Людина, що знайшла своє обличчя
Шрифт:
На його обличчі, в його позі відбивалося глибоке задоволення, як у людини, що благополучно перенесла тяжку операцію.
— Пам’ятаєте нашу хатину на березі Ізумрудного озера? — говорив він замріяно. І, весело сміючись і сперечаючись, вони почали згадувати різні випадки.
— Ви були страшенно суворою хазяйкою, — жартував Престо. — Безжалісно виганяли нас із Піпом, коли починали прибирати в кімнаті.
— З чоловіками інакше не можна, — відповіла Еллен. — Вони не розуміють, що заважають.
— З чоловіками! — розсміявся Престо. — А до речі, яка доля другого чоловіка, якого ви виганяли.
Еллен
— Та ви ж мене разом з Піпом виганяли. Що з ним?
— Він у добрих руках, — відповіла Еллен і, зітхнувши, додала: — Я не знала, чи зручно мені переїжджати у ваш будинок із собакою.
— Неодмінно випишемо його! — поспішно вигукнув Престо, помітивши в тоні Еллен нотку суму.
З обох боків дороги замелькали низькі білі кам’яні огорожі плантацій. Саме цвіли апельсинові дерева. Немов лапатий сніг біліли серед густої зелені китиці квітів. Тонкий аромат сповнював повітря.
— Дивіться, скільки флердоранжа заготовлено для наречених! — вигукнув Престо.
В одному місці гілки звисали через огорожу до самісінької дороги.
— Стійте, Джеффрі! — звелів Престо шоферові.
Машина зупинилась Престо вискочив з автомобіля, зірвав кілька гілок і повернувся.
— Їдьмо далі.
Машина рушила Престо подав флердоранж Еллен.
— Приколіть до грудей. А цю китицю до зачіски. Ось так. Одна наречена вже є.
Еллен почервоніла, мимоволі вийняла з сумочки дзеркальце і подивилася в нього. В білому платті, з білим флердоранжем вона й справді була схожа тепер на наречену.
— Бракує тільки фати! — зауважив Престо, милуючись Еллен.
— Ото який сват знайшовся! — сказала Еллен, нахмурившись — За кого ж ви мене сватаєте?
Престо подивився їй прямо в очі, помовчав, нахилив голову і відповів тихо й серйозно.
— За себе.
Еллен зблідла, опустила очі.
— Ваші жарти заходять надто далеко, містер, — суворо промови та вона.
— Це не жарти, — вів далі Престо так само тихо і серйозно. — Міс Еллен! Ви пам’ятаєте, що я вам сказав, коли ви згодилися грати роль героїні? «Ваша доля тепер зв’язана з моєю долею». Чому ж не зробити цей зв’язок ще міцнішим? Кращої дружини мені, далебі, не знайти.
Це було так несподівано, що Еллен, відкинувшись на спинку, здавалося, втратила свідомість. Очі и були заплющені, обличчя ще більше зблідло. Потім губи її затремтіли, і вона прошепотіла, не підводячи очей.
— Я не можу бути вашою дружиною, містер Престо!
— Чому?
— Тому що… Тому що ви знаменитий артист, мільйонер, а я проста і бідна дівчина. У бідних дівчат є своє самолюбство, містер.
— Я знаменитий артист? Я мільйонер? — вигукнув Престо і, знову понизивши голос, сказав: — Справді, я був знаменитим артистом у своєму колишньому існуванні. Але тепер я такий же початківець, нікому не відомий артист, як і ви. Справді, я був мільйонером. Але тепер я такий же бідняк, як і ви Чи знаєте ви, що навіть вілла, в якій ми живемо, заставлена, і нас можуть виселити на вулицю, якщо я в строк не заплачу боргу? Як бачите, ми тепер одне одного варті. Ви варті навіть більше, ніж я. Бо така дівчина, як ви, може розраховувати на кращу партію.
— Я ніколи не вважала, що одруження — це вигідна операція, — палко
— Тоді в чому ж справа? Я не подобаюсь вам? Ви не любите мене?
— Ви любите іншу, — ухилилась Еллен од прямої відповіді.
— Ви натякаєте на міс Люкс? — запитав Престо. — Правда, я захоплювався її красою. Але коли узнав її ближче як людину, то переконався, що ми з нею різні люди… Під час свого останнього ділового побачення з нею я сам був вражений тим, що її чарівність зникла для мене. І тоді ж я зрозумів причину цього: ви ввійшли в моє життя.
На щоки Еллен повертався рум’янець.
— Чому саме зараз ви освідчуєтесь? Це так несподівано і начебто несвоєчасно, якщо взяти до уваги…
— Справді, момент може здатися непідхожим. Але саме такий момент — найкраще випробування щирості і сили почуття… Ви знаєте трагедію знаменитих і багатих людей. Ця трагедія полягає в тому, що вони ніколи твердо не знають, чи віддають їм руку і серце з любові, чи через їх славу та гроші. По-справжньому любить той, хто не відмовиться від коханого і в тяжкий час, перед лицем злиднів і жорстокої боротьби за життя, як це й показано в моєму фільмі. Будьте ж такою героїнею не тільки на екрані, але й у житті! Це дасть мені нові сили для боротьби, — закінчив він з щирим почуттям і обережно поклав свою руку на руку Еллен, з хвилюванням чекаючи її відповіді. Вона глибоко зітхнула, помовчала і, нарешті, відповіла:
— Ні в щасті, ні в нещасті я не залишу вас, Престо… якщо тільки ви любите мене.
— А ви? Ви любите мене?
— Я полюбила вас ще там, на березі Ізумрудного озера. Полюбила раніше, ніж узнала, що ви Антоніо Престо!
Престо поцілував її руку і крикнув:
— Джеффрі! В кіностудію! На повну швидкість! Ми й так, здається, запізнилися.
Статисти на авансцені
— Заїдьмо спочатку в контору до вашого дядечка, — сказав Престо.
Баррі був дуже здивований, коли побачив Престо і уквітчану флердоранжем Еллен, які входили в його кабінет.
— Містер Баррі! — вигукнув Тоніо, вітаючись із стариком. — Я прийшов повідомити вас про наші заручини. Сподіваюсь, ви як опікун міс Еллен, а також близький її родич, нічого не маєте проти нашого одруження?
Баррі хотів щось відповісти, але поперхнувся од хвилювання. Відкашлявшись, він сказав:
— Поздоровляю. Я дуже радий. Але як усе це несподівано!
— Для батьків та опікунів це часто буває несподіваним, — сміючись відповів Престо і міцно потис руку старого педагога. — А тепер, — сказав він, — я прошу вас ось про що. Зараз же, негайно пошліть у всі газети оголошення про майбутнє одруження.
— Для чого це? — здивувалась Еллен.
— Так робиться завжди, — відповів Престо. — Тепер, міс Еллен, ходімо в кіностудію.
Ввійшовши у великий павільйон, Престо зразу помітив, що тут діється щось незвичайне. У приміщенні було повно людей: усі робітники, декоратори, артисти зібралися тут. Прийшли навіть ті, хто не брав участі в зйомці епізоду. Декорації відсунуті, височів тільки пульт управління, з якого режисер дає свої накази. Настрій у всіх був піднесений. Обличчя пожвавлені і схвильовані. Всі немовби чогось чекали.