Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861

Гальченко Сергій

А об волі ще й досі не чуть нічого доброго.

Напиши мені, чи є в Харити батько або мати? Чи крепачка вона, чи вільна? Коли крепачка, то чия? і яка плата за її волю?

376. Т. Г. Шевченка до В. Г. ШЕВЧЕНКА

18 лютого 1860. С.-Петербург

18 лютого.

Напиши мені швиденько адрес жаботинського і керелівського пана – як його зовуть? І що воно таке? Та напиши, як зовуть синів брата Микити, брата Йосипа і сестри Ярини. Жінки і дівчата уже не панщинні, а про чоловіків, парубків і хлопців ще нічого не чуть, і за ґрунти теж.

Та напиши мені гарненько, як і що ти зробив з Трощинським. Якщо добре зроблено о ґрунті,

то дбай дубовий, берестовий, ясеновий, кленовий і липовий ліс і пиши о грошах.

Чи бачився ти з Семеренком і що він тобі сказав? Посилаю тобі нашвидку зроблений план хати. Поміркуй і роби, як сам добре знаєш. Мені тілько й треба, щоб робоча була дубова та круглий ґанок скляний на Дніпро.

Спитай у Харити, що вона скаже, щоб я знав, що мені думать і що робить?

На се літо я не приїду до вас, роби, як сам здоров знаєш, а я тобі скажу спасибі.

Чи получив ти «Кобзаря» і письмо Трощинському? У Кр[иловської?] був; вона нездужа, і я її не бачив, а Маню за тебе тричі поцілував і один фунт добрих конфет оддав.

Ще раз прошу тебе: спитай у Харити, що вона скаже, і напиши мені швиденько.

«Русская газета» прекращена. Послав я тобі «Современник» і «Народное чтение», – чи получив? Послав я тобі не надписаних п’ять книжок «Кобзаря». Може, тобі ще треба буде, то напиши, бо, може, його швидко й не стане: пани дуже кривляться на сліпого старця…

Ще раз благаю тебе, напиши, що скаже Харита. Оставайся здоров! Цілую тричі твою жінку і твого Йосипка, Ганнусю, Прісю, Андрія, Каленика і тебе, мій щирий брате і друже!

Ти б добре зробив, якби мені прислав ковбас, а то я захляв без цього добра.

377. В. Г. Шевченка до Т. Г. Шевченка

Лютий 1860. Корсунь

…У Тр[ощинсько]го єсть село по лівому берегу Дніпра; називається Рудяки: коло того села є ліс, луг; озера кругом лісом пообростали. Я сам ще не бачив, але мені розказував отой Гр[игорови]ч, що то його жінка дуже любить стихи, що там такі місця гарні, що, каже, трудно вже їх знайти і понад цілим Дніпром…

378. І. С. Тургенєва до Т. Г. Шевченка

Лютий-березень 1860. С.-Петербург

Любезнейший Тарас Григорьевич, Вы желали познакомиться с Спешневым: он у меня завтра обедает – приходите. Мы все (и он, разумеется) будем очень рады видеть Вас. До свиданья.

Искренно Вам преданный

Ив. Тургенев.

Воскресенье, утр[о].

379. Г. Н. та Д. Л. Мордовцевих до Т. Г. Шевченка

5 березня 1860. Саратов

Эх, кабы на сердце горе не лежало,Да кабы поменьше думы в голове —На твое бы слово – слово я сказала,За твои я песни – спела бы тебе!Было время так же звонко я певала, —Смолоду легко мне, весело жилось, —Да куда-то с долей песня запропалаИ мое веселье с ними унеслось.Так от сумрачной, безмолвнойТы не жди ни песни стройной,Ни горячих слов живых, —Только верь: где я ни буду,Сердцем я не позабудуНи песней, ни слов твоих.

Если бы Вы видели радость, какую сделала присланная Вами мне книга, Вы утешились бы моею радостью, как своим добрым делом.

Живите счастливо, наш дорогой Соловушко, и не взыщите, что старая ворона так нескладно прокаркала Вам свое спасибо.

Анна Мордовцева.

Саратов, 1860, 5-е марта.

Прошу

принять и мой сердечный привет, многоуважаемый Тарас Григорьевич.

Д. Мордовцев.

380. Я. Г. Кухаренка до Т. Г. Шевченка

8 березня 1860. Катеринодар

Спасибі тобі, брате, курінний товаришу Тарасе Григоровичу, за пам’ятку, що згадав мене, прислав нових «Гайдамак»! Шкода, що не отдрюковав ти за одним разом «Пустки», «Криниці» і прочого, тобою мені присланого з того окаянного Петровського. А може, в тебе думка, назбиравши ще дечого, та тиснути ще раз! Нехай Бог помага на добре діло!.. Що пак Ваша «Хата», що замишляв пан Куліш? Де він тепер обрітається; може, поїхав до пранців за козиною борідкою, щоб ми його не пізнали?

Із поличчя твого, що в «Гайдамаках», видно, що ти погладшав трохи в Пітері. Дай Боже, щоб ти був здоров, і не забував довіку кохаючого тебе

Якова Кухаренка.

8 марта 1860,

Екатеринодар.

P. S. Моя стара з синами кланяється тобі низько.

381. В. М. Білозерського до Т. Г. Шевченка

16 березня 1860. С.-Петербург

Поспішаю до Вас, дорогий нам Кобзарю, Тарасе Григоровичу, з вісткою: сьогодні ранком, в 1/2 4-й годині, дав нам Бог сина. Маємо надію, що Ви не одмовитесь з нами покуматься [7] ; – благословіть же малого козака на виріст і на розум і накажіть матері його співать отакого котка (чи знаєте?):

7

Жінка моя перва захотіла, щоб Ви, а не хто інший, були хрещеним батьком.

Понад морем, ДунаємВітер явор хитає;Мати сина питає:– Ой сину мій, Іване,Дитя моє кохане!А чи тебе оженить,Чи у військо урядить?..Як я тебе родила,Тяжко-важко нудила;Як я тебе колихала,Усю ніченьку не спала;Як я тебе зростила,Сама себе звеселила;Як я тебе оженю,Всю родину звеселю;Як я тебе в військо дам, —Собі жалю я завдам!– Мати ж моя рідная,Порадонько вірная!Ісправ мені три труби,Да й усі три мідяні,А четвертую трубуІсправ мені золоту!Ув одну трубу заграю,Як коника сідлаю;А в другую заграю —На коника сідаю;А в третюю заграю —З твого двору з’їжджаю,А в четверту затрублю,Серед війська стоячиІ шабельку держучи,Щоб зачула матусяДо утрені ідучи.– Ой сину ж мій, Іване,Дитя моє кохане!Ой коли б же я зозуля,Я б до тебе полинула!– Якби, мати, я сокіл,Я б до тебе прилетів!– Рости-ж, синку, в забаву,Козачеству на славу,Вороженькам в розправу!