Координати чудес
Шрифт:
— Хіба ви не можете доручити це машинам? — спитав Кармоді.
— Машинам! — зневажливо вигукнув Чиновник. — У нас їх багато, деякі надзвичайно складні. Та навіть найкращі з них нагадують вченого ідіота. Вони підходять лише для нудних і цілком ясних завдань, як от спорудження зірок або руйнування планет. Та доручіть їм щось складніше, — ось як утішити вдову, — і вони просто розлетяться в друзки. Чи повірите ви, що найбільший комп’ютер у нашій секції може виготовити ландшафт цілої планети, та неспроможний підсмажити яєчню або
— Звісно, ні, — відповів Кармоді. — Та хіба не можна створити механізм із творчим підходом і здоровим глуздом?
— Створювали, — сказав Чиновник. — Його концепція передбачала навчання з досвіду, тобто він мав, помиляючись, доходити до істини. Машин тих понавипускали різних типів і розмірів, більшість із них досить транспортабельні, їхні вади були очевидні, хоча їх можна було вважати необхідною противагою достоїнствам. Але, спираючись на цю концепцію, ще ніхто не вдосконалився, хоч пробував не один. Той геніальний пристрій назвали «розумне життя».
Чиновник самовдоволено усміхнувся, немов людина, що говорить афоризмами. В Кармоді зачесався кулак урізати по його кирпатому, ніби мопсячому носі. Та він стримався.
— Якщо ви закінчили свою лекцію, — натомість промовив він, — я хотів би отримати Виграш.
— Як ваша ласка, — сказав Чиновник, — якщо ви певні, що хочете отримати його.
— А є причини не хотіти?
— Нічого конкретного, — запевнив Чиновник, — хіба що загальне: коли в чиєсь життя входить новий об’єкт, це може мати небажані наслідки.
— Ризикну. Нехай буде Виграш.
— Дуже добре, — погодився Чиновник. Він витяг із задньої кишені великий блокнот і сотворив олівець. — Спочатку слід заповнити формуляр. Ваше прізвище Кар-Мо-Ді, ви з планети 73С, Система ВВ454С252, Лівий Квадрант, Місцева Галактична Система, азимут Лк по СД, і вас вибрали жеребкуванням з-поміж двох мільярдів претендентів. Правильно?
— Вам краще знати, — погодився Кармоді.
— Та-ак, та-ак… — швидко гортаючи сторінки, тягнув Чиновник. — Можна пропустити абзац, що ви берете Виграш на свій ризик та відповідальність, так?
— Звичайно, пропускайте, — погодився Кармоді.
— Далі ще є абзац про Оцінку Споживності й параграф про Узгодження Взаємних Непорозумінь між вами й Бюро Тоталізаторів Галактичного Центру, також параграф про
Безвідповідальну Етику і, звичайно, Термінальні Детермінатори Успадкування. Та це все стандартні правила, гадаю, ви їх визнаєте…
— Звісно, чом би й ні? — погодився Кармоді, у якого вже наморочилось у голові. Йому кортіло подивитися, на що схожий Виграш Галактичного Центру, і хотілося, щоб Чиновник уже скінчив свої балачки.
— Дуже добре, — вів далі Чиновник. — Тепер підпишіться ось тут під текстом у думкочутливій рамочці, і буде по всьому.
Не зовсім тямлячи, що треба робити, Кармоді подумав:
«Так,
— Дякую, — сказав Чиновник. — Контракт сам засвідчив згоду сторін. Вітаю вас, Кармоді, ось ваш Виграш.
Він вручив йому яскраво обгорнуту коробку. Кармоді пробурмотів подяку й нетерпляче почав розгортати. Та не встиг, бо раптом немов буря знялася. До кімнати ввірвався приземкуватий безволосий чоловічок у блискучому вбранні.
— Ха! — вигукнув він. — Я спіймав вас на гарячому, клянуся клутенами! Невже ви сподівалися, що зможете дати з ним драла?
Чоловічок метнувся до Виграша, та Кармоді підняв коробку над головою.
— Що ви собі дозволяєте? — запитав він.
— Дозволяю? Мені потрібен мій законний Виграш, чого ж тут іще! Я — Кармоді!
— Ні, — заперечив Кармоді, це я Кармоді.
Чоловічок застиг і з подивом утупився в нього.
— Ви видаєте себе за Кармоді?
— Не видаю себе, я і є Кармоді.
— Кармоді з планети 73С?
— Не знаю, що таке 73С, — сказав Кармоді. — Ми називаємо свою планету Землею.
Коротший Кармоді витріщив очі. Лють на його обличчі змінилася на сумнів.
— Земля? — перепитав він. — Ніколи не чув. Вона член Члзеріанської Ліги?
— Ні, наскільки мені відомо.
— Може, вона належить до Асоціації Незалежних Планетних Операторів? Чи до Скеготської Зоряної Співдружності? А може, до Об’єднаних Планетних Мешканців Галактики? Ні? А взагалі ваша планета — член будь-якої надзоряної організації?
— Гадаю, що ні.
— Так я і знав, — підбив підсумок коротший Кармоді. — Тільки погляньте на нього, йолопе! Подивіться, що за худобині ви віддали мій Виграш! Подивіться на ці тупі свинячі очиці, на тваринні щелепи, рогові нігті!
— Хвилиночку, — урвав Кармоді. — Ви не маєте права мене ображати!
— Тепер бачу, — озвався Чиновник. — Я й справді не додивився. Не міг же я сподіватися, що…
— Якого ж чорта! — гримнув чужий Кармоді. — Та будь-хто з першого погляду скаже, що ця істота не з 32 Класу Життєвих Форм. Ясно як день, що цей тип і близько не бачив 32 Класу. Він навіть не доріс до галактичного статусу! Ви безпросвітній бевзь, ви віддали мій Виграш нікчемній істоті, що приперлася хтозна-звідки!
РОЗДІЛ 4
— Земля! Земля! — міркував уголос коротенький чужий Кармоді. — Здасться, я пригадую таку назву. Недавно вийшла монографія про ізольовані світи та особливості їхнього розвитку. Земля згадується там як планета, населена маніакально суперплідними підвидами. Крайня стадія речоманії. Спроба замкнутого існування в безперервному процесі нагромадження власних відходів. Коротше, Земля — це хворе місце Всесвіту. Гадаю, її вилучили з Усегалактичного плану через хронічну Космічну Несумісність. Після оздоровлення її збираються перетворити на заповідник для нарцисів.