Острів Дума
Шрифт:
Я сів на хиткий стільчик навпроти канапи й тупо уставився на Камена. Він являв собою проблему. А Кеті Грін ще більшу.
Камен нахилився до мене... хоча з його обсягами подолав лише кілька дюймів.
— Ти мусиш зачекати, — сказав він. Я блимнув очима.
Він кивнув.
— Ти здивований. Так. Але я не католик, я взагалі не християнин, і широко дивлюся на самогубство. Втім, я вірю у відповідальність. Я знаю, що ти теж дотримуєшся цієї віри, тож і кажу: якщо ти вб’єш себе тепер... чи навіть через півроку... твоя жінка й доньки про все здогадаються. Не має значення, як хитро ти все організуєш, вони все одно здогадаються.
— Я не збираюся... Він підніс руку.
— І в компанії, де застраховане
Так, Мелінда непробивна. Але зовсім інша історія — Ілса. Коли Мелінда на неї злостилася, вона обзивала Іллі недорозвинутою, але я знав, що це дурниці. Просто Ілса тендітна.
— А кінець кінцем, страхувальники можуть і довести. — Камен здвигнув своїми велетенськими плечима. — Наскільки тоді збільшиться податок на спадщину я можу лише здогадуватися, але певен, що це вирве з твого спадку чималий шматок.
Я не думав про гроші. Я думав про бригаду страхових слідчих, які обнюхуватимуть усе навкруги. І раптом почав сміятися.
Камен сидів, поклавши свої коричневі руки собі на коліна, завбільшки як пороги, дивлячись на мене з легкою усмішкою типу бачили ми й не таке. Хоча на його обличчі ніщо не могло виглядати легким. Він зачекав допоки вщухне мій сміх, а потім спитав, що тут забавного.
— Ви переконуєте мене, що я занадто багатий, щоб мені себе вбивати.
— Я переконую тебе, Едгаре, тільки в тім, що варто зачекати, не варто цього робити тепер. Також я хочу зробити пропозицію, яка суперечить моєму практичному досвіду. Проте в твоєму випадку я маю сильне чуття — це та сама інтуїція, що під казала мені подарувати тобі ляльку, Я пропоную тобі спробувати географічну терапію.
— Перепрошую?
— Це форма реабілітації, яку зазвичай застосовують алкоголіки в останній стадії. Вони сподіваються, що зміна місця мешкання дозволить їм взяти новий старт. Оберне все на початок.
У мені щось відгукнулося. Не можу сказати, що то була надія, але якесь почуття майнуло.
— Це інколи діє, — продовжив Камен. — Ветерани з «Анонімних алкоголіків [24] », що мають відповіді геть на все у світі — це їх прокляття і їх благословення, хоч мало хто з них самі це усвідомлюють — люблять казати: «Посадови в літак п’янчугу в Бостоні, а в Сіетлі з літака вийде той самий п’янчуга».
— То де ж виходити мені? — спитав я.
— Зараз ти зійшов на станції у передмісті Сент-Пола. Я пропоную тобі вибрати собі якесь інше місце, подалі звідси, й вирушити туди. У тебе унікальні можливості, зважаючи на фінансову ситуацію й громадянський стан.
24
Alcoholics Anonymous (АА) — започаткований у 1935 р. недавніми алкоголіками, біржовиком Білом Вілсоном і лікарем Бобом Смітом, неформальний рух взаємодопомоги і гуртової психотерапії.
— Як надовго?
— Щонайменше на рік. — Погляд його був незбагненним. Саме обличчя в нього було створене для такого виразу; аби це обличчя побачив вирізьбленим на гробниці фараона Тутанхамона Говард Картер [25] , я певен, навіть він був би приголомшений. — А якщо ти, Едгаре, учиниш щось із собою через рік, то, заради Бога, — ні, заради щастя твоїх дочок, — хай воно виглядатиме пристойно.
— Він уже майже провалився й зник посеред старої канапи, та ось тепер почав виборсуватися з
25
Говард Картер (1874-1939) — англійський археолог, у 1922 р. відкрив усипальню Тутанхамона.
— Едгаре, чи є щось, що приносить тобі задоволення?
Я сковзнув по поверхні його запитання (тільки на цьому неглибокому рівні я відчував себе в безпеці) і відпрвів:
— Колись я малював.
Насправді я ставився до того заняття трохи серйозніше, ніж просто до малювання, але то було так давно. Відтоді я цілком віддавався іншим справам. Шлюбові, кар’єрі. Обидві ці справи згасають, чи й уже згасли.
— Коли?
— У дитинстві.
Я гадав, чи варто розповідати йому, як я колись мріяв про художню освіту — навіть назбирав грошей і купив альбом репродукцій, — а потім покинув цю думку. За останні тридцять років мій внесок у світ мистецтва складався із закарлючок, які я креслив під час телефонних розмов, а останню книжку з картинками я купив, мабуть, років десять тому, вона лежала на журнальному столику, щоб дивувати знайомих.
— А відтоді?
Я подумав, чи не збрехати — не хотілося виглядати абсолютно зацикленим на роботі ішаком, — проте схилився до правди. Однорукий мусить намагатися говорити правду завжди, де це можливо. Це не Ваєрмен так каже, це я так кажу.
— Ні.
— Займися цим знову, — порадив Камен. — Тобі знадобляться загороди.
— Загороди? — перепитав я здивовано.
— Так, Едгаре. — Він виглядав здивованим і трохи розчарованим моєю неспроможністю второпати зовсім просту думку. — Огорожі проти ночі.
— 6 —
За якийсь тиждень до мене знову завітав Том Райлі. Тоді вже листя змінювало колір і, пам’ятаю, розвішували плакати до Геловіну у Вол-Марті [26] , де я купляв альбом для малювання — вперше після коледжу... Та де там, либонь, уперше після школи.
З того візиту мені найбільш запам’яталося, яким зніяковілим, непевним виглядав Том.
Я запропонував йому пива й він радо пристав на цю пропозицію. Коли я повернувся з кухні, він роздивлявся мій малюнок пером і тушшю — силуети трьох пальм на тлі безкрайньої води, а на передньому плані зліва трохи виступає краєчок критої веранди.
26
Wal-Mart — заснована Семом Волтоном у 1962 р. мережа супермаркетів з помірними цінами, сьогодні — найбільша у світі торгівельна корпорація (відкрите акціонерне товариство).
— Гарний малюнок, — сказав він. — Це ви зробили?
— Та ні, то ельфи. Вони приходять по ночах, лагодять мені взуття, а іноді ще й картинку намалюють.
Він надто голосно розреготався і поклав картинку на стіл.
— Не дуже схоже на Міннесоту, тойво, — промовив він, імітуючи шведський акцент.
Довелося пояснити:
— Я скопіював це з буклета..
Я дійсно скористався фотографією з ріелторського буклета. Світлину було зроблено з Флоридської кімнати Лососевої мизи — будинку, який я щойно орендував собі на рік. Я ніколи не був у Флориді, навіть на вакаціях, але картинка зачепила щось у глибині моєї душі, і вперше після аварії я відчував якесь піднесення. Легесеньке, але воно затрималось у мені.