Графитовая фея
Шрифт:
У двер стукали кричали м'я. Хтось намагався засунути ключ у замкову щлину, але двер були мцно закрита вд стороннього вторгнення. Фея по мен Марина збергала царське мовчання. Болсно зачесалися пальц рук, вона подивилася на них: на пальцях нгт виросли загнулися милою спралькою.
Засвербла голова, по плечах стали спускатися прост пасма волосся. Вона нагнулася до нг: з босонжок стирчали темн завитки нгтв. Одяг трщала по швах, грудей росли на очах.
Марина подивилася на себе в дзеркало: оч були темними, одяг лахмттям повисла
– А! А! А-а-а!
– закричала Марина нестямним голосом.
З того боку двер люди вд крику сказилися, спльно натиснули на дерев'яну двер вибили . В кмнату ввалилися спвробтники спортсмени з тренажерного залу. При вигляд фе вони впали на пдлогу перед нею на колна, немов хтось пдкосила х ноги.
– О Боже!
– прокричала Марина.
– Двчина, ти хотла бути фею? Так будь нею! А я у вдпустку йду. Я не раб столттями працювати без вдпустки! Втомився. Працюй, богиня!
– пролунав згори голос Бога.
Люди, що лежать на пдлоз, стиснулися вд страху на колнах стали виповзати з кмнати. Оч х зацьковано блукали по фгур Марини.
– Куди це ви вс выползаете?
– запитала Марина страшним голосом.
– Ви будете моми апостолами!
– Як скажеш, царице ти наша Графтова, - промовила всюдисуща Нмфа горвна, вона швидше всх прийшла в себе.
Природно, нхто Марину Вртуально фею не вважав, але ншими титулами стали обсипати з нг до голови. Цкавий факт, але люди слухали! Вона зажадала соб опочивальню з блими та чорними смугами. Вона захотла посуд, оброблена блим чорним перлами. бажання швидко виконувалися домашнми слугами.
На другий день Марина зажадала збрати зврв, пофарбувати х шкури в колр графту або простого олвця помстити в бл клтини. Вс вдтнки чорного кольору входили в ужиток у тих, хто улесливо врив у нову святиню - Графтову богиню.
На третй день Марин набридло грати в фею. й набридло власне тло, вона захотла бути колишньою двчиною навть не фею! Але Бог пшов у вдпустку не сказав, на скльки днв або столть вн пшов. Марину стали роздирати нов думки, вона захотла контролю над усма людьми планети, а не тльки над однокласниками! не бльше не менше! Над усма!
як Бог усма людьми керу? тут вона згадала, що снують рзн вросповдання, значить, й доведеться не за всма людьми стежити, а тльки за православними. Вона зтхнула з полегшенням!
Все життя командувала тльки собою, а тут треба панувати над усма! Н, вона принципово не хотла бути фею! Три дн вдпочив Бог - мг би повернутися на роботу! Втомилася Марина. Ох, втомилася!
Звр вд незвично забарвлення стали злими. Над околицями стояв зврячий рев. Гавкали пофарбован в один колр собаки. Марина подивилася на себе ревла в унсон зврам.
У кмнату увйшла Нмфа горвна:
– Що накажете, Ваша Високсть?
– Я фея! Я майже богиня!
– Пробач, Марина, але в земних посадах нема звання "богиня', але цар, принцеса, президент.
– Нмфа горвна,
– А навщо це тоб треба? Стеження - робота дуже важка. потм, на географчнй карт Вртуальний царство-держава не проглядаться. Розумю, що ти - богиня чи фея, я цього не сприймаю, але пдкоряюся!
– Будьте людиною, Нмфа горвна, повернть мен колишнй вигляд!
– Марина, отстриги нгт, перекрась волосся...
Нмфа горвна не встигла договорити, як в кмнату влетло три людини. Вони впали на пдлогу протягнули Марин довгий екран, який несли.
– Це екран для спостереження за людством!
– промовив середнй з трьох чоловк на м'я Олег, який вв у школ урок кбернетики.
– Ось, все, виявляться, можна зробити! А чому панорамний екран?
– запитала велично Марина.
– Цей екран розроблений для спостереження за цлими регонами. Вам принесуть плоску карту свту, на нй будуть розташован ручки для перемщення по карт, а екран вдобразить дйснсть, - вдповв молодий чоловк з награною подобострастностью.
У кмнату внесли карту з ручками перемикання встановили екран.
– Це все добре, - простягнула Марина, - але як я буду володти душами людей?
– Марина, а панувати над душами людей обов'язково?
– хидно запитала Нмфа горвна, стоячи осторонь вд перемщень людей з технкою спостереження.
– Подивишся на екран, досить.
– Що значить досить?!
– прогарчала Марина.
– А те й значить, що Бог поодинц працю, а у тебе тьма пдлеглих виконують забаганки, - продовжувала навчати Нмфа горвна.
– Марина, я, як старший друг, хочу слово мовити, - сказав красень Олег.
– Олег, Ви мен слово на тиждень вымолвите або на мсяць?
– посмхнулася Марина самовдоволено.
– спосб стежити за душами людей. Адже Вас це хвилю? Душа - душ, друшляк, - нервово промовив Олег, загинаючи пальц на руц.
– Коротше, Олег! Справу говори!
– пдвищила Марина голос.
– Коротше нкуди! Потрбно взяти оптичне волокно, зробити з нього букет. З одного боку ти будеш дивитися через збльшувальне скло на виходи волокон, а погляд твй проникне в душ багатьох людей. За день ти цлком прозондируешь цлий регон, а слух серед населення рознесеться, що Вртуальна богиня все бачить.
– Слухайте, а Ви мен подобатеся! Призначаю Вас свом першим апостолом.
– Завжди радий служити богам, але у вльний вд роботи час, якого у мене нема, тому апостолом бути не можу.
– Протараторив! Так зробть душ для душ оптичних волокон приднайте його до екрану!
– вигукнула Марина радсно розтягнулася в крсл у вс сторони.
Олег подивився на Марину, восседающую в крсл, його оч хитро зблиснули, вн сказав:
– Ваша Величнсть, богиня Ви наша! одна делкатна прохання: треба прибрати всх детективв з усх книг.