Остановісь, мгновєньє - ти прєкрасно!
Шрифт:
Чорт. Та пішов ти на хуй, не пішло.
Гриць Якович(шуткує). А я і так на ньому сиджу - тільки ноги
Чорт(розлючено плює на підлогу). От тільки і навчився, що срати як бегемот. Он навіть хуни тікають.
Іван Опанасович. Я їм не винуватий, що вони дурні.
Чорт. Ну, а якщо всі повтікають?
Іван Опанасович. Нехай тікають, вони мені не нужні.
Чорт. Ну і сиди тут з своїм салом, кабан йобаний.
Іван Опанасович. От ти в нас дуже інтєлігєнтний, що не слово - то матюки.
Чорт іде до дверей. Раптом двері відчиняються і в них входить Хуна.
Хуна. Ви тут сідітє, а на дварє какая пагода стаіт! Я вот нарочно вийшла, трохи
Гриць Якович(шуткує). Тебе чекаєм, Швецію робить.
Хуна. А што ето такоє?
Починає тихо грати АББА. Всі, в тому числі і чорт, мовчать.
Хуна(наївно). Нє, ну чесно, рєбята.
Іван Опанасович(спльовує). Це коли один вафлями годує, а другий в жопу їбе - інтєрєєсно! На, ось, сало їж.
Хуна, Гриць Якович і Іван Опанасович жруть сало. Чорт заглядає в сортир, спускає воду і зникає. Спущене гівно, веселі звуки АББИ і чавкання трьох створінь зливаються в єдину симфонію.
Завіса.