Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення)
Шрифт:
_______
Людство незмінно визначається саме собою, незмінно черпаючи лише із самого себе свої теоретичні та практичні принципи. Тому, як можна уявляти, начебто в Біблії маєш щось «позитивне, міцне, незмінне»? В Біблії не можна замінити жодної літери, але смисл її мінливий, як є мінливим смисл людства. Кожна епоха вичитує із Біблії лише себе саму; кожна епоха має свою власну, саморобн уБіблію.
_______
«Нове вчення істинне, але непрактичне, не для народу». Говорячи так, ти лише доводиш, що сам ще у розладі з новим вченням, для тебе воно є теоретичною, а не загальноприйнятою істиною, що воно ще не заволоділо всім твоїм
_______
«Що мені до людства! Німецький дух – ось наш лозунг. Ми – німці і хочемо ними бути». Я не заперечую; але чому ваш патріотизм повстає лише проти висновків із християнства, проти людства, а не проти самого християнства? Християнство не вчить нас: бог та німецький Міхель одне й теж саме, а вчить нас тому, що бог та людина – одне й теж саме.
_______
Зазвичай на практиці люди представляють протилежність тому, чим вони являються теоретично, що, мабуть, було б краще у якості символу віри висунути ненависть до людей, а не любов до них. Зараз люди релігійно, тобто теоретично, один одного люблять, практично ж – один одного ненавидять; можливо, вони тоді, навпаки, теоретично ненавиділи б один одного, а в житті любили б один одного.
_______
Чуттєва дія складає сутність язичництва; «дух», іншими словами, абстрактне слово, - сутність християнства. Врешті-решт слово боже значить не що інше, як божественність слова, а священне писання є нічим іншим, як святістюписання. Подібну «сутність християнства» зрозуміли та реалізували «глибоко по-християнські» налаштовані німці. Тому німцям і за їх природою, і за тим, чим вони володіють, все дано словесно, але нічого - на ділі, все дано у думці, але нічого – чуттєво, все дано духовно, але нічого – тілесно, іншими словами, все дано на папері, але нічого – в дійсності.
_______
1843-1844
«ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ФІЛОСОФІЇ»
Моєю першою думкою був бог, другою – розум, третьою та останньою – людина. Суб’єкт божества – розум, а суб’єкт розуму – людина.
_______
«Страх перед богом – початок мудрості», але не кінець її.
_______
«Об’єктивний дух!» - Що це таке? Мій дух, яким він є для інших, дух моїх творів. Але цей об’єктивний дух чи не є суб’єктивним духом, чи не є це мій дух, дух цієї людини? Хіба не пізнаю я людину за її творінням? Хіба я не читаю Гете, коли читаю твори Гете?
_______
Звідки ж взялася людина? Спочатку запитай, що такелюдина? Якщо ти з’ясував її сутність, то тобі зрозуміло і її походження. Питання що? – ставить дорослий, питання – звідки? – дитина.
_______
«Чи можна виокремитилюдину із природи?» Ні! Але людина, що виникла безпосередньо із природи, і була лише суто природною істотою, а не людиною. Людина не є витвором людини, а продукт культури, історії. Багато рослин, навіть тварин, так змінилися завдяки турботливій людській руці, що їх прототипу більше вже не знайти в природі. Чи ти при поясненні їх походження хочеш вдатися до поняття чуда (dues ex machine)?
_______
Звідки прогалини у нашому знанні про природу та межі цього знання? Пояснюються вони тим, що знання не складає
_______
«Наука не розв’язує загадок життя». Нехай, але що з цього випливає? Що ти звернешся до віри? Це значило б потрапити із вогню та й в полум’я. Що ти перейдеш від життя, до практики? Тісумніви, котрих не розв’язує теорія, розв’яже тобі практика.
_______
«Як може людина виникнути із природи, - іншими словами, як із матерії може виникнути дух?» Перш за все дай мені відповідь на наступнезапитання: як може матерія виникнути із духу? Якщо ти не знайдеш відповіді на це, у будь-якому разі розумне, питання, то ти зрозумієш, що лише протилежне питання приведе тебе до цілі.
_______
«Людина – найвища істота природи, тому я повинен виходити із сутності людини, покласти її в основу, коли я хочу з’ясувати походження та хід природи». Цілком вірно, але як раз в людині «розум приходить лише з роками», матерія передує духові, несвідомість – свідомості, безцільність – цілі, чуттєвість – розумові, пристрасть – волі.
«Ти виходиш із людини без усяких околичностей». – Яке право ти маєш дорікати мені в цьому? На жаль, я прийшов до людини лише через заперечення людини. Я визнаю її лише після того, як я дізнався та показав, що передбачувана ,на відміну від природи, сутність людини зводиться до неї, як до свого джерела та передумови: отже, моє ствердження людини менш за все асерторичне судження, але опосередковане «запереченням заперечення».
_______
Чи відомо тобі, в якому єдиному значенні ти філософствуєш без передумов? Тоді, коли ти подаєш філософії досвід, мисленню – споглядання, але не уявним, ілюзорним способом, подібно до умоглядної філософії, а фактично та воістину.
_______
Хто усвідомлено та навмисно нічого не припускає, той несвідомо у якості істини припускає саме те, що він ще повинен нам довести. Лише той дійсно мислить генетично, у кого результат знаходиться у прямому протиріччі з його свідомимначалом.
_______
Перше повинно бути також і останнім; цілком вірно, - саме тому, якщо ти дійсно, а не лише заради форми починаєш із споглядання, ти врешті-решт повинен повернутися до споглядання ж.
_______
У чому ж полягає мій “метод”? В тому, щоб за допомогою людини звести все надприродне до природи, і за допомогою природи все надлюдське звести до людини, але незмінно лише спираючись на наочні, історичні, емпіричні факти та приклади.
_______
Перший твій обов’язок полягає в тому, щоб зробити щасливим самого себе. Якщо ти сам щасливий, то ти зробиш щасливими й інших. Щасливий може бачити лише щасливих навколо себе.
_______
Якщо ти безумовно засуджуєш «егоїзм», тобто себелюбство, то, будучи послідовним, ти повинен також осудити і любов до інших. Любити – значить бажати і робити добро іншим, відповідно, визнавати егоїзм інших, як дещо законне. Навіщо ж ти хочеш заперечувати всобі те, що ти визнаєш у інших?
_______
Моїм першим бажанням було зробити філософію загальнолюдською справою.Але хто одного разу ступає на цей шлях, неминуче приходить врешті-решт до того, щоб зробити людину предметом філософської діяльності та відторгнути саме філософію, так як вона лише тому стане загальнолюдською справою, що вона перестане бути філософією.