Лiкарськi рослини Прикарпаття
Шрифт:
Древні греки називали цю рослину кентаврою. Але з падінням Римської імперії про назву забули. І лише в середні віки монахи розпустили чутку, що соком чудодійної рослини за сто золотих вони виліковують хворих. Звідси і пішла назва центавріум (по-латинськи — сто — «центум» і золото — "аурум"). У нас цю рослину називають ще цинторією, центурією.
Золототисячник малий — дворічна рослина. Стебло пряме, чотиригранне, заввишки 20–40 см. Листки цілокраї, голі, нижні зібрані в прикореневу розетку, стеблові — супротивні, довгасто-овальні. Квітки рожеві, іноді білі, зібрані на верхівці стебла в щиткоподібне суцвіття. Цвіте в червні — липні.
Росте
З лікувальною метою використовують траву. Вона містить алкалоїди, з яких переважає гекціанін (еритрицин), глікозиди (еритаурин, еритроцентаурин), вітамін С, олеанолеву і сліди нікотинової кислот, смолу, дубильні речовини, віск, цукри та інші речовини,
У медичній практиці в основному використовують спиртову настойку золототисячника для збудження апетиту і посилення діяльності шлункового тракту, при диспепсії, гастритах. Рекомендують його при підвищеній кислотності шлункового соку, хворобах печінки і жовчних шляхів. Використовується в гомеопатії.
Розмножують насінням і вегетативно (поділом куща). Насіння після стратифікації висівають рано навесні з міжряддями 20–25 см. Сходи з'являються через 2–3 тижні. Догляд у вегетаційний період полягає в розпушенні грунту та видаленні бур'янів. На чистих грядках золототисячник добре кущиться.
При вегетативному розмноженні кущі, поділені на 2–4 частини, висаджують на відстані 25 см один від одного. Дуже важливо попервах поливати ділянку.
Збирають надземну частину на початку цвітіння, коли листки в прикореневій розетці ще не почали жовкнути і засихати. Рослини зрізують біля кореня так, щоб захопити прикореневу розетку. Потім тонким шаром розкладають, підсушують, а згодом зв'язують у невеличкі пучки і розвішують до остаточного висихання.
Золотушник звичайний
(Solidago virgaurea L.)
Родина складноцвіті (Compositae)
Багаторічна трав'яниста рослина до 100 см заввишки, з прямим стеблом. Прикореневі листки оберненояйцевидні, зубчасті, черешкові; нижні стеблові — ланцетні, звужені в короткий черешок; верхні — сидячі, вузькі; суцвіття — кошики, розміщені вздовж верхньої частини стебла у вигляді вузької волоті (різки), квітки золотаво-жовті. Цвіте у липні — вересні.
Росте по всій території України, переважно в лісових і лісостепових районах, як посівник (разом з золотушником канадським — Solidago Canadensis L., який спричинює ураження печінки).
Росте в лісах, частіше хвойних, в рідких чагарниках, на узліссях, по вогких зрубах, в сухих місцях — на берегах рік, по ярах, на схилах ровів, залізничних насипів, доріг.
Збирають цілу рослину під час її цвітіння або тільки самі листки.
Застосовують як жовчогінний засіб при жовтяниці, захворюваннях жовчного міхура (холециститі), при його каменях (холелітіазі), застійних явищах у печінці, при болях у ділянці нирок, при розладах сечовиділення (запалення нирок, осад в сечі, водянка), як сечогінний засіб при порушенні обміну сечової кислоти, при ревматизмі, подагрі.
Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку золотушника і настоюють 10 хвилин. П'ють по 1 склянці вранці і ввечері, ковтками. Напар менш міцної концентрації п'ють при бронхіті, хрипоті,
При розладі сечовиділення беруть 1 столову ложку суміші трави золотушника звичайного, трави кропиви дводомної, трави деревію тисячолистого, кореня вовчуга колючого, плодів фенхелю, трави хвоща польового і березових бруньок у співвідношенні 1:1:1:1:1:2:3, настоюють 6 годин у склянці води, потім варять 15 хвилин. Випивають за кілька разів протягом дня. Протипоказаний при вагітності, гострих захворюваннях нирок і сечових шляхів. Можна брати 2 столові ложки суміші (порівну) трави золотушника звичайного, квіток бузини чорної, трави звіробою звичайного, трави фіалки триколірної (братків) і кореня живокосту на 2 склянки води, варити 15 хвилин і випивати протягом дня.
При ранах і виразках додають до теплої ванни відвар з 3–4 столових ложок трави золотушника на 1 л води. Свіжі листки прикладають до ран. Напаром полощуть рот, щоб зміцнити ясна і знищити неприємний запах з рота. Порошком з листків засипають гнійні рани і нариви.
Зубниця бульбиста
(Dentaria bulbifera L.)
Родина капустяні (Brassicaceae)
Гола рослина висотою 40–60 см, з повзучим м'ясистим кореневищем, вкритим м'ясистими лусками. Стебло прямостояче. Листки перисторозсічені, черешкові. Квітки довжиною 1–1,5 см, зібрані у щитковидну небагатоквіткову китицю. Плоди — косо вгору спрямовані стручки довжиною до 3,5 см. У пазухах верхніх листків і в суцвітті містяться блискучі чорні бульбочки — цибулинки. Цвіте в квітні — травні.
Росте в тінистих широколистих лісах у Карпатах, на Поліссі, в Лісостепу, у Криму.
Назва роду походить від латинського слова, що в перекладі означає «зуб». Видова назва в перекладі з латинської мови — «бульбиста».
Рослина розмножується насінням, частинами кореневища та бульбочками.
Зубниця — декоративна рослина. Рожево-лілові китиці квіток і зелень вирізьблених листків роблять її окрасою наших лісів. Зірвана рослина швидко в'яне. Інші 2 види зубниці відрізняються тим, що у пазухах їх листків і суцвіттях немає бульбочок.
Іван-чай вузьколистий
(Epilobium angustifolium L.)
Родина онагрові (Onagraceae)
Багаторічна рослина з прямостоячим стеблом висотою 50-150 см, густо вкритим черговими сидячими ланцетними листками. Великі квітки зібрані в довгі китиці. Пелюсток і чашолистків по 4, тичинок 8, маточка одна, відігнута донизу. Плід — 4-стулкова довга стручковидна коробочка. Цвіте з червня до вересня.
Росте на лісових зрубах, згарищах, галявинах, просіках, поблизу доріг, на сухих горбах, сухих піщаних місцях по всій Україні.