Кримські відгуки, Украинка Леся

Кримські відгуки

на обложку

Украинка Леся

Шрифт:

I будить одвагу, й жалю завдає:

Ти згадуєш в пiснi погибель героя,

Я згадую в думцi безсилля моє.

Поки я недужа, не клич до вiдваги,

В заржавiлих пiхвах меча не воруш.

Менi тепер сумно, я прагну розваги,

Прошу тебе, свiжої рани не руш!

М у з а

Химернi ви, люди! серця вашi хорi

Вiд всього займаються жалем страшним.

Згадай, як колись ти на яснiї зорi

Зо мною дивилась пiд небом рiдним.

Чи в сiй сторонi закривають

так щiльно

Небесну красу кипариси сумнi,

Що пiсня твоя не лiтає так вiльно

До самого неба, як в давнi днi?

Невже отсих гiр золота верховина

Для тебе сумна, мов тюремна стiна?

Замовкни ж ти, пiсне моя лебедина,

Бо хутко порветься остання струна!..

– Стiй, Музо, ображена, горда богине!

Даремне твiй спiв безнадiйно луна.

Скорiш мое серце раптово загине,

Нiж в тебе порветься остання струна!..

Згадай, як у лiтнiї ночi безхмарнi

Крiзь тi кипариси свiтили зiрки, -

Були нашi мрії хоч смутнi, та гарнi,

Немов у жалобi вродливi жiнки.

Нехай же тепер тумани непрозорi

Вкривають i небо, i серце моє, -

В пiснях наших завжди сiятимуть зорi,

Вони там лишили промiння своє.

Згадай, як ми спiвом стрiвали свiтання:

Мiнилася ясна зоря, мов рубiн,

Шарiлося море вiд сонця вiтання,

По той бiк затоки лунав тихий дзвiн.

Нехай тепер щастя зайшло, як i сонце,

Марою насунулась нiч дощова,

А завтра знов сонце загляне в вiконце

I збуджене серце моє заспiва.

Згадай, як удень ми стояли з тобою

На скелi гарячiй, на кручi стрiмкiй,

Я вчилася пiснi в морського прибою,

А ти прислухалась, який в нього стрiй.

Нехай я отруєна злою журбою,

Та в пiснi на всяку отруту є лiк;

Чи слухали пiсню морського прибою,-

Хто чув її раз, не забуде повiк.

Згадай, як захiд у вогнистiї шати

Верхiв'я гори одягав крем'янi, -

Палали в гущавинi квiти гранати,

А в серцi мойому палали пiснi.

Нехай мої спiви й садочки квiтчатi

Заснули, окованi сном зимовим, -

Весною й пiснi, i квiтки на гранатi

Вогнем загоряться новим!

Ялта, 29 грудня, 1897

IФIГЕНIЯ* В ТАВРIДI

(Драматична сцена)

Дiється в Таврiдi, в мiстi Партенiтi, перед храмом Артемiди** Таврiдської.

Мiсце над морем. Море вдаеться затокою в скелистий берег.

При самому березi голi, дикi, сiро-червонi скелi, далi узгiр'я, поросле буйними зеленощами: лаврiв, магнолiй, олив, кипарисiв i т. iн.

цiлий гай.

Високо над кручею невеликий пiвкруглий портик.

Скрiзь по узгiр'ю межи деревами бiлiють сходи, що спускаються до храму.

З лiвого боку, на самiй сценi, великий портал храму Артемiди з дорiйською колонадою i широкими сходами. Недалеко вiд храму мiж двома кипарисами статуя Артемiди на високому подвiйному п'єдесталi; долiшня частина п'єдесталу робить чималий виступ, немов олтар, на виступi горить вогонь.

Вiд храму до моря йде стежка, виложена мармуром, вона спускається в море сходами.

З храму виходить хор дiвчат таврiдських у бiлих одежах i в зелених вiнках.

Дiвчата несуть квiти, вiнки, круглi, плисковатi кошики з ячменем i сiллю, амфори з вином та олiєм, чарки i фiали.

Дiвчата прикрашують п'єдестал статуї квiтками та вiнкaми спiвають.

Х о р д i в ч а т

С т р о ф а

Богине таємна, велична Артемiдо,

Хвала тобi!

Хвала тобi, холодна, чиста, ясна,

Недосяжна!

А н т и c т р о ф а

Горе тому, хто, зухвалий, подивиться