Кропива
Шрифт:
М. Київ.20.5.1961 р.
П’ЯНИЙ І ДЕРЕВО
П’яний обхопив дерево, стоїть і бубнить:
– Оце б і вирвав, так міліціонер дивиться.
м. Ірпінь.19.12.1959 р.
ЩОБ БУЛИ ДІТИ
Одружилась одна пара. Відгуляли весілля. Живуть молодята рік, два, а діток все нема і нема. От і вирішив чоловік піти на перевірку до лікаря. Лікар
Сказано – зроблено. Привів чоловік жінку. Лікар оглянув візуально і говорить:
– Роздягайтесь.
Жінка роздяглась.
– А тепер лягайте на тапчан.
Та лягла. Лікар зробив їй невеличкий массаж, погладив груди, живіт…
– А тепер,– звернувся він до чоловіка,– ви дивіться уважно що треба робити далі, щоб були діти і тут же зняв із жінки трусики, підсунув її ближче до себе на край кушетки, поклав її ноги собі на плечі і почав робити процедуру... А чоловік стоїть і дивиться, а коли лікар закінчив процедуру, він у нього питає:
– Докторе, а в майбутньому мені жінку приводити до вас самому, чи, можливо, ви самі будете приходити до нас?
М. Київ.21.6.1980 р.
БАРАН І ВІВЦЯ
– Якось в обідню перерву я звертаюсь до старшого виконроба – Петра Аксентієвича Бондаренка,– ось тобі річка, через річку кладочка, по якій кожен день Баран ходить до своєї Вівці, яка його кожен день з нетерпінням чекає на іншому боці річки. Але, одного разу, коли він прийшов до річки, весняна повінь знесла місточок через річку, який з’єднував береги, і Баран не зміг добратись до Вівці, яка з таким нетерпінням його чекала.
Став Баран і задумався, що ж йому робити, бо знав, що вона його чекає. Так от, Петре, щоб ти на місці Барана зробив,– звертаюсь я до свого начальника?
– Не знаю,– добродушно відповів старший виконроб.
– Баран теж не знав. Ти не ображаєшся,– звернувся я знову до Петра Аксентієвича.- – Ну, звісно, ні, це ж – жарт,– відповів начальник.
– Баран також не ображався,– сказав я під ще дужчий дружній регіт бригади.
БАБУСЯ, МІЛІЦІОНЕР І РАДІО
Бабуся перейшла дорогу в недозволеному місці і за це її міліціонер оштрафував, а потім і відпустив. Іде бабуся знов, аж слухає по радіо пісню співають:
– «Ты смотри, никому не рассказывай!» – а їй здалось, що то міліціонер знов до неї звертається. Вона повернулась і знову перейшла в тому самому недозволеному місці, за що міліціонер і ще раз її оштрафував. Пішла бабулька знов, і тільки дійшла до середини, аж чує знову той самий голос:
– Вернись, вернись, я всё тебе прощу.
м. Ірпінь.26.12.1959 р.
КОЖЕН ДЕНЬ НОВЕ ПЛАТТЯ
Якось
– Знаєш, Машенька, я ніколи не одягаю одне і те плаття двічі підряд, коли іду до одного і того хлопця на побачення.
– Добре, якщо в тебе їх повний гардероб.
– Та ні, я одне і те ж плаття кожен день фарбую в новий колір, а всі думають, що то в мене нове плаття.
19.12.1959 р.
А ТИ КАЗАВ
Одного разу в поїзді зустрілись два мисливці і один до другого:
– Ви на лисицю?
– Та ні,– відповів той,– на зайців.
– Е, братику, де вже тим зайцям бути, як стільки розвелось стрільців. От колись бувало підеш...
У цей час до мисливців наблизився контролер:
– Ваші квиточки, громадяни!
– Я не встиг взяти,– схаменувся той, котрий шкодував, що мало зайців.
– Доведеться вам, громадянине, платити штраф. Пройдемось зі мною. Другий подивився вслід і додав:
– Е, братику, а ти казав, що зайців немає.
Друкував у журналі «Перець» №23, грудень 1961 р.
ТЕЩА ПРОВЧИЛА
У одному селі жив чоловік з жінкою і щоб вона йому не приготувала, то все не так.
– Піду до тещі,– каже чоловік,– вона смачніше готує.
Прийшов:
– Мамо, ви борщ варили?
– Варила, синку, варила.
– Насипте тарілочку.
Мати насипала, /а борщ такий пісний-пісний, аж світиться/.
Зять наївся і говорить:
– От уже до чого смачний борщ!
Прийшов додому і ну жінку лаяти:
– Ах ти ж, недотепо, навіть, борщу по-людському зварити не вмієш. От пішла б та повчилася у своєї матері.
Не хоче чоловік домашнього борщу їсти. До тещі внадився.
Ходив він так ходив, аж одного разу коли він спитав:
– Мамо, борщ є?
– Є, зятьок, є... Але ти трохи почекай, а я схожу попораю корову, а потім… і побігла. Поки зять сидів у хаті і слухав радіо, теща збігала до дочки через город, взяла мірку борщику та й додому. Насипала зятеві, а коли він поїв, питає:
– Ну то як, синку, смачний борщ?
– Дуже смачний, мамо. Здається, що ще такого смачного ніколи не їв. А теща руки в боки та й каже:
– А чи знаєш, зятьок, що цей борщ варила твоя дружина. З того часу зять до тещі ніколи не ходив борщ їсти.
Друкував в журналі «Перець» в №16, в 1961 р.
ОЦЕ ТАК ЗНАМЕНИТІСТЬ!
Виконроб до різноробочої:
– Машенька, ти сьогодні знову будеш працювати з Громовим.
– А мене ніхто не заставить працювати кожен день з одним і тим самим майстром.
– Я щось нічого не розумію, а це ж чому? – запитав у робітниці виконроб.