Котигорошко
Шрифт:
— Гості з матеріяльного світу! — оголосив про прибуття Котигорошка і осавула Ріппа мажордом, коли вони ввійшли у величезний похмурий Вельзевулів палац, змурований з червоного застиглого вогню.
їх зустрів сам господар.
— Маг А.Г.Ріппа, — відрекомендувався осавул.
— Маг К.Т.Горошко, — назвав себе навчений осавулом Котигорошко.
— Імператор Великої Інфернальної Імперії, засновник і Великий Магістр Ордена ФЛІ і так далі, — весело промовив Вельзевул і, махнувши полою довгого вогненно-червоного шовкового плаща, жестом запросив гостей до зали. — Прошу знайомитися з моїми придворними. — Вони
— Сатан, Лідер Опозиції.
Та у них справжня демократія, подумав Котигорошко, відважуючи поклон бундючному духови в демонстративно біднішому, ніж у інших, одязі, а цей ще в популізм грає.
— Ієронімус, Принц Смерти, Великий Адепт Ордену.
— Молох, Принц Землі Сліз, Великий Адепт Ордену.
— Плутос, Принц Вогню.
Тож ось ви, голубчики які. Премилі Хлоп'ята!
— Леонард, Великий Майстер Шабашу, Рицар Ордену.
— Баал, Міністр Угод.
Скромно відрекомендувався, а які ж у нього колосальні можливості, це — майже теж саме, що начальник податкової служби та міністр фінансів в одній особі у нашому світі.
— Прозерпіна, Лукавая Спокусниця, Принцеса Грайливих Духів.
Ну, ваших підопічних ми добре знаємо.
— Адрамелек, Лорд-Канцлер, Великий Адепт Ордену.
— Астаротік, Головний Скарбник.
— Нергал, Начальник Таємної поліції. А без вас як же ж?!
— Баалберіт, Головнокомандувач Армії, Головний Адепт Ордену.
— Бельфегор, амбасадор у Гелії.
— Маммон, амбасадор у Германії.
— Веліял, амбасадор у Турані.
— Ріммон, амбасадор в Африці.
— Тамус, амбасадор у Старій Европі.
— Мартінет, амбасадор в Атлантиді.
Цікаво, чому нема посла в Україні, одне з двох — або він зараз виконує свою місію в Неньці, або Україна ще не має з Імперією Вельзевула дипломатичних стосунків. Треба опісля спитати Імператора.
— Хабарон, Лорд-Верховний Суддя. Ах, непідкупний ти наш!
— Аластор, Спеціяльний Уповноважений з громадських робіт.
Просто розчулення проймає від такого розумного облаштування держави, це ж треба розуміти, що безробіття у них зовсім нема.
— Верделет, Розпорядник Церемоній.
Наш еквівалент: шеф протоколу, дивись, як осудливо глянув на незастібнуту рукавичку.
— Суккор Бенот, Начальник Євнухів. Азія, Азія, перехвалив я їхню цивілізованість, це ж треба — толерація опозиції і офіційні гареми!
— Хамос, Лорд-Камергер, Рицар Ордену.
— Мелхом, Скарбник.
— Місрох, Головний Мажордом.
— Бегемот, Головний Чашник.
Гм, на кота схожий. На великого товстого чорного кота.
— Догон, Головний Камердинер.
— Мулін, Перший Покойовий.
— Кобал, Театральний Адміністратор.
— Асмодеус, Директор Казино.
— Ніббас, Головний Мім.
— Антіхріст, Жонглер Словами і Лицедій.
…На осавулове вийшло: з гостин Вельзевулових вони вже нікуди не пішли. Не змогли відвідати сьоме небо, бо так напилися на бенкеті, що ледь не повмирали. Спали в холодцях невідомого походження, а потім Головний Чашник Бегемот цілий день їх відпоював дуже помічним коктейлем рубінового кольору…
Прощаючись, Котигорошко все-таки спитав Вельзевула, чому його імперія не має дипломатичних відносин
— А чи потрібен, скажімо, вавілонський амбасадор у Вавілонії?!
IX Таємний сніданок
Якщо легку пиятику об одинадцятій годині ранку можна вважати сніданком, то — так, це було саме те. Четверо, а
радше троє і один, зібралися на дружню посиденьку. І чому б трохи не випити? А те, що вранці, то через надзвичайну важливість розмови. А те, чому страшенно таємно, то зрозуміло само собою, бо зійшлися не прості люди, а вельми важливі персони. Впливові і могутні. Олігархи! Власне, олігархів було троє, а четвертий — присталий до них начальник Таємної державної поліції (ТАДЕПО) генерал-полковник Буха Копитович. Цей міністр-силовик мав велику охоту до алкоголю і, незважаючи на важливість моменту, вже випив чотириста грамів зубрівки і сидів з червоним, як його нарукавна пов'язка, носом і трохи осклянілими очима. Олігархам це не подобалось, але генерал Копитович на нинішньому етапі був їм потрібен до зарізу, тож, не приховуючи гидливости, вони терпіли його у своєму товаристві. Вони не були святенниками, але також не були й безнадійними алкоголіками.
Олігарх Вернидуб був неперевершеним оратором, мав приємну зовнішність, добре володів усіма тонкощами політико-апаратних ігор. Він контролював фінансову сферу, Верховну раду, Панукраїнську партію. Йому ще не було п'ятдесяти років.
Олігарх Крутивус спортивного вигляду п'ятдесятирічний мужчина мав репутацію азартного, ризикованого, проте фортунного гравця. Він контролював енергетику, спорт і шоу-бізнес.
Олігарх Вернигора, трохи старший за своїх колег, не був таким, як вони, струнким і спортивним, зате своєю масивною статурою навіював упевненість у завтрашньому дні. Контролював промисловість.
Усі троє докупи контролювали майже всі засоби масової інформації в Україні (за винятком телеканалу КГБ і кількох газет), також усі троє мали безперешкодний доступ до президента України Охріміяна Трипільського, якого між собою називали Охрімом (коли він робив усе правильно) або Тріпаком (коли президент займався самодіяльністю).
Зібратися буднього дня на Вернидубовій дачі під Києвом на «сніданок» з гельським коньяком і нетверезим Бухою їх спонукали справи, звичайно, невідкладні. Державні! Ситуація все більше і більше виходила з-під контролю, а президент Трипільський ставав неадекватним. Останнім часом до його тіла почали допадатися молоді нахабні хижаки з політичних, військових, підприємницьких кіл і все підбивають Батька Нації на переділ сфер впливу. Конфідентні джерела інформації з адміністрації президента доносять тривожні вісті: готується дуже неприємний для Трьох пакет указів…
— Щось треба робити, — невпевнено за формою, але безапеляційно за змістом промовив Вернидуб, виціджуючи півцитрини на канапку з кав'яром.
— Однозначно, — кинув Крутивус, попиваючи каву.
— Ми ще трохи поговоримо, — повагом сказав Вернигора, обгризаючи ніжку курчати, спеченого в грилі, — а потім хтось з нас трьох має вимовити першим ЦЕ. Як найстарший за віком я пропоную, аби після спожитку ще по ковтку коньяку ЦЕ зартикулював наймолодший за віком.
Всі поглянули на Вернидуба.