравливая Донецкую и Днепропетровскую области под «благовидным» предлогом «нейтрализации донецкого

клана».

Если надо, то Евгений Щербань, внутри которого, как утверждают его друзья, всегда была стальная пружина, мог быть и жестким. Так, однажды он в гневе бросил реплику: «Заповедь нашей команды: зарабатывать честно. Но регион грабят другие. Вот мы и заявили: мы здесь хозяева!..»

Кстати, для понимания личности Евгения Щербаня, так и для нашего расследования необходимо вспомнить еще один эпизод. Процитируем воспоминания Иосифа Кобзона: «У меня первого ноября 1996 года была серебряная свадьба. Я пригласил Женю (Щербаня. — Авт.). Накануне он звонит, поздравляет. Я говорю: «Ну что ты, Женя, прилетаешь?» — «Да, Иосиф Давыдович. Даже несмотря на то, что мне угрожают».

И семейство Щербаней прилетело в Москву. Подарили чете Кобзонов серебро. Самому же виновнику торжества, которое проходило в гостинице «Рэдиссон — Славянская», эта донецкая семья запомнилась вот какой: «Помню Женю с Надюшей в каком-то приподнятом настроении. Они фотографировали всех и фотографировались со всеми. Я еще, проходя, смеясь сказал: «Женька! Ты где столько пленок достал, что всю ночь напролет фотографируешь?» А он говорит: «Хорошая память будет!»

Близкие друзья Евгения Александровича рассказывали, что незадолго до гибели он что-то предчувствовал. Однажды в семье обронил фразу, что если до конца 1996 г. будет все нормально, то и дальше все пойдет по накатанной».

Послесловие

Хто знищив свободу на донеччині?

Погані наслідки злочинів

живуть довше, ніж самі злочини

Вальтер Скотт

Мафія формується роками. Діяльність злочинного угрупування починається з дрібниць. Коли воно стає організованим, збільшується не тільки масштаб злочинів, а й прагнення його учасників. Словосполучення «українська мафія» стало відомим у світі не менше, ніж «коза ностра». Вона формувалася десятиліттями і метою її було захоплення влади в Україні наприкінці 2004 року. Цього не сталося.

Але попри заявлену президентом Ющенком боротьбу з організованою злочинністю та корупцією, клани не припинили свого існування. Вони й надалі існують і там, де їхня територія, нічого для народу не міняється. Яскравий приклад тому — те, що відбувалося і відбувається досі у Донецькій області. Регіоні, де була створена імперія у складі України. Імперія, на чолі якої стоїть людина, яку називають «господарем Донбасу» — Ринат Ахметов.

ТЕРИТОРІЯ КЛАНУ. Частина І.

Володимир Ар'єв:

— Новітня історія Донбасу трагічна. Заможний за совєтських часів промисловий край перетворився у місце, де розділення на касти помітно як ніде в Україні. Є група людей,

яким можна все. є друга, з якими перша може робити все і безкарно. Переважна більшість донеччан останні роки мешкає у бідності і страху. Невелика кількість обраних вершить долями інших.

Корені цього явища — у СССР. Донецька область — регіон шахтарів та металургів, машинобудівельників та хіміків. Завдяки вугільному народному комісару Засядьку, улюбленцю Йосипа Сталіна, а потім і першому секретарю обкому КПСС Дегтярьову, Завдяки ним Донбас отримав кошти, став приоритетною територією. Але сукупна політика компартії стосовно Донеччини протягом десятиліть стала роковою.

Совєтські часи. Шахтар — найпрестижніша професія. Пошана, пільги та гідна зарплатня дозволяють гірникам почуватися вільно у матеріальному плані. Донецька область — найбагатший регіон УССР.

Сергій Приймачук — колишній працівник міліції. У нього на очах відбувалася криміналізація регіону.

— Специфика донецкой зоны, что в свое время, это исторически обусловленный факт, сюда ехали люди со всего бывшего СССР — на эти тяжелые рудники, шахты, карьеры. Многих людей зачастую сюда по трудовым нарядам посылали.

Ще на Донбас посилали відсиджувати — у місцях не дуже віддалених. Таке поєднання шахт та зон наклало відбиток на майбутнє.

Люди у Донецькій області жили одним днем. Шахтарі знали, що завтра вони можуть не повернутися додому. Розваг, які могли б перебити постійний стресовий стан гірників радянський союз не дозволяв. Кіно і кафе «морозиво» до таких не відносилися.

Цим скористався криміналітет, який виходячи з місцевих тюрем, не спішив залишати область, де у людей водиться копійка. Так виникли нелегальні клуби і казино, заборонені в СССР. їх «тримали» угрупування, які формувалися за територіальною, а бувало, і національною ознакою.

Сергій Приймачук:

— Их было очень много. В каждом городе, каждом районе были эти формирования. С 90-х годов началась централизация. Те люди, которые на периферии не подчинялись центру бандитскому, они, как правило, наказывались или убивались, плюс был общак. Но это было по воровским понятиям и законам.

Перебудова СССР, за якою Україна отримує незалежність. З темряви вийходять так звані «цеховики», у донецькому повітрі пахне величезними грошима.

Сергій Приймачук:

— Начали появляться и другие люди, которые еще не сидели, из числа спортсменов, мясников, те которые обладали какими-то определенными способностями. Ведь много людей в преступный мир пришло просто из аферистов. Обыкновенные наперстночники, кидалы.

Подібне становлення кланів негативно оцінив і російський політик, який пізніше підтримає ці ж клани в їхній боротьбі за владу в Україні.

Володимир Жиріновській, голова ЛДПР:

— Бандиты, жулики они тогда еще в подполье уже обогащались. В теневой экономике, цеховики. Вот они выиграли. Все остальные проиграли. Излишние жертвы, тяготы, лишения, ухудшение жизни, сокращение продолжительности жизни, болезни. Только минусы для абсолютного большинства наших народов. Кучка авантюристов выиграла.