Гаррі Поттер і в'язень Азкабану
Шрифт:
Не відводячи запалих очей від Люпина, Блек кивнув головою.
— Пане професоре, — враз не витерпів Гаррі, — що це все означає?..
Але він не договорив, бо побачив таке, від чого всі слова застрягли йому в горлі. Опустивши чарівну паличку, Люпин підійшов до Блека, взяв його за руку, допоміг звестися на ноги (Криволапик при цьому бухнувся на підлогу) і обняв Блека, наче рідного брата.
У Гаррі всередині все обірвалося.
— НЕ МОЖЕ ТАКОГО БУТИ! — крикнула Герміона.
Люпин відпустив Блека й повернувся до неї. Герміона
— Герміоно...
— ...ви з ним!
— Герміоно, заспокойся...
— Я нікому нічого не сказала! — заверещала Герміона. — Я покривала вас...
— Герміоно, будь ласка, вислухай мене! — вигукнув Люпин. — Я зараз усе поясню...
Гаррі охопило тремтіння, але не зі страху, а з люті.
— Я вам вірив! — його голос зривався від хвилювання, — а ви увесь цей час були його другом!
— Це не так, — заперечив Люпин. — Я не був йому другом аж дванадцять років, але тепер знову ним став... дозволь, я поясню...
— НІ! — заверещала Герміона, — Гаррі, не вір йому, він допоміг Блекові проникнути в замок, він теж хоче твоєї смерті... Він вовкулака!
Запала дзвінка тиша. Тепер усі дивилися на Люпина, що був на диво спокійним, хоч трохи й зблід.
— Не все так однозначно, Герміоно, — озвався він. — Правильне лише одне з трьох твоїх припущень. Я не допомагав Сіріусові проникнути в замок і, звісно ж, не бажаю Гаррі смерті... — дивна судома перебігла його обличчям. — Але не стану заперечувати — я вовкулака.
Рон зробив геройське зусилля, щоб підвестися, але впав навзнак, застогнавши від болю. Люпин стурбовано кинувся до нього, але Рон простогнав:
— Геть, вовкулако!
Люпин завмер на місці. Тоді важко глянув на Герміону й запитав:
— Давно ти про це дізналася?
— Давно, — прошепотіла Герміона. — Відколи написала реферат для професора Снейпа...
— О, він зрадіє, — холодно зауважив Люпин. — Адже він загадав вам цей реферат з надією, що хтось збагне, про що свідчать симптоми моєї хвороби. Ти перевірила місячні фази і зрозуміла, що я завжди хворію під час повного місяця? Чи, може, помітила, що ховчик, коли мене бачить, завжди перетворюється на місяць?
— І те, і те, — тихо відказала Герміона.
Люпин силувано всміхнувся.
— Я ще не зустрічав такої розумної чаклунки твого віку, Герміоно.
— На жаль, це не так. Якби я була хоч трішечки розумніша, я б усім розповіла, хто ви такий!
— Але ж вони це знають, — сказав Люпин. — Принаймні вчителі.
— Дамблдор прийняв вас на цю посаду, знаючи, що ви вовкулака? — здивувався Рон. — Він що, божевільний?
— Багато хто саме так і думає, — зізнався Люпин. — Він ледве переконав деяких учителів, що мені можна довіряти...
— АЛЕ ВІН ПОМИЛИВСЯ! — закричав Гаррі. — УВЕСЬ ЦЕЙ ЧАС ВИ ДОПОМАГАЛИ ЙОМУ! — Він показав на Блека, що підійшов і впав
— Я не допомагав Сіріусу, — повторив Люпин. — І якщо ви дасте мені змогу, я поясню. Ось...
Він кинув Гаррі, Ронові й Герміоні їхні чарівні палички. Гаррі приголомшено впіймав свою.
— Отож, — сказав Люпин і застромив за пояс свою паличку. — Ви — озброєні, а ми — ні. Тепер ви мене вислухаєте?
Гаррі не знав, що й думати. Може, це чергова пастка?
— Якщо ви йому не допомагали, — люто зиркнув він на Блека, — то як дізналися, що він тут?
— З карти, — пояснив Люпин. — 3 Карти мародера. Я роздивлявся її в своєму кабінеті...
— Ви знаєте, як вона діє? — підозріло запитав Гаррі.
— Авжеж, знаю, — нетерпляче махнув рукою Люпин. — Я ж допомагав її малювати. Муні — то я. Мене так прозивали мої шкільні друзі.
— Ви її малювали?..
— Найголовніше, що я цілий вечір не відводив від неї очей, оскільки здогадувався, що ти, Рон і Герміона спробуєте таємно вибратися з замку, щоб підтримати Геґріда перед стратою гіпогрифа. І я мав рацію, чи не так?
Він почав міряти кроками кімнату, здіймаючи хмарки пилюки й поглядаючи на друзів.
— Ти, Гаррі, певно, був у батьковім плащі-невидимці...
— Як ви дізналися про плащ?
— Скільки разів я бачив, як Джеймс під ним зникав... — знову нетерпляче махнув рукою Люпин. — Хитрість у тім що, навіть коли ви сховані під плащем-невидимкою, то на Карті мародера вас однак видно. Я бачив, як ви перетнули галявину й зайшли в Геґрідову хатину. Через двадцять хвилин ви звідти вийшли і рушили назад до замку. Але тепер з вами був іще хтось...
— Що? — здивувався Гаррі. — Нікого там не було!
— Я не повірив своїм очам, — вів далі Люпин, крокуючи кімнатою й не звертаючи уваги на Гарріні слова. — Я навіть подумав, що з картою щось сталося. Як він міг опинитися з вами?
— З нами нікого не було! — вигукнув Гаррі.
— І тут я помітив ще одну цяточку. Вона стрімко наближалася до вас і була підписана Сіріус Блек... Я бачив, як ви зіткнулися, і як вона затягла двох із вас під Войовничу Вербу..
— Одного з нас! — сердито озвався Рон.
— Ні, Роне. Двох.
Люпин раптом зупинився і вп'явся очима в Рона.
— Чи не міг би я глянути на твого пацюка? — спокійно запитав він.
— Що? — перепитав Рон. — А до чого тут Скеберс?
— До всього, — відповів Люпин. — Будь ласка, можу я на нього поглянути?
Повагавшись, Рон запхав руку в кишеню, і на світ з'явився Скеберс, — він шалено звивався, аж Рон мусив ухопити його за довгий лисий хвіст. Криволапик настовбурчився на Блекових колінах і стиха зашипів.
Люпин підійшов до Рона. Затамувавши віддих, він пильно розглядав Скеберса.