Лимерівна

Мирний Панас

Наталя. Прилетіла шульпіка - стережіться, курчата!.. Відьма в хату, а чорт на сторожу!

Лимериха (схоплюється, до Шкандибихи). Свашечко! свашечко-голубочко! А ми тебе ждемо - не дождемося… Де се наша свашечка ділась? куди залетіла?

Шкандибиха (сердито). Видно, що ждете.

Кнур. Доброго здоров’я, Миколаївна… А ми тут без вас теє… Спасибі Наталці, так ми… й - теє…

Шкандибиха. Про Наталку усе станеться! Вона на чуже здавна звикла.

Наталка

поривається одказувати.

Кнуриха. Цить, Наталко! Змовчи…

Наталя. На все, мамо, звикла. У вас до всього привикнеш. От тільки не зумію людьми торгувати… Навчіть мене мамо!

Шкандибиха (дивуючись). Якими людьми? (Угледівши наливку). А, то ти й наливку точила? От тобі й раз! хазяйка, от господиня! Давно налили, а вона й сточила… Отак, як бачите! Отак у нас усе!

Лимериха. Та вгамуйтеся, свашечко; не сердьтеся моя голубочко! Дурна-нерозумна дитина зраділа, що при йшли до неї рідні, та й уточила.

Шкандибиха. Яке коріння - таке й насіння! Як мати - така й дочка!

Кнуриха (до чоловіка). Остапе! Ходімо додому.

Кнур. Підожди.

Лимериха. Так, свашечко, так, голубочко! Яке коріння - таке й насіння… Хіба ми знаємо у тій наливці толк, коли вона наливається, коли сточується? Нам - аби випити.

Шкандибиха. Отак і добре! Отакому і дочку учи. Коли недбаля, то хай учиться ще пити.

Наталя. Що - пити? Ми не забаримося і людьми торгувати… Всьому свекруха научить.

Шкандибиха. Ти збожеволіла чи залила очі? Що це ти плещеш?

Наталя. Оладочки з правдочки!

Шкандибиха. Дивіться, коли не збожеволіла! От очевидячки збожеволіла! Цу-цу, дурочка; цу-цу, навіжена! Гар-гар!

Наталя. Та не вкусиш!

Лимериха (смика Наталю за рукав). Наталко!

Шкандибиха. Сучко! Чого се ти сучишся? Що се за знак? Хто тебе так розпустив та розпонадив? Бісова мати?.. Чоловіка, кажеш, випхнула з хати, а сама напилася, що й лик не в’яжеш!.. З своїм чортовим родом зібралася та й зіпаєш?.. Вон, п’яниці, з моєї хати! Хто вас просив? Хто вас сюди навів?

Кнур. Отуди к лихій годині! Отак тепер багачі гостей шанують! (Устає).

Наталя. Не по коневі - то по оглоблях!

Шкандибиха.А що ж, це ви в шинок прийшли, що розпустили свої гуки та співи? Моя хата зроду-віку такого не бачила!

Кнур (узявши шапку). Та вона зроду-віку у себе і доброї людини не бачила. Ходімо, жінко, ходімо, дочко… Прощай, Наталко.

Кнуриха і Маруся. Прощай, Наталю.

Кнур. Не подумай, що ми на тебе гніваємося.

Виходять Кнур, Кнуриха і Маруся.

ВИХІД VIII

Шкандибиха.

Туди вам і дорога, п’яниці непросипні! Плювати я хотіла на ваш гнів.

Лимериха. Так отаке, дочко, твоє життя замужем? Отака твоя доля?

Наталя. Еге, мамо, порадійте… Моя доля щасна: чоловік без толку, а свекруха - з вовчим зубом! (Усміхається).

Шкандибиха. А ти, стара відьмо, чого зосталася? Дочку змалку розпонадила та й тепер ще на все лихе навчаєш!

Лимериха. Так, свашечко, так… Поти не ’ддавала - то була люба і мила, а як віддала - то й розпонадила і на лихе навчаю!

Шкандибиха. Який тебе біс прохав віддавати? Носилася б з нею, як з писанкою… Може б, знайшовся який москаль, щоб на шию повісити.

Лимериха. Гріх тобі, свахо, та сором таке плескати! Не набивалася я на вас з своєю дочкою і не вішалася… А коли правду хоч знати, - то твій Карпо сам за нею трохи не повісився… І коли б я знала таку лиху та нещасну годину, - що б там не було, а не віддала своєї дочки.

Наталя. Не журіться, мамо, не вбивайтеся… Коли ваша дочка не знала, як вішатися на шию другим, то свекруха всьому научить!

Шкандибиха. То се я навчу? Чому ж я тебе навчу, сучко? Чому?

Наталя. Вішатися на шию другим.

Шкандибиха. Кому?!

Наталя. Та хоч і москалям! (Усміхається.)

Шкандибиха. Так я москалям вішаюся? я?.. Я тебе задавлю, триклята! Брехухо!.. сучко! (Кидається на неї).

Наталя (наставляючи руку, грізно дивиться). Побійтесь, мамо, лихої години!.. Не лізьте! Буде вам і того, що ви вже наробили. Ви ж мене з своїм дурноверхим Карпом зовсім обійшли, он як окрутили!.. Ви думаєте, я нічого не знаю? Все знаю, все!.. Як ви і Василя в пікінери писали, як ви його і з містечка виживали… Нащо ви те робили? Щоб наглузуватися надо мною, наглумитися над моєю головою?.. Глузуйте ж! глуміться!.. Тепер ось він незабаром вернеться… Біжіть, кричіть, що ваша невістка його любить, як і любила; що радніша у полюбовниці до його йти, ніж у сій живій труні мучитися-скніти!

Лимериха. Дочко, голубко! Прошу тебе: змовчи.

Шкандибиха (кидається на Наталю; та пхає її, Шкандибиха пaдa). Карпе! Карпе!.. Ох, лихо! ох-ох!.. Так отака в тебе жінка? Отаку ти вибрав мені невістку?.. Карпе, розтриклятий сину!

ВИХІД IX

Карпо (убігаючи). Я осьде, мамо… Чого вам?

Шкандибиха. Била ж мене твоя жінка, била-нівечила; руки викручувала, ноги вивірчувала! Ох-ох! умираю… Чому ж ти не кинешся на неї, скурвий сину! Чому не задавиш її… не розтрощиш кісток?.. Проклятий!