Іміджмейкер із Москви
Шрифт:
Гуляйпольський підніс над своею головою капелюх і з вдячністю промовив:
– Благодарю вас, Нестор Евграфович! Можете не сомневаться, десять процентов – ваши!
За вікнами потяга чорніла ніч. У купе спального вагона іміджмейкер з асистентом поверталися з Чорноморська до Києва. Розлігшись на дивані, шеф диктував, а асистент набирав на ноутбуці:
«Своими поездками в регионы имиджмейкер разрешает не только технологические затруднения своих клиентов или свои собственные коммерческие проблемы. Нет! Вооруженный самыми
До купе постукав і увійшов Підвальський зі свіжою пресою під пахвою і весело поцікавився у політтехнологів:
– Коллеги, вы читали сегодняшний «Вечерний Черноморск»?
– Что, опять про нас… – запитав іміджмейкер.
Підвальський кинув газети на столик і розреготався:
– Не угадал! На этот раз про нас – ни слова. Зато есть большое интервью Розы Ивановны Нечипорук-Абрамович «Как я ела Гошину гречку под Бориной лампочкой», взятое у старушки – угадай-ка, кем? – Правильно: нашим Семой Гуляйпольским.
– Надо же – как быстро растут люди, – саркастично зауважив Нестор Євграфович.
Частина 10
Відіспавшись після повернення з Чорноморська, іміджмейкер з асистентом сиділи у своєму номері в готелі «Україна», як завжди, пили ранкову каву і дивилися по телевізору «Новини». Скінчилася чергова рекламна заставка, і диктор продовжив свій випуск:
– А зараз – новини з-за кордону. Вчорашнє підписання мирної угоди між урядом Ізраїлю і керівництвом Палестинської автономії призвело до суттєвого зниження цін на сиру нафту. Сьогодні керівники конфліктуючих сторін зустрілися знову і після тривалої розмови дійшли висновку, що миротворчі процеси на Близькому Сході не повинні завдавати шкоди світовій економіці. Найближчими днями аналітики прогнозують неминучий і раптовий зрив мирної угоди, ескалацію бойових дій і чергове підвищення цін на нафту.
Нестор Євграфович посміхнувся і сказав:
– Хм, представляешь, Артурчик, что было бы, если бы котировки на Нью-Йоркской и Лондонской биржах ориентировались на цифры Мишиного рейтинг-шоу…
– Да, вот тут-то у новых русских все акции вверх бы и поперли… – радо погодився із шефом Артурчик.
– Причем за очень небольшие деньги… – політтехнологи розуміюче перезирнулися і розсміялися.
– А вот, кстати, и Миша! Легок на помине! – промовив іміджмейкер, киваючи на екран, де диктор починав розмову з гостем студії – Михаилом Шдвальським:
– Сьогодняшній гість нашої студії – відомий політолог та конфліктолог Михайло Підвальський. Михайле Саркісовичу, ви щойно повернулися з Чорноморська. Який ваш прогноз щодо результату мерських виборів у цьому місті?
Підвальський намагався видаватися поважним і водночас, як завжди, своєрідним і авангардно-модним. Він був одягнений у чорний офіційний костюм зі стоячим ко-мірчиком та золотою з діамантом брошкою на лацкані, що визивно виблискувала з екрана телевізора. Шоумен-конфліктолог потер рукою свою триденну французьку щетину, яка в комплексі з експериментальною зачіскою забезпечувала йому імідж політолога із завжди відмінним від колег баченням політичних подій. Втім, попри свою харизму, зірковий ведучий у політологічній програмі видавався дуже розважливою і серйозною людиною. Мабуть, навчений нещодавнім власним досвідом,-спеціаліст-конфліктолог
– Ну-у, я вважаю… що, якщо збережуться існуючі тенденції розвитку… передвиборної ситуації… та не буде статистично значущих коливань… електоральних уподобань чорноморців… то, мабуть… переможе той… хто набере більше голосів…
Диктор, який досі запопадливо і з щирим захопленням зазирав у рот гостеві студії, обережно і з повагою запитав:
– А ви не вважаєте, що це занадто сміливий прогноз?
– Давайте запам'ятаємо це передбачення – і перевіримо після виборів! – вдаючи легеньку ображеність, промовив Підвальський.
– Гаразд, Михайле Саркісовичу! – продовжував диктор… – А ще телеглядачів дуже цікавлять передвиборні перегони у Центральному окрузі нашого міста…
Підвальський знову – вже без помітних зусиль – надав обличчю якомога мудрішого вигляду і поважно повідомив:
– Ситуація на Центральному окрузі цікава не тільки для ваших глядачів, але й для політологів. Напередодні виборів три провідних кандидати мають приблизно по тридцять відсотків і практично однакові шанси на перемогу. Як вважають експерти, переможе той з кандидатів, який зуміє в останні дні зробити нетривіальні та несподівані для конкурентів кроки і мобілізувати виборців, котрі на цей час ще не визначилися.
Іміджмейкер заворожено спостерігав за ефіром свого колеги. Він подивився на свого помічника – увага Артурчика також була цілковито поглинута телевізором. Шеф задоволено і водночас повчально зауважив:
– Видишь, Артур, учись у настоящего профессионала! Миша прямо из телевизора намекает нашим клиентам, что в последние дни не стоит экономить на нетривиальных и неожиданных для конкурентов избирательных технологиях.
– Дорогие товарищи! Деньги есть! – урочисто вигукнув Симорозенко з порогу кімнати, з'явившись до політтехнологів десятьма хвилинами раніше, ніж домовлялися. Весело наспівуючи і підтанцьовуючи, він наблизився до іміджмейкера і простягнув йому доволі пухкий конверт.
Нестор Євграфович зазирнув у конверт і приємно здивувався:
– О-о, товариш, Симорозенко! Я вижу, вы все учли – даже сверхрасходы на нетри-виальность и неожиданность!
Після такого комплімента від самого Не-стора Євграфович святковий настрій лівого кандидата став ще святковішим. Ще остаточно не відхекавшись, він розкурив свою люльку і, наслідуючи акцентом великого вождя – батька народів, урочисто промовив:
– Как учит нас партия, в последние предвыборные дни необходимо максимально мобилизовать неопределившихся избирателей. А для этого мы должны – мы просто обязаны – совершать нетривиальные и неожиданные для конкурентов шаги!
Нестор Євграфович і Артурчик картинно зааплодували.
– Браво, Никита Ильич! Вы правы, одной только политической воли недостаточно – последние предвыборные дни действительно требуют очень и очень даже существенных сумм, – то есть, шагов, – не моргнувши оком, поправив себе іміджмейкер.
– Поделитесь секретом – откуда деньги? Вы что, собрали партвзносы за всю следующую пятилетку? Или нашли своего личного Савву Морозова? – приязно розпитував Симорозенка Нестор Євграфович.
Артурчикові спало на думку, що саме таким тоном лисиця Аліса випитувала у Буратіно про місцезнаходження намальованого багаття. Асистент ледве стримував сміх. Симорозенко підняв голову і гордо відповів: