Измена. ZRA DA made in Ukraine
Шрифт:
– У нього ще було металеве ліжко з ватним матрацом на сітці, яке він забрав із собою з Подолу, але його ми все таки викинули, коли він помер.
Кімната справляла гнітюче враження, підсилене стійким запахом сечі. Вочевидь, дід не завжди вважав за потрібне користуватися унітазом.
– У нього в цоколі на Подолі була щілина в підлозі, і він прямо туди… Хотів і тут пробити дірку, ніяк не міг збагнути, що тут так не вийде. Ми вже з мамою скільки разів мили цю нещасну підлогу, а запах усе одно не вивітрюється…
Молоді
Дідова кімната вразила гостей. То був уламок чужого страш ного життя, яке тривало десь далеко, недосяжне для їхньої уяви, щоб завершитися тут, у цьому помешканні, яке діста лося його господарям внаслідок неймовірної кількості збігів.
Втім, кожен наш крок - наслідок непоясненних збігів, ім’я яким - доля. Мама Вікторії також померла молодою внаслі док збігів, от знати б тільки, яких саме. Вікторія певна, що це - не трагічна випадковість. Їй видніше. Тому друзі хочуть допомогти їй розібратися, хто наслав на її матір передчасну смерть. Якщо це й справді чиєсь зле око, то, може, воно небезпечне й для Віки.
– А хто міг навести лихо на ваш дім?
– Бабуся Марія, батькова мати, - впевнено відповіла Вікторія, - вона дзвонила сюди, коли мама вже була в лікарні. Я не розібрала, що вона казала, прийшла від мами дуже втомлена. Але то була вона! Вона питала про маму, пи тала, чому вона не їде до неї. А взагалі бабуся мене дуже любила. Тьотя Лариса з Ярославом туди й не їздили, тьотя Лариса взагалі терпіти не може селюків, як тільки вона вийшла заміж за дядю Володю? А ми з мамою щороку їздили в Дубове.
– І з батьком?
– Батько частіше їздив туди без нас. А нас тільки завозив і забирав машиною.
– А яке авто в твого батька?
– Стара «Лада», - скривилася Віка.
– І квартира бетонка на лівому березі. Така зараз сім тисяч у базарний день… А скільки було розмов! Трикімнатна квартира!
Окрема кімната для дитини!
– Тоді було таке життя, Віко. Для радянської людини одержати бетонну квартиру на околиці великого міста - це було те саме, що для західного обивателя збудувати буди ночок в передмісті зі зручним під’їздом до хайвею.
– А в баби Марії якраз був будинок в Дубовому неподалік від траси. Великий, на шість кімнат і з двома верандами.
Вона раніше була директором лісокомбінату.
– То вона була членом Комуністичної партії! Як же вона могла бути відьмою?
– вигукнув Костик.
– Вона не цікавилася політикою, з жодною партією не була зв’язана.
– Я маю на увазі не теперешні, а радянські часи. Тоді всі керівники виробництв, навіть на селі, були членами КПРС, - пояснив Костик, який, на відміну від першокурсниць Люсі та Віки, навчався вже в маґістеріумі і досліджував вплив комуністичної ідеології на ментальність українців.
– А хіба члени КПРС не могли мати справу з нечистою силою?
– наївно спитала Віка.
– КПРС була нетерпима до окультних знань, про
– Церква також забороняє займатися астрологією. А одначе всі цікавляться. Так і ваша КПРС нічого не могла зробити з відьмацтвом.
– Відьми бувають природні і навчені. Ну, нехай навчених відьом було значно менше, бо жінки боялися КПРС і не вчилися на відьом. А якщо вже вродилася відьмою, то тут ніяка КПРС нічого не зробить, навіть якби відьма до неї вступила, - висунула свою версію Люся.
– Така була моя бабуся Марія. Я ніколи не могла назвати її бабою Марусею, вона завжди була гарна. У неї було три сини: дядя Валерій, дядя Володя і мій батько. І коли вони були вже дорослі, їхній батько, дід Микола, пішов від них. І вона його прокляла, і він по тому швидко помер. Він розбив ся на мотоциклі, бабусі Марії й близько поряд не було! Вона взагалі в той день їздила в область.
– По селах і селищах це одна з найбільш розповсюджених смертей. Там кожен третій так гине.
– Мій батько говорив те саме. А взагалі він дуже не любив, коли ми про це говорили.
– Але якщо вона вміла чарувати, то чого вона не поверну ла собі чоловіка? Багато жінок просить ворожок не вбивати чоловіка, а повернути його.
– Їй те саме казали сусіди. А ще в Дубовому жила одна ворожка, до неї їздили навіть з Росії. Вона й казала бабусі:
«Маріє! Забери труну від свого чоловіка!» А бабуся відпо відала: «Не заберу! Не треба було зраджувати! А де була зрада, там нема прощення.»
– Так не можна. Якщо вмієш щось таке, чого інші не вміють, це треба повертати тільки на добро.
– Її можна зрозуміти, - зітхнула Віка, - мама також мені казала: якби батько навіть три доби стояв на колінах і приніс би їй всі квіти світу, вона б не вибачила, як він ударив її тоді.
– А ти кажеш, твоя мама нікому не бажала зла.
– Вона не бажала йому зла. Вона його навіть жаліла.
Казала: як він там на своїй Воскресенці? Мабуть, п’є. Але вона б ніколи не помирилася з ним. Він її тоді так ударив, що вже сказали - треба робити операцію. А тоді б у неї на все життя лишився рубець на щоці. Слава Богу, що все обійшлося…
Вікторія знову почала плакати, адже після того мама про жила не більше року… Люся і Костик хутко перевели увагу на бабу Марію. Ця тема була цікава і їм.
– Віко, ти казала, що твоя баба Марія тебе дуже любила.
А вона не хотіла тобі передати своє знання?
– А ти, як її прямий нащадок, могла мати й певні здіб ності…
– Це не успадковується по крові! Це передається іншими шляхами!
– заперечила Віка.
– Наприклад, народжені в ніч повного місяця… Є ще якісь прикмети, я всього не знаю.