КРАХ
Шрифт:
— Привіт! — привітав усіх Велосо і одразу ж підійшов до Фуллєди. — Попередь пости, що контрреволюціонери під'їхали ні молоковозі. Можливо, хтось із них сховався всередині.
— Пробач, — звернувся Велосо до лейтенанта дель Корраля, з яким дружив ще з часів служби в армії, — що ми окупували твій кабінет. Бланко сказав, що в тебе син захворів.
— Та нічого серйозного.
— Ну доповідай, що зроблено, — знову звернувся Велосо до лейтенанта Фуллєди:
— Єсть, капітане. Робітники нічого не підозрюють. Усі пости посилено
— А фахівці з вибухівки?
— Напоготові. Обладнання теж.
— Залишається тільки чекати, — сказав Велосо.
Неділя, 24 березня, 6-та година 44 хвилини. Два співробітники державної безпеки, які були в першій вартівні, дістали попередження про прибуття молоковоза з диверсантами. Капітан наказав їм перевірити, чи є в машині сховані люди.
Молоковоз звернув з Віа Бланка на гілку, яка вела до заводу.
— Перевір його ти, — сказав Херардо, — та не забудь інструкції, адже ти вперше на цьому посту.
— Не хвилюйся, — відповів Фаусто.
Машина зупинилася, і Фаусто почав помалу обходити її, в той час як його товариш заговорив з шофером.
Фаусто звернув увагу на те, що кришка верхнього люка цистерни прилягає не щільно.
«Але ж, — подумав лейтенант, — молоко не вихлюпнуло крізь отвір. Отже, там є щось, що заважає закрити кришку герметично, але не дає молоку виливатися. Думаю, що капітан Велосо хотів знати саме це».
Фаусто махнув товаришеві, який перевіряв посвідчення шофера. Той повернув посвідчення.
— Порядок, — сказав він. — Кафетерій по дорозі до другою поста.
Молоковоз не від'їхав і кількох метрів, як Фаусто зв'язався по радіо з Велосо.
Молоковоз наблизився до другого поста. Один із співробітників, який сидів у будці, саме слухав вказівки капітана по рації. Другий балакав із шофером. Потім покликав свого товариша, а сам пішов із шофером, щоб показати місце зливу молока.
Коли вони повернулися, шофер спробував завести мотор, але той не заводився.
Постовим довелося підштовхнути молоковоз, і тільки тоді він зрушив з місця.
З будинку заводоуправління співробітник доповідав капітану Велосо про все, що бачив крізь вікно:
— …вони витягли бачок з верхнього люка цистерни. З люка вилізає якийсь чоловік, на ньому комбінезон з водовідштовхувальної тканини. Зараз вилізає другий…
— …Які літери? — запитав Велосо. — Подивись, чи не ППО часом?
— Мені погано видно, капітане, їх весь час затуляють… Хвилиночку! Так-так, це ППО, капітане.
— Я так і думав! — сказав Велосо, звертаючись до Бланко, що стояв поруч. — Саме для цього й потрібні були їм посвідчення. Ці люди прийдуть сюди.
— А якщо вони намагатимуться відразу пройти в який-небудь цех? — запитав Бланко.
— Навряд, їм відомо напевне, що будь-яку делегацію чи інспекцію завжди
— Хто ж піде з ними? — спитав Бланко.
— Ти, — вирішив Велосо. — Ти ж у формі. Коли спитають начальника пожежної охорони, ти відрекомендуєшся і підеш з ними. Іди швидше до кабінету Родольфо. З цієї миті ти — лейтенант Родольфо дель Корраль. Селектор лиши увімкненим, щоб ми могли чути вашу розмову. О'кей?
У відділі «F» двоє співробітників Департаменту державної безпеки витягли з вогнегасника бомби з пластику, встановлені Вільямом Лейвою, коли той разом з Аренсібією під виглядом інспектора протипожежної охорони йшов заводським цехом. Усі бомби за яких три хвилини після їх установки знешкоджувалися.
На командному пункті капітан Велосо отримав донесення, що диверсанти прямують до виходу з території заводу.
— Розпочинається другий етап операції, — промовив Велосо. — Його слід провести також без помилок. Зв'яжіть мене з постами охорони, вони не повинні пропустити цих типів.
Доки охоронники другого поста розмовляли з Аренсібією і Лейвою про гадані військові навчання, вдалині з'явився локомотив.
Поїзд загальмував, і двоє диверсантів скочили на підніжку.
— Потрібно негайно повідомити капітана, що вони сіли на поїзд, — сказав Евхеніо.
— Тепер я розумію, чому шофер молоковоза кілька разів згадував про навчання, які вони нібито бачили, — здогадався його товариш. — Це для того, щоб виправдати появу тут двох агентів. Якби вони тільки знали, що кожного разу, коли проводяться навчання, заздалегідь повідомляють пости!
Капітан роздивлявся план міста, коли задзвонив телефон. Лейтенант Бланко зняв трубку.
— Слухаю вас, — сказав він. — Так, так, він тут, — і передав трубку капітанові Велосо.
— Слухаю, Фундоро. Так. Що? Повтори повільніше, я хочу записати. Так. Ми будемо… двадцять П-25. Так. А як ти гадаєш? Це дуже цікаво. Гаразд. Бланко, — повернувся Велосо до свого товариша, — зв'яжи мене якомога швидше з відділенням в Пінар дель Ріо.
Після розмови з Пінар дель Ріо капітан і лейтенант Бланко покинули нафтоперегінний завод.
— …міст у Бакунаягуа… — передали по рації на пост № 2, розташований у критій вантажній машині.
Капітан Велосо підтримував прямий зв'язок з машиною «Сокола».
— Ти чув? — спитав він Бланко, який сидів поруч. І наказав радіооператору Гомесу: — Повідом усіх, що місце збору контрреволюціонерів вже відоме. Рушаємо в Бакунаягуа.
Всі машини Департаменту державної безпеки, які брали участь в операції, за наказом капітана Велосо помчали в Бакунаягуа. Чотири патрульних автомобілі і дві вантажні машини з співробітниками держбезпеки також отримали наказ прямувати до вказаного місця. Ними командував капітан Хосе Кармона із Гаванського провінційного правління.