Міфи Давньої Греції
Шрифт:
Удвох повернулися німфа й Одиссей у грот і сіли вечеряти. За вечерею Каліпсо ще раз почала вмовляти
Одиссея залишитися, зваблювала безсмертям, але він не зламав свого рішення будь — що повернутися на батьківщину. Зранку він почав ладнати пліт, і за чотири дні збудував його. По центру плоту він забив щоглу з вітрилом. Каліпсо дала Одиссеєві на дорогу харчів, він підняв вітрило й відчалив від острова Огігія.
ГНІВ ПОСЕЙДОН А
А тим часом Посейдон дізнався про те, що Зевс дозволив Одиссеєві полишити острів німфи Каліпсо. Він страшенно розлютився і помчав до моря. Там він уздрів
Посейдон схопив свій тризуб і щосили вдарив по морю. Й одразу здійнялися височенні хвилі, море збурунилося, налетіли хмари і так щільно облягли небо, що стало темно, мов уночі. Шалена хвиля вдарилася об пліт, перекинула його й злизнула Одиссея. Він опинився в морі. Та Одиссей почав щосили гребти і знову видерся на пліт. Він ледве — ледве тримався на ньому.
Аж тут побачила Одиссея морська богиня Іно, мачуха Фрикса та Гелли. Вона пожаліла Одиссея й, застрибнувши на пліт, порадила Одиссеєві зняти одяг і пірнути у хвилі, щоб дістатися берега вплав. Насамкінець вона подарувала грекові чарівне покривало — і знову занурилась у розлючені хвилі. Та Одиссей побоявся дослухатися до поради Іно, він так і сидів на плоту.
Зненацька володар морів Посейдон прикликав височенну, як гора, хвилю й щосили пожбурив її у пліт. Той не витримав і розвалився на друзки. Ледве встиг Одиссей зачепитися за одну колоду, зірвати з себе одяг і загорнутися в покривало, яке йому подарувала Іно. Посейдон, уздрівши це, повернувся й поплив додому — він достатньо помстився грекові за осліпленого циклопа Поліфема.
Щойно Посейдон зник, як Атена почала втихомирювати розбурхане море. Але Одиссеєві довелося ще дві доби плавати, доки хвилі остаточно не вщухли. Вдалині Одиссей побачив острів Схерію, але до нього неможливо було пристати: все узбережжя було вкрите скелями й підводним камінням. Довелося Одиссеєві довго плисти уздовж берега, щоб знайти гирло ріки, де можна було спокійно вийти на берег.
Нарешті опинившись на березі, Одиссей вдячно зняв із себе покривало богині Іно й кинув його у хвилі. Море швидко підхопило чарівне покривало і повернуло власниці. А знесилений Одиссей заховався в заростях і міцно заснув.
ОДИССЕЙ У ЦАРЯ АЛКІНОЯ
Одиссей не знав, що море викинуло його на берег на острові Схерія. На цьому острові мешкав народ феаків, що над ними владарював цар Алкіной, онук володаря морів Посейдона. Колись давно феаки жили на острові Гіперії, але звідти їх прогнали кровожерні одноокі циклопи, і з тої пори феаки оселилися на острові Схерія.
Цар Алкіной мав красуню — дочку Навзикаю. Поки спав Одиссей у заростях на березі, де дивом урятувався з морської безодні, спала й Навзикая. А вві сні до неї прийшла войовнича богиня Атена, яка хотіла допомогти Одиссеєві. Богиня намовила дочку царя Алкіноя разом із рабинями зранку піти до моря попрати білизну — мовляв, скоро її весілля, а їй і не буде в чому брати шлюб.
Зранку Навзикая прокинулася до схід сонця. Дивовижний сон не йшов їй із голови. Що ж він міг означати? Невже і справді її невдовзі очікує весілля?.. Навзикая швиденько зібралася сама і звеліла рабиням підготувати білизну до прання. Незабаром вони вже були на березі моря.
