Комедії
Шрифт:
Сганарель. Ах!..
Жеронт(до Сганареля). Комісар зараз прийде, вас запроторять у затишне місце і як слід провчать.
Сганарель(навколішках). Ой лелечко мій! А чи не можна замінити все на кілька ударів палицею?
Жеронт. Ні, ні! Нехай вирішує правосуддя. Але що я бачу?
Леандр. Добродію, дозвольте мені як Леандрові з’явитися знову вам на очі і повернути вам Люсінду. Ми вирішили з нею тікати і взяти таємно шлюб, але цей намір поступився місцем багато чеснішому вчинкові. Я не хочу викрадати у вас вашої дочки, я волію одержати її з ваших власних рук. Скажу вам лиш одне, добродію, — щойно я дістав кілька листів, з яких довідався, що дядько мій помер і я став спадкоємцем усього його майна.
Жеронт. Я високо ціную вашу доброчесність і з величезною радістю віддаю вам мою дочку.
Сганарель(набік). Та й спритно ж позбулася халепи медицина!
Мартіна. Раз тебе вже не повісять, то подякуй мені за те, що ти став лікарем; адже ж то завдяки мені доскочив ти такої честі.
Сганарель. Еге ж, рибонько! Це через тебе мене так нещадно відлупцювали!
Леандр(до Сганареля). Але скінчилося все так чудово, що гніватись не варто.
Сганарель(до Мартіни). Хай буде так! Я прощаю тобі це лупцювання за те високе звання, до якого ти мене піднесла. Але приготуйся! Віднині тобі доведеться ставитися з найбільшою пошаною до людини такої поважної й значної, як я, та не забувай, що гнів лікаря багато страшніший, ніж то можна собі уявити!
МІЩАНИН-ШЛЯХТИЧ
Комедія на п'ять дій
Переклала Ірина Стешенко
ДІЙОВІ ОСОБИ КОМЕДІЇ
Пан Журден — міщанин.
Пані Журден — його дружина.
Люсіль — дочка Журденів.
Клеонт — закоханий у Люсіль.
Дорімена — маркіза.
Дорант — граф, закоханий у Дорімену.
Ніколь — покоївка в Журденів.
Ков’єль — слуга Клеонта.
Учитель музики.
Учень учителя музики.
Учитель танців.
Учитель фехтування.
Учитель філософії.
Кравець.
Його учень.
Два лакеї.
ДІЙОВІ ОСОБИ БАЛЕТУ
В першій дії
Співачка.
Двоє співаків.
Танцюристи.
В другій дії
Учні кравцеві, що танцюють.
В третій дії
Кухарі, що танцюють.
В четвертій дії
Троє співаків.
Турецька церемонія.
Муфтій,
Дервіші, що співають.
Турки — помічники муфтія, що співають.
Турки — помічники муфтія, що танцюють..
В п’ятій дії
Балет націй.
Дія відбувається в Парижі, в господі пана Журдена,
ДІЯ ПЕРША
Увертюру виконує велика кількість інструментів; посередині сцени учень учителя музики, сидячи за столом, компонує мотив до серенади, яку замовив пан Журден.
Учитель музики(до співаків). Заходьте до цієї зали і відпочиньте тут, поки він прийде.
Учитель танців(до танцюристів). І ви теж заходьте сюди, на цей бік.
Учитель музики(своєму учневі). Готово?
Учень. Так.
Учитель музики. Подивимось… О, та й справді добре!
Учитель танців. Щось новеньке?
Учитель музики. Так. Це музика для серенади. Я загадав йому написати її для нашого панка, поки він прокинеться.
Учитель танців. Дозвольте глянути?
Учитель музики. Ви її почуєте разом із діалогом, коли з’явиться пан Журден. Зараз він вийде.
Учитесь танців. Тепер у нас з вами діла з головою.
Учитель музики. Ого, ще б пак! Ми знайшли саме такого чоловіка, якого нам треба! Його фантазія — вдавати з себе галантного кавалера — просто скарб для нас! І вам з вашими танцями, і мені з моєю музикою не завадило б, щоб усі були на нього схожі.
Учитель танців. Ну, не цілком. Мені б хотілося, щоб він краще розумівся на тих речах, які ми для нього компонуємо.
Учитель музики. Він справді нічогісінько не тямить, зате добре платить, а це тепер найголовніше для нашого мистецтва.
Учитель танців. Щодо мене, то признаюся вам, — мене вабить трохи ще й слава. Оплески мене хвилюють; на мою думку, для артиста справжня мука — тішити дурнів, марнувати час і сили на те, щоб зворушити якогось йолопа. Що не кажіть, а все-таки дуже приємно працювати для людей, які здатні відчути всі тонкі нюанси мистецтва, вміють оцінити красу нашої праці й щирою похвалою дають нам кілька дійсно чудових хвилин. Найкраща нагорода все, що ви створили, — це бачити, що вас зрозуміли, і чути оплески, якими вас вшановують! На мою думку, ніщо не може зрівнятися з такою нагородою за працю, а похвала досвідчених людей — найвища насолода.
Учитель музики. Що й казати! Я теж такої думки; немає нічого приємнішого за оплески, але й найщиріші оплески не нагодують шлунка! Самих оплесків для життя ще надто мало, людина потребує чогось соліднішого! Найкраща похвала для мене та, яка переходить із рук просто до кишені. Звичайно, панок наш — людина зовсім темна, плеще про все, не тямлячи нічого, і аплодує кожній нісенітниці, та за його гроші можна пробачити йому всяку дурість. Розуміння мистецтва в нього у гаманці, а похвала його — червінці, і цей міщанин-неук, як бачите, платить нам далеко краще, ніж той високородний вельможа, який нас сюди привів.