Незнайко на Місяці

Носов Николай Николаевич

_{Після цього твору можна було впевнено сказати, що високоталановита творчість Миколи Носова дістала всенародне і міжнародне визнаня: я вже писав, що важко знайти країну, де б дитячі книжки видавались, а носовських книжок не було. Недаремно Валентин Катаєв писав: «Носов — розумний, вдумливий художник,}

певний невичерпного гумору, автор воістину класичних книжок: «Весела сімейка», «Щоденник Колі Синицина», «Вітя Малєєв у школі і вдома», «Пригоди Незнайка» і багатьох маленьких шедеврів на дві-три сторіночки, кожен з яких леліє, мов яскрава перлина, у великій шкатулці нашої дитячої літератури».

_{«Повість про мого друга Ігоря»… Так назвав письменник твір, присвячений рокам становлення характеру свого внука. Але книжка могла бути названа і повістю про «друга Ваню», або «друга Пелька», або «друга Сергійка», або «подругу Катю», бо кожен хлопчик і кожна дівчинка пізнають на її сторінках риси свого характеру, зустрінуться із своїми радощами й бідами, зі своїми мріями і сподіваннями. Твір, написаний ніби про одну юну людину, став твором про багатьох представників юного покоління.}

_{Життя Миколи Носова, повне творчих пошуків і відкриттів, само по собі було дивовижною, хвилюючою повістю. Не раз на читацьких конференціях його просили: «Розкажіть, будь ласка, про себе!» І він відгукнувся на це прохання біографічною повістю «Таємниця на дні колодязя».}

_{У Будинку дитячої книжки мені якось показали, скільки листів приходить на ім'я письменника-чарівника. Тисячі! А пишуть тільки тому, кому вірять, з ким хочуть поділитися найзаповітнішим, з ким хочуть порадитися. Відповісти всім своїм читачам поштою Микола Миколайович, звісно, не міг. І автобіографічна повість стала мовби його листом-відповіддю всім}

юним і дорослим читачам.

_{Майже сорок років віддав Микола Миколайович Носов найблагороднішій справі виховання дорогих наших хлопчиків і дівчаток. Це була невтомна праця… Недарма орден Трудового Червоного Прапора та інші високі урядові нагороди сяяли на його грудях поряд з бойовим орденом Червоної Зірки.}

_{Мені пощастило дружити з Миколою Миколайовичем… Книжки з його автографами я бережу, мов святиню. Пам'ятаю розмови з ним, які завжди дарували мені глибокі роздуми про ранню пору людського життя, що визначає і шлях і майбутнє, про добро, що повинно торжествувати по всіх усюдах, і про зло, яке скрізь повинно бути переможене… В ім'я цього торжества і в ім'я цієї перемоги жив на землі Микола Миколайович Носов.}

_{З часом хвороба перемогла його фізичні сили… Але письменник — це передусім його творчість. Розумні, веселі, майстерно написані книжки Миколи Носова продовжують путь по нашій землі і по всьому білому світу. Отже, й життя письменника-чарівника триває!}

_{Кажуть, що грядуще юної людини, її майбутні «дорослі» роки багато в чому залежать від того, які книжки вона прочитала в дитинстві, з якими літературними героями здружилася. Той, хто здружився з книжками Миколи Миколайовича Носова, стане Людиною з великої літери — сміливою, життєрадісною, людиною, яка безмежно любить нашу Батьківщину. Спасибі за це видатному художникові слова, найдобрішому чарівникові і другові дітей!}

_{Анатолій АЛЕКСІН}