На березі моря, в одній із річок, рабині хутко попрали білизну, а коли скінчили, почали гратися й забавлятися. Гралися вони в м’яча. От Навзикая кинула м’ячем у подруг, а невидима богиня Атена, яка спостерігала за їхніми забавками й очікувала слушної
Спершу він не міг зважитися показатися їм на очі, та зрештою насмілився. Після боротьби з морською стихією виснажений Одиссей мав жалюгідний вигляд. Дівчата полякалися й порозбігалися, не втекла одна тільки Навзикая, якій і досі не йшов із голови чудернацький сон.
Одиссей не хотів перелякати останню дівчину, яка ще не втекла, і здалеку звернувся до неї: «Чарівна дівчино! Ти така вродлива, мов богиня Артеміда! Зглянься на мене — я багато днів змагався з бурхливим морем. Дай мені з того одягу, що ти напрала, хоч шмат тканини, щоб я міг загорнутися. А боги за твою ласку пошлють тобі щасливий шлюб!»
Коли Одиссей заговорив, Навзикая зовсім оговталась і радо виконала його прохання. Юній царівні сподобався грек, і вона щораз частіше згадувала сон, який сьогодні їй наснився. А коли Одиссей вмився й одягнув новий одяг, що подарувала йому Навзикая, то зовсім змінився й став напрочуд гарним. Навзикая нагодувала Одиссея, а потім запросила в палац до свого батька, царя Алкіноя. «Коли прийдеш до палацу, — мовила вона, — то найперше проси милості у моєї матері Арети — вона тобі не відмовить, а батько дослухається до її слова».
Проводила Одиссея до палацу Алкіноя сама богиня Атена, бо не хотіла, щоб його дорогою образив хтось із феаків. Одиссей був вражений багатством острова Схерія, а понад усе його здивувала пишнота царського палацу. Сам палац був із міді, а двері мав зі щирого золота зі срібними одвірками. Двері вартували пси, викувані богом — ковалем Гефестом, — один собака срібний, а другий золотий.
Дивовижним був і садок царя Алкіноя — тут і взимку, і влітку родили різноманітні плоди. Тут — таки ріс виноград, що родив цілорічно. Одиссей не міг надивитися на дива палацу Алкіноя, та зрештою увійшов до зали, де його вітав сам цар і його дружина Арета. Як і підказала Одиссеєві юна Навзикая, він укляк на колінах перед царицею Аретою і почав благати її допомогти бідолашному мандрівникові, який понад усе хоче повернутися додому.
Тоді цар Алкіной узяв Одиссея за руку й посадив поруч із собою. Далі він звелів принести наїдків і вина й нагодувати гостя. Одиссей розповів цареві про всі біди, яких зазнав у дорозі, а головне — як йому допомогла царівна Навзикая на березі моря, куди його викинули безжальні хвилі Посейдона.
Наступного дня цар Алкіной звелів улаштувати бенкет на честь гостя. Запросили на бенкет і сліпого співця Демодока. Коли гості наїлися, Демодок торкнувся струн своєї солодкомовної кітари і заспівав про великих героїв Ахілла й Одиссея. Почувши цю пісню, Одиссей іще більше засумував за рідною домівкою.
Потому цар Алкіной запросив усіх на майдан, де мали проходити ігри на честь гостя. Феакійські юнаки змагалися в бігу, боротьбі, кулачному бою, метанні диска,
стрибках. Наприкінці хотіли феакійці запросити й грека до змагань, адже він мав чудову атлетичну будову тіла, проте Одиссей відмовився — був не гуморі через тугу за рідною домівкою. Тоді один із феакійців вигукнув: «Куди тобі, чужинцю, рівнятися з нашими юнаками! Ти, либонь, із купців, що плавають морями…»
Одиссей образився за такі слова, підхопив величезний камінь і пожбурив його над головами феакійців. Усі з переляку понагинали голови, проте камінь нікого не зачепив, а пролетів так далеко, що ніхто б із феакійців не міг так метнути і диск, хоча він набагато легший, ніж камінь.