Нить життя (на украинском языке)
Шрифт:
Ракета, що переслiдувала їх, прийняла сигнал i одразу ж замиготiла у вiдповiдь. Кiба перекладала: "Нiрфе, Рен, збавте швидкiсть! Збавте швидкiсть! Не бiйтеся нас!".
– Вони знають нашi iмена! Гальмуй, Нiрфе, гальмуй! Це друзi.
**
*
Тiльки-но вiн увiйшов всередину корабля, одразу зникли всi сумнiви. Це був свiй, земний!
Нiрф i Рен кинулись до нього. Вони всмiхалися, перебиваючи одне одного, щось питали, тут же закидали запитаннями й, не дочекавшись вiдповiдi, ставили новi. Радiсть переповнила всiх.
Першою отямилась Рен. Вона раптом вiдчула себе господинею, до якої в дiм зайшов дорогий гiсть.
– Скидайте скафандри! Сьогоднi в нас буде святковий обiд. Нiрфе, приймай гостей, але без мене нi про що не розпитуй. Я зараз!
Вона спритно вискочила iз свого скафандра i швидко подалася в оранжерею.
Космонавт скинув жорсткий скафандр i пригладив рукою русявого скуйовдженого чуба.
– Мене звати Iваном Коршуновим. Я командир космiчного корабля, посланого по вас iз Землi.
– Iван!
– iз задоволенням повторив Нiрф, вдивляючись у вiдкрите лице космонавта.
– Iван! А де ж решта членiв вашого екiпажу?
– Внизу, на планетi! Вони буквально нарозхват. Всi хочуть їх побачити. Доводиться багато їздити.
– Хiба планета не мертва?
– дивом здивувався Нiрф.
– Хто це вам сказав?
– Тут має бути смертельний рiвень радiацiї.
– Нi. Вони ще не знайомi з ядерною енергiєю.
– Але в мене збереглися всi проби. Останнi кiлька мiсяцiв вiд Гамми йшов потужний потiк радiацiї. А ви хiба його не зафiксували?
– Нi... Стривайте-но!
– Коршунов засмiявся.
– Ну, звичайно ж! Усе ясно. Ви ловили радiоактивнi частинки не з Гамми, а з нашого корабля!
– Що?!
– Останнiм часом ви летiли услiд за нами. Атомнi двигуни нашого корабля були увiмкнутi.
– Нiрфе! Менi ж теж цiкаво!
– долинув з оранжереї голос Рен.
– Ходiть сюди!
Нiрф з Коршуновим пiшли на її голос. Вона встигла надягти бiле святкове плаття й накрити на стiл. Просто над їхнiми головами з гiлок звисали соковитi плоди.
– Як у раю!
– всмiхнувся Коршунов.
– Даруйте менi!
– крикнув вiн i вибiг з оранжереї.
– Я зовсiм забув на радощах передати подарунок, - сказав вiн, з'являючись знову з великим пластмасовим цилiндром у руках.
– Це члени нашого екiпажу зiбрали вам квiти з усiх континентiв Гамми.
Вiн розкрив цилiндр, вийняв великий барвистий букет i простяг його Рен. Вона засмiялась.
– Поглянь, Нiрфе, це найкращий букет у нашому життi!
Коршунов дивився на щасливих Рен з Нiрфом i усмiхався.
– Я ще не сказав вам найголовнiшого. Ми посланi сюди, щоб допомогти вам повернутися на Землю. Адже ваш корабель не в змозi здолати зворотної путi. Тут пального для нього нема.
– Але яким же чином це вдасться? Коршунов знизав плечима.
– З моменту вашого вiдльоту з Землi минуло близько трьохсот рокiв. Створено досконалiшi кораблi. Люди пам'ятають про ваш вiдважний i ризикований рейс. I нас послали, так би мовити, на обгiн часу. Ви полетите на нашому кораблi. Ми летiли сюди усього дев'ять рокiв. Отож мушу ще сказати, що ваш метод бiокарти допомiг встановити зв'язок з багатьма населеними свiтами. Ми давно перемовляємося iз деякими з них i знаємо їхнє точне мiсцезнаходження, 3 iншими - шукаємо засобiв спiлкування.
– А як же наш корабель?
– Залишимо на Гаммi як подарунок вiд мешканцiв Землi. Люди Гамми хочуть зберегти його навiчно.