Народження Адама (на украинском языке)
Шрифт:
Я запхав подалi у кишеню злощасний клапоть паперу. Чому я його не викинув у смiттспровiд?
– Отже, почнемо, - сказав капiтан, натоптуючи свiжим тютюном люльку. Дозвольте передусiм поставити вам запитання, що дублюсться в усiх без винятку анкетах. Сидiли?
Вiн пильно подивився на мене.
– Було, - тихо вiдповiв я.
– Де саме?
– одразу ж пожвавiшав Небреха.
Я почав перераховувати:
– У баротермокамерi, у сурдокамерi, на центрифузi, на вiбростендi...
–
– Тепер залишасться тiльки перевiрити вашi теоретичнi знання...
Мiй надто допитливий екзаменатор замовк, очевидно, обмiрковуючи якийсь новий пiдступ. А я в цей час гарячкове пригадував змiст тисячi пiдручникiв.
I ось капiтан запитав:
– Що буде, коли вiсiмку подiлити на двi рiвнi половини?
В його блакитних очах свiтилася впевненiсть, що я дам хибну вiдповiдь навiть на таке елементарне запитання.
Та я вже заспокоувся i самовпевнено посмiхнувся.
– Капiтане, - зухвало попрохав я, - а чи не можна поставити менi запитання хоча б з програми другого класу?
– А чого ж, - хитро примружився Небреха, та я, на жаль, не звернув на це достатньоу уваги.
– Буде i з другого класу. Звичайно, якщо ви правильно вiдповiсте на попереднс запитання. Повторюю: що буде, коли вiсiмку подiлити на двi половини?
Вiн що, досi знущасться з мене?
– Чотири!
– понуро бовкнув я.
– Якби свого часу, - з докором озвався на цю вiдповiдь капiтан Небреха, - я отак бездумно розв'язував рiзнi завдання, я б не повернувся вже з першоу космiчноу подорожi, а ви нинi шукали б роботу десь в iншому мiсцi. Нi, добродiю, з вами не тiлькТi у Всесвiт, а й на шкiльну математичну вiкторину пiти страшно.
– Хiба ж я помилився?
– вирячився я на нього. I це славетний мандрiвник! Невже капiтан Козир розiграв мене?
– Авжеж - помилилися, - холоднокровно пiдтвердив капiтан Небреха.
– Але як?
– А отак.
Вiн випустив бездоганне кiльце диму.
– Якби я запитав вас, скiльки буде, якщо вiсiм подiлити на два, ваша вiдповiдь, безумовно, була б вичерпною. Але я вас запитав, що буде, коли вiсiмку подiлити на двi рiвнi половини. Так от, надалi запам'ятайте: якщо уу подiлити вздовж, буде двi трiйки, а якщо впоперек, два нулi.
Як я картав себе тiсу митi! Провалитися на такому легкому екзаменi! А що сталося б, якби капiтан Небреха надумав екзаменувати мене з питань мiжзоряноу практики?
– Гадаю, - вiв далi невблаганний капiтан, - на цьому слiд закiнчити нашу розмову, що надто затяглася.
Я прекрасно зрозумiв прозорий натяк i скорботно звiвся на ноги.
А Небреха докинув менi з убивчою ввiчливiстю :
– Дуже перепрошую, але повiсьте мою об'яву на мiсце. Оскiльки ж ви надто неуважна людина, я маю просити вас зав'язати собi вузлик на згадку.
Отут я скипiв.
Я сердито пiдняв з пiдлоги гартовану у вогнi коцюбу i грiзно насупився. Капiтан Небреха зацiкавлено слiдкував за моуми дiями. Тодi я люто заскреготав зубами i перед самiсiньким його носом скрутив коцюбу у морський вузол.
– Ось вам вузлик на згадку!
Та тiльки-но я шпурнув понiвечену коцюбу на купу космiчного мотлоху, як капiтан Небреха з несподiваною спритнiстю зiрвався з мiсця i кинувся до мене.
Я злякався не на жарт.
А що, коли цей мiжзоряний вовк зажадас, щоб я вiдшкодував йому збитки за покручену антикварну рiч? Самi знасте, яка у студентiв стипендiя...
Але капiтан Небреха схвально поплескав мене по плечу i, радiючи, мов дитина, вигукнув :
– Мiй юний друже, оця твоя сдина якiсть переважус усi твоу вади! Вирiшено - беру!
У запалi вiн навiть не помiтив, як з бундючного дипломатичного тону перейшов на товариське "ти".
4. НА ПОРЯДКУ ДЕННОМУ - ВIЗИТ ДО ТРОГЛОДИТIВ
Щойно передi мною сидiв упереджений екзаменатор, а зараз захоплено ляскас по плечу друг, товариш i брат.
– Азимуте, шкода, що в мене немас пiдкови. Ми б з тобою трохи порозважалися, згинаючи уу мiж пальцями навпiл!
А потiм капiтан, кумедно пiдстрибуючи, мов горобець, закульгав до електричного кавника, i за хвилину на журнальному столику вже парувала чорна, як тропiчна нiч, запашна кава
Я сьорбнув, i присмне тепло розлилося по тiлу. Кава була така мiцна, що звела б на ноги навiть сгипетську мумiю.
– Капiтане, - посмiливiшав я, - коли це не секрет, яка мета нашоу навкологалактичноу подорожi?
– Ясно, це буде не туристська прогулянка, - вiдповiв Небреха.
– Наше завдання - перевiрити деякi аспекти теорiу вiдносностi [згiдно з теорiсю вiдносностi, швидкiсть течiу часу залежить вiд швидкостi руху тiла у просторi; на ракетi, що летить iз швидкiстю, близькою до швидкостi свiтла, час буде iти значно повiльнiше, нiж на Землi].
Ура! Нарештi я маю повну змогу показати свою ерудицiю!
– Розумiю, - мудро мовив я, - стрибок через тисячолiття. Але, капiтане, через сотнi вiкiв тогочасне людство дивитиметься на нас, мов на троглодитiв. Вас не жахас ця сумна iсторична неминучiсть?
Небреха звичним рухом сунув люльку в гаман з тютюном.
– Не думаю. Навпаки, я гадаю, що нам самим пощастить на власнi очi побачити троглодитiв...
Тут я мало не захлинувся кавою. Але капiтан вчасно пiдскочив до мене i так ляснув по спинi, що кава вилетiла з легенiв разом з повiтрям. Ого, Небреха чудово розумiвся на народнiй медицинi. З таким не пропадеш!