Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
— Ти збирався вбити королеву?
— Так, пані, — з готовністю підтвердив Деф, облизнувши пересохлі губи.
— Коли?
— Сьогодні вночі. У метушні, коли гості почнуть розходитися. — На обличчі його було написано болісне очікування, по щоках котилися сльози. — Прошу тебе, пані, наказуй! Скажи мені, чого ти бажаєш? Дозволь мені виконати твій наказ.
Цірілла не могла оговтатися від потрясіння. Ось так сповідниці забирають людей. Спочатку — батько, а зараз — людина, яка була їй дорога.
— Жди і
Спалахнувши від люті, Цірілла втупилася на Дефа. Той віддано дивився на Келен.
— Хто наказав тобі?! Говори! Хто наказав тобі вбити мене?!
Здавалося, він її не чує.
— Він не відповість вам, королева Цірілла. Він скаже тільки мені.
— Так запитай його!
— Це нерозсудливо, — спокійно зауважив чарівник.
— Не смій мені вказувати! — Розлютувалася Цірілла. Яка ганьба! Весь палац знав, як вона захоплюється Дефаном, і тепер всі бачать, що він її обдурив. Нинішнього сонцестояння довго ніхто не забуде! Келен нахилилася до неї і м'яко сказала:
— Цірілла, ми побоюємося, що уста його запечатані закляттям. Я вже задавала це питання його спільнику, і той помер, не встигнувши відкрити рота. Але існує багато способів обійти закляття. Якби ви дозволили мені забрати його і розпитати так, як я вважаю за потрібне, відповідь була б отримана.
Цірілла ледь не плакала від люті.
— Я довіряла йому! Він був моєю правою рукою! І зрадив мене! Мене, не тебе!
Я хочу знати, хто його послав! Я хочу почути це з його власних вуст!
Ти в моєму королівстві, в моєму домі! Запитай його!
Келен випросталася, і її обличчя знову перетворилося на нічого не виражаючу маску.
— Як побажаєте. — Вона повернулася до Дефану. — Ти вирішив вбити королеву за власним бажанням?
— Ні, пані! — Він радісно потер руки, задоволений, що може їй прислужитися. — Мене послали.
— Хто?
Дефа відкрив рот, збираючись відповісти, але з горла у нього з бульканням хлинула кров, і він упав мертвим.
— Як я і думав, — хмикнув чарівник. — Те ж саме, що і з іншим.
Келен підняла кинджал і ручкою вперед простягнула його Ціріллі.
— Нам здається, що навколо вас, королева, зріє змова. Не знаю, чи перебуває в цьому залі ця людина, але, без сумніву, вона була послана Кельтоном.
— Кельтон? Я відмовляюся вам вірити! Келен кивнула на кинджал.
— Ця зброя зроблена в Кельтоні.
— Кельтонські зброярі славляться по всьому світу! Це ще нічого не доводить.
Келен завмерла. Цірілла була занадто засмучена, щоб гадати, що ховається за спокійним поглядом її зелених очей. Коли Келен заговорила, її голос був сухий і безпристрасний:
— Мій батько говорив, що кельтонці можуть напасти тільки з двох
Перша — заздрість. А друга — слабкість противника. Але в будь-якому випадку вони починають з вбивства найвпливовішої людини в країні. Завдяки вам Галея зараз навіть сильніша, ніж раніше, і нинішнє свято — наочне тому підтвердження. Ви — символ могутності і, отже, причиною є заздрість.
Мій батько говорив, що з кельтонців не можна спускати очей і ніколи не варто повертатися до них спиною. Він говорив, що невдалий замах лише змусить їх ще сильніше бажати вашої крові, і вони постійно брехатимуть в очікуванні того моменту, коли ваша слабкість дозволить їм нанести удар.
Безсилий гнів на Дефа змусив Ціріллу кинути Матері-сповідниці необдумані слова:
— Я ніколи не чула нашого батька! Він ніколи не давав мені уроків! Його забрала в мене сповідниця!
Непроникна маска перетворилася в обличчя людини, яка багато пережила за недовге життя і знає те, що відомо небагатьом.
— Можливо, королева Цірілла, добрі духи визнали, що ці знання для вас дуже важкі, і вважали за краще, щоб уроки батька слухала я. Подякуйте їм за це. Сумніваюся, щоб його слова доставили вам задоволення. Вони не дали мені нічого, крім можливості зберегти вам життя цієї ночі. Будь ласка, не сумуйте. Живіть у мирі з собою і насолоджуйтеся тим, що у вас є: любов'ю своїх підданих. Вони — ваша єдина сім'я.
Вона повернулася, збираючись піти, але Цірілла взяла її за руку і відвела в сторонку. Слуги підняли тіло Дефа і винесли його з зали.
— Прости мене, — сказала Цірілла, ніяково перебираючи поділ сукні. — Я намагалася зірвати на тобі свою злість за Дефа.
— Я розумію. На твоєму місці я, ймовірно, повела б себе так само. Я прочитала твої почуття до Дефа у твоїх очах і не чекаю, що ти будеш рада тому, що я тільки що зробила. Прости мене також за те, що я наповнила твій дім стражданням в той день, коли всюди мають панувати веселощі. Але я дуже боялася запізнитися.
Келен змусила її відчути себе молодшою сестрою. Цірілла по-новому подивилася на струнку красиву дівчину, яка стояла перед нею. Келен вже в тому віці, коли жінці потрібен чоловік. Можливо, вона вже зробила вибір. Її мати була в такому ж віці, коли забрала в Цірілли батька. Настільки ж юною.
Дивлячись в бездонні зелені очі, Цірілла відчула, як її гнів вщухає. Ця дівчина, її сестра, тільки що врятувала їй життя, заздалегідь знаючи, що на подяку розраховувати не доводиться. Швидше вона була готова до того, що викличе страх і ненависть в серці зведеної сестри. Така молода…
Ціріллі стало соромно за свій егоїзм. Вперше за весь вечір вона посміхнулася Келен.
— Невже все, чого навчав тебе Вайборн, було настільки жахливе?
— Він учив мене тільки вбивати. Кого вбивати, коли вбивати і як вбивати.