Гаррі Поттер і в'язень Азкабану
Шрифт:
— Сідайте, діточки, сідайте, — запропонувала вона, і всі, штовхаючись, почали всідатися: хто у крісельця, а хто на пуфики. Гаррі, Рон і Герміона вмостилися за одним столиком.
— Вітаю вас на уроці віщування, — сказала професорка, зайнявши крісло перед каміном. — Мене звати професорка Трелоні. Допускаю, що раніше ви мене й не бачили. Вважаю, що надто часте занурення у гамірну шкільну суєту затьмарює моє Внутрішнє Око.
На таку дивну заяву ніхто не зронив ані слова. Професорка Трелоні легким рухом поправила шаль і повела далі:
— Отож ви наважилися
На цих словах Гаррі з Роном усміхнулися й зиркнули на Герміону, яку явно збентежила така новина.
— Багато чаклунів і відьом, які можуть начаклувати постріли, запахи чи раптові зникнення, не здатні проникати в таємні сфери майбуття, — правила своєї професорка Трелоні, а її величезні блискучі очі зупинялися то на одному, то на іншому схвильованому обличчі. — Цим Даром володіють одиниці. Хлопчику, — звернулася вона раптом до Невіла, який мало не впав зі свого пуфика, — чи все гаразд із твоєю бабунею?
— Думаю, так, — тремтячим голосом озвався Невіл.
— На твоєму місці, любий, я не була б такою впевненою, — сказала професорка, і полум'я каміна заграло на її довгих смарагдових сережках. Невіл ковтнув слину. Професорка Трелоні спокійно продовжувала:
— Цього року ми розглянемо основні методи віщування. Перший семестр присвятимо ворожінню на чайному листі, а наступного — перейдемо до хіромантії. До речі, люба, — вона раптово зиркнула на Парваті Патіл, — остерігайся юнака з рудим волоссям.
Парваті збентежено глянула на Рона, що сидів у неї за спиною, й відсунулася подалі.
— Під час літнього семестру, — сказала професорка Трелоні, — перейдемо до магічних кристалів, якщо, звичайно, встигнемо закінчити з вогняними прикметами. У лютому, на жаль, будемо змушені зробити перерву через серйозну епідемію грипу. У мене навіть на якийсь час пропаде голос. А десь біля Великодня один з нас відійде назавжди...
Після цих слів запала вельми напружена тиша, але професорка Трелоні цього мовби й не помітила.
— Люба моя, — звернулася вона до Лаванди Браун, котра відразу зіщулилася зі страху, — чи не могла б ти передати мені отой найбільший срібний чайничок?
Полегшено зітхнувши, Лаванда підвелася, взяла з полички велетенського чайника і поставила його на столі перед професоркою Трелоні.
— Дякую, моя люба. До речі, те, чого ти так боїшся, станеться в п'ятницю, шістнадцятого жовтня.
Лаванда затремтіла.
— А тепер прошу розділитися на пари, взяти з полички по чашці, підійти до мене, і я наллю вам чаю. Ви сядете й будете пити, аж доки залишиться самий осад. Тоді тричі потрусіть чашку лівою рукою і покладіть її догори дном на тарілочку. Зачекайте, поки стече рідина, і передайте чашку партнерові для прочитання. Тлумачити візерунки треба за допомогою п'ятої й шостої сторінки "Розтуманення майбутнього". Я буду вам допомагати й підказувати. І ще, любий... — вона схопила Невіла за руку саме тоді, коли він уже вставав, — якщо твоя
І справді, не встиг Невіл дійти до полички, як задзвеніла розбита порцеляна. Професорка Трелоні підбігла до нього зі щіткою й кошиком для сміття і нагадала:
— Оті голубенькі, любий, якщо не заперечуєш, дуже дякую...
Гаррі й Рон з повними чашками повернулися до свого столика і поспіхом випили пекучий чай. Тоді, як і веліла професорка Трелоні, потрусили чашки, перевернули їх на тарілочки і обмінялися ними.
— Так, — сказав Рон, коли вони розгорнули книжки на п'ятій і шостій сторінках. — То що ти в мене бачиш?
— Щось буре й вологе, — відповів Гаррі. Від важкого запаху в кімнаті він став сонний і мовби отупів.
— Розширте свідомість, мої любі, спробуйте вийти за межі буденного! — вигукувала професорка Трелоні крізь туман.
Гаррі постарався зосередитися.
— Так-так... — сказав він, глянувши в підручник, — ти маєш тут якийсь викривлений хрест... Це означає, що тебе чекають "випробування і страждання"... перепрошую... але також тут є щось подібне до сонця. Чекай-но... це означає "велике щастя"... отже, ти страждатимеш, але будеш дуже щасливий...
— По-моєму, тобі не завадить перевірити в окуліста своє Внутрішнє Око, — сказав Рон, і вони ледве стримали сміх, коли на них зиркнула Трелоні.
— А тепер моя черга... — Наморщивши лоба, Рон втупився в чашку Гаррі. — Там якась грудка у формі капелюха, — сказав він. — Можливо, ти працюватимеш у Міністерстві магії...
Він покрутив чашкою.
— А тепер це мовби жолудь... що б воно означало? — він зазирнув у "Розтуманення майбутнього". — "Несподіваний спадок, золото". Чудово-пречудово, і мені позичиш. — Рон знову перевернув чашку. — А ще тут щось таке, як тварина. Ось голова... це якийсь гіпопо... або ні — вівця...
Гаррі пирхнув. Професорка Трелоні озирнулася.
— Дай-но мені глянути, любий, — осудливо зиркнула вона на Рона й забрала в нього Гарріну чашку. Увесь клас принишк.
Пильно вдивляючись, професорка обертала чашку проти годинникової стрілки.
— Це сокіл. Мій любий, ти маєш смертельного ворога.
— Але ж про це всі знають! — голосно прошепотіла Герміона. Професорка Трелоні глипнула на неї.
— Так, усі, — додала Герміона. — Кожний знає про Гаррі й Відомо-Кого.
Гаррі з Роном подивилися на Герміону з захопленим подивом. Вони ще ніколи не чули, щоб Герміона так розмовляла з учителями. Професорка Трелоні нічого не відповіла. Вона знову втупилася своїми величезними очима в Гарріну чашку й далі її обертаючи.
— Палиця... це напад. Боже мій, ця чашка не надто радісна...
— А я думав, то капелюх, — здивувався Рон.
— Череп... небезпека на твоїм шляху, мій любий... Усі приголомшено стежили за професоркою Трелоні. Вона ще раз обернула чашку і раптом зойкнула.