Імена твої, Україно
Шрифт:
Позитивом таких далеких від об’єктивності публікацій
можна вважати хіба лиш вироблення стійкого
імунітету щодо фальшування історії, вироблення
твердої власної самооцінки.
Добре було б нашим історикам та політикам
продовжувати тему взаємного примирення та прощення,
бо ж конфліктів з сусідами на довгому історичному
віку не бракувало. Прикладом може
слугувати та високогуманна діяльність, що її обидві
сторони (українська
від середньовіччя до Другої світової війни трагічних
сторінок у стосунках знайдеться чимало. І коли
на «Євробаченні» поляки, нація висококультурна
загалом і музична в тім числі, виставляють нашим
«Ґринджолам», делікатно кажучи, не найпотужнішому
українському колективу, найвищу оцінку, то
1010
це більш ніж красномовно свідчить про людську
приязнь, щиру і непідробну, не підфарбовану ніякими
дипломатичними протоколами…
Тема, якої торкається автор в цій книзі, певне,
невичерпна. І ще потребуватиметься труд багатьох-
пребагатьох авторів про місце українства під
сонцем.
А може, лише так і буде написана омріяна знаною
поетесою «велика книга нашого народу»?
Іван Корсак
11
ВІНЧАННЯ
КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА
К
К
нязь Володимир осліпнув раптово – кілька днів і
ночей гостра різь в очах лише наростала, а біль поглинав
навіть помисли: люди, дерева і весь навколишній
світ тихо пливли, немов було все намальоване на піску,
і тепер якась невидима і зла хвиля раз по раз змивала
малюнок, аж доки не залишила суцільну непроникну
пелену. Біда не буває ніколи вчасною, та зараз вона
особливо несподівана й негадана, як блискавиця серед
зими, і як ніколи не очікувана та небажана. Князь Володимир
готувався до величного та зоряного часу в своєму
житті, до вінчання з царівною Анною – вперше, відколи
сходить і заходить сонце, князь великої і потужної Київської
Русі мав поєднатися родинними узами з візантійськими
імператорами. Кораблі царівни, злегка похитуючись
на хвилях, вже підходили до берегів Корсуня.
Невгасимий жар, що пік очі немилосердно і безперестанно,
князь Володимир, зазнавши не однієї рани в
походах, переносив куди легше, аніж той жар, що його
сипнула пригорщами в душу раптова сліпота. Він знав,
що за спиною його вже повзе поміж вірними воями холодним
вужем прихований поговір: «Знамення
горе нам, князь приймає християнство, вінчається з царівною,
князь зрадив прадідівську віру заради чужих,
незнаних богів».
Це боліло йому і смоложило, та ще більше нила і
мерзла душа: а якщо це і справді так? Якщо справді він
накликав на себе небесний гнів, зраджуючи праотця
всього роду богів Сварога, захисника врожаїв, багатств
і всякої домашньої живності Велеса, Дажбога, що дає
життя людям і всьому земному, грізного Перуна, покровителя
його воїнів, і всіх мужніх людей?
Кораблі царівни Анни пристали до берега Корсуня,
і засмаглі візантійці, вправно пораючись із канатами,
швартувалися. Сама Анна проплакала мало не всю дорогу:
вона подумки багато разів бажала сама собі смерті,
аніж мала одружитися з незнайомим, ніколи не баченим
князем варварської країни. Бо такого не знав досі
Князь
Володимир
Великий
1212
їхній імператорський рід. Навіть синові короля Німеччини
Оттону І Великому Анна відмовила з погордою.
Як розхитувався корабель на хвилях, підіймаючи
то один борт, то інший, так і в сумнівах її брала гору то
ущемлена гординя царівни, а то знову вивищувалися інтереси
всього імператорського двору.
Вперше за багато століть Візантія потрапила навіть
не в скрутне, а радше в трагічне становище. Спекотного
серпня 986 року болгари вщент розбили імператорське
військо. Бунтівний полководець Варда Склір, об’єднавшись
з арабами, перетнув кордон імперії. Проти нього
кинули іншого полководця, Варду Фока, але і той несподівано
зрадив, проголосив себе імператором і намірився
влаштувати облогу Константинополя. Саме в цей критичний
момент чинні імператори Василій ІІ і Костянтин
звернулися по військову допомогу до князя Київської
Русі Володимира. Князь дав згоду, але поставив вимогу:
віддати заміж за нього царівну Анну. Співправителіімператори
своєю чергою погодились, але тільки тоді,
коли Володимир прийме християнство.
Шеститисячне військо київських русичів виходить
негайно на поміч Константинополю – князь розумів,
що правління Василія і Костянтина тримається на волосинці.
У вирішальній битві квітневого дня, що істинно
для Варди Фоки був нещасливим тринадцятим, київські