Ім'я рози
Шрифт:
Блемії— нубійське кочове плем'я, що замешкувало землі у Верхньому Єгипті. їхні розбійницькі набіги наводили пострах на сусідні народи.
Богомили— болгарські єретики-дуалісти. Рух богомилів виник в X ст. в Болгарії (тому їх часто називали булгарами або болгарами), одначе невдовзі поширився по цілій Європі. Вони не визнавали християнської церкви, її таїнств та обрядів. Проповідували суворе аскетичне життя і відмову від земних благ. Богомильство породило в Європі цілий ряд інших єресей, що сповідували подібні засади, як от патарини, катари, альбігойці.
Боецій, Северин(Severinus Boetius, 480–524) —
Бонавентура Баньореджієць, св.(Bonaventura da Bagnorea, 1221–1274; спр. ім'я — Giovanni Fidanza) — італійський богослов, один з найвидатніших представників схоластики, генерал ордену францисканців, кардинал і єпископ Альбано, учитель католицької церкви. Був найбільшим представником августиніянського богослов'я, яке протиставлялося вченню його сучасника Томи Аквінського. В дискусії про універсали стояв на позиціях реалізму. Загалом вважався уособленням католицької ортодоксії. Автор «Життя святого Франциска». Був ключовою фігурою на II Ліонському соборі, під час якого і помер. Удостоєний титулу Doctor seraphicus.
Бонаґрація з Берґамо(Bonagrazia da Bergamo, t 1340) — італійський францисканець, богослов. Брав участь у полеміках з приводу спіритуалів, спершу виступаючи проти них, а потім ставши на їх бік. За послідовну критику папства був відлучений від церкви і вигнаний з ордену.
Боніфацій VIII(спр. ім'я Benedetto Caetani, 1235–1303) — Папа Римський з 1294 р. Прагнув до верховенства над світськими правителями. Зазнав поразки в боротьбі з французьким королем Філіпом IV, був взятий у полон в містечку Ананьї неподалік від Риму. За переказом, помер від приниження через ляпас, який дав йому Шарра Колонна, прихильник короля.
Брандан, св.(Brandanus, VI ст.) — напівміфічна особа, настоятель одного з ірландських монастирів. Збереглася про нього ціла низка пісень і легенд, в яких оповідається про подорожі в казкові країни, здійснені ним і ченцями його монастиря. Дехто бачить в цих легендах одне з джерел «Божественної комедії» Данте.
Брати Вільного Духа— представники низки пантеїстичних єретичних сект, що діяли в XIII–XIV ст. Вважали, що нема різниці між людиною і божеством, не визнавали церковних приписів, не вірили у воскресіння після смерті.
Братчики(іт. fraticelli) убогого життя — так називали деяких францисканців, які, під впливом спіритуалів, покидали свої монастирі і блукали по Італії та Франції, навчаючи, що необхідною умовою спасіння є відмова від власності і повернення до євангельської убогості. Термін цей мав досить розмите значення, ним часом називали дуже різні угруповання жебрущих ченців.
Булгари— див. богомили
Буридан, Жан(Jean Buridan,
– ректор Паризького університету. Автор коментарів до творів Арістотеля. Багато уваги приділяв питанню свободи волі, яку фактично заперечував. Як ілюстрацію до своїх розмірковувань він буцім наводив оповідку про осла («Буриданів осел»), який не може зробити вибір між двома абсолютно однаковими в'язками сіна і гине з голоду. Цим він доводив, що за браку критерію, на основі якого осел може надати перевагу одній із в'язок, його абсолютно свобідна воля не може зупинитися на жодній з них.
Вальденси— прихильники секти, що виникла в 1175 р. в Ліоні (засновник — купець П'єр Вальдо, звідки й назва). Вальденси проповідували відмову від приватної власності, повернення до засад раннього християнства, виступали проти офіційної церкви, переклали Новий Завіт народною мовою, дозволяли проповідувати жінкам. IV Латеранський собор засудив вчення вальденсів. Певна кількість послідовників цієї секти існує досі в Італії.
Василій з Анкири— єпископ Анкирський (суч. Анкара), християнський письменник IV століття, лікар за освітою. Виступав проти аріанства, одначе його самого звинувачували в напіваріанстві.
Вергілій Граматик з Тулузи(Virgilius Grammaticus Tolosanus) — загадковий автор VII століття, сучасні дослідники вважають, що він походив з Ірландії, а освіту здобув в Іспанії або в Галлії. До нас дійшли два його твори — згадані тут «Витяги» і «Епістули». Він був, очевидно, людиною дуже добре освіченою, однак твори його насправді важко назвати науковими, і тепер багато хто дотримується погляду, що його писання — пародія на закостенілу, задогматизовану тогочасну граматичну науку, вони повні вигаданих цитат з реальних і вигаданих авторитетів, чудернацьких історій, химерних каламбурів, загадок і т. п. Дехто також твердить, що його твори належать до езотеричної традиції і мають прихований сенс.
Вечеря Кипріяна(Coena Cyprіаnі) — анонімний пам'ятник «сміхової культури» середньовіччя, написаний у IX ст., гумористична оповідь про весільний бенкет в Кані Галілейській, на який запрошено персонажів зі Старого і Нового Завіту.
Вільгельм Мербеке(Guillaume de Moerbeke, 1215–1286) — французький чернець-домініканець, богослов, великий знавець греки, перекладач, згодом — архієпископ Коринфа. Приятель Томи Аквінського, на його прохання переклав цілий ряд праць Арістотеля, також з царини математики — це були перші переклади математичних праць Арістотеля з оригіналу, а не з арабського перекладу.
Вільгельміти— ідеться, мабуть, про таємну секту шанувальників беґінки Вільгельміни Богемської, яку вони вважали втіленням Святого Духа. Поширена здебільшого в Мілані, ця секта була придушена на початку XIV ст.
Вінсент з Бове(Vincentius Bellovacensis, бл. 1190–1264) — французький богослов, домініканець, автор величезної енциклопедичної праці «Велике дзеркало» (Speculum maius).
Гебдомадарій(лат.hebdomadarium, від hebdomada«тиждень») — чернець, відповідальний за проведення богослужінь протягом тижня.