Прекрасні катастрофи
Шрифт:
Вплив кожного променя сонячного спектра на кожний орган людського організму став за величезну зброю в наших руках. Уміючи ліквідувати якусь ваду людського організму за допомогою того чи іншого з сонячних променів чи комбінацією сонячних спектральних променів, ми здобули змогу не тільки лікувати окремі захворювання різних органів, не тільки виліковувати й оздоровлювати хвору людину, а й побудувати цілу реальну теорію про залежність біологічного життя від сонячного світла. І ця теорія насамперед поставила нас перед надзвичайно важливим висновком про те, що функціональна гармонійністьживого організму залежить насампередвід правильності прийняття цим організмом безпосередньої сонячної енергії. Я кажу безпосередньої, тобто так званої променевої, бо всі інші формації перетвореної сонячної
— Змішаний, білий?
— Насамперед так: змішаний, білий. Цим ми не відкриваємо якихось нових Америк. Кожному медикові, а тепер уже й взагалі кожній культурній людині добре відомо, що чим більше ізолюється людина від сонця, тим більше кволіє вона. Недостатність перебування на сонці стає причиною не тільки загальної кволості організму, а й спричиняє чимало тяжких недуг. Клерк, що не бачить сонця в своєму бюро, кволіший за хлібороба, дарма що хліборобська праця потребує більшої витрати сил. Робітники, що працюють у темних льохах, кволіші за робітників, зайнятих аналогічною роботою, що працюють, проте, в добре сонцем освітлених приміщеннях. І так далі, і таке інше. Так само й надто різниться вік для людей, ізольованих від сонця, і вік для людей, що постійно опромінюють своє тіло цілющими променями великого світила. Це загальновідомі істини — порівняйте здоров’я людини тисячу років тому і її здоров’я тепер. Порівняйте сучасного дикуна й сучасну цивілізовану людину. Коли нам щастить знайти такий екземпляр сучасного дикуна, який не зазнав ще на своїй шкурі радощів сучасної цивілізації, тобто експлуатації, то ми можемо бачити рідкий екземпляр здоров’я, краси й довговічності… Певна річ, що такого дикуна сьогодні вже важко знайти на білому світі. Умови завоювання диких країн цивілізованими, умови страшної і нелюдської експлуатації в цих країнах обернули колишнього дикуна, дарма що він гармонійно сприймає сонячну енергію, на кволу, виснажену й хвору істоту, значно коротковічнішу, ніж його, дарма що більше ізольований від сонця, хазяїн. Тут умови соціального порядку стали, певна річ, дужчі за внутрішні сили самого людського організму…
— Е, пробачте, сер, — перепинив його сер Овен Прайс, — мені здається, ми ухиляємося вбік. Давайте повернемось до… цього самого… оздоровлення та… цієї самої сонячної, саме сонячної, а не, гм, гм… соціальної терапії.
— Гаразд, сер, це тільки до слова прийшлося. Словом, з такими ідеями ми розпочали нашу експериментальну роботу. Ми стали на тому, що віками людський організм спрацювався, знемічнів і скволів саме тому насамперед, що людство з покоління в покоління все далі й далі відходить від сонця, менше й менше бере від нього могутньої, цілющої енергії. Ми стали на тому, що для цілковитого оздоровлення людства потрібно вернути його до сонця, дати йому стільки сонячної енергії, скільки її потребує для нормальних гармонійнихбіопроцесів людський організм. Ми стали на тому, що через недостачу сонця порушено гармонійністьбіопроцесів у людському організмі, а в результаті такого порушення гармонійності з віку у вік, з покоління в покоління людський організм виснажився, звироднів, і в ньому постали різні органічні вади, а весь він став дуже сприятливим середовищем для розвитку й поширення мільйонів різних мікробів.
Людське тіло — під сонячне проміння! — таке найперше гасло нашої сонячної терапії.
Але… але я прошу згадати зараз ті критичні думки, які я висловив учора, критикуючи методику сучасної офіціальної геліотерапії. Наша теорія сонячної терапії критично ставиться до звичайного, білого, змішаного сонячного променя. Наша теорія сонячної терапії доводить, що звичайний, білий, змішаний сонячний промінь корисний і цілющий лише для організму цілком здорового — організму з непорушеною функціональною гармонійністю, тобто такого, що може, що вміє правильно прийняти на себе білий сонячний промінь. “Уміє правильно прийняти на себе” — це значить, що він, оцей організм, у своїй гармонійності такий відповідний гармонійності спектральної композиції в білому сонячному промені, що він сам розкладаєбіле, змішане сонячне проміння на його спектральні компоненти і сам розподіляє їх по органах і функціях організму відповідно до гармонійної органічної потреби.
— Чорт забирай! — не стримався Думбадзе. — Тобто ви хочете сказати, що самий людський організм здатний виконувати функції… функції… ну, як би це сказати — тригранчастої призми, розкладаючи білий сонячний промінь на його спектр?..
Нен-Сагор злегка усміхнувся:
— Мені здається, я нічого нового цим не кажу. Але ви надто вульгаризуєте
— Пробачте, — змішався Думбадзе, — аж тепер я зрозумів, про що ви говорите.
— Але, — встряв і Коломієць, — мовиться лише про здоровий організм і про ефективність сонячного проміння для здорового організму?
— Так. Але наша теорія нашої сонячної терапії починається саме там, де кінчається здоровий організм і починається організм хворий. Ми стали на тому, і я гадаю, ви теж пристанете до такої думки, що нині, внаслідок відходу людини від сонця, майже неможливо знайти такий цілком здоровий, гармонійний організм. Віками віків людський організм скволів, і гармонійність його порушилася. Сучасний середній людський організм нездатний уже цілком приймати біле сонячне проміння з абсолютною для нього користю. І завдання сонячної профілактики якраз у тому, щоб повернутилюдському організмові цю здатність.
Отут і починається наша сонячна терапія. Отут і починається система нашого вихованнялюдського організму.
Ви дозволите мені, не зволікаючи, викласти цю систему?
Всі мовчки кивнули головами й присунулися до Нен-Сагора.
Тільки сер Вебенс не присунувся, давно вже заснувши в затишку свого крісла.
Сер Овен Прайс суворо поглянув на Альберта Сю. Альберт Сю ще нижче схилився до свого блокнота.
Нен-Сагор звівся. Потім він знову сів.
— Основа системи нашого сонячного виховання є сонячний спектр, — почав він. — Основа системи нашого сонячного виховання є раціональне використання сонячного спектра, — виправився він зразу ж. — Те, що ми дійшли точного розуміння ефективності всіх компонентів сонячного спектра, що ми точно встановили вплив кожного спектрального променя на кожний же орган і кожну функцію людського організму, — саме в цьому і полягає основа системи нашого виховання… — нарешті точно сформулював він свою думку.
Нен-Сагор помітно хвилювався… Але він переміг хвилювання й почав розповідь.
— Понад п’ятдесят років тому страшна епідемія грипу захопила північний Пенджаб. Європейське уявлення про тяжкі пошесті надто мізерне перед масштабами Азії. В Азії епідемія забирає не десятки чи сотні тисяч людей. В Азії пошесть за кілька день вбиває мільйони. Тісне й нужденне життя азіатів, жахливе бідування сотень мільйонів населення, бідування, якого й уявити собі не може навіть злиденний європеєць, — це бідування утворює найсприятливіші умови для шаленого поширення важких непоборних епідемій. Рік у рік такі страшні епідемії потрясають Індію, скорочуючи її населення на десятки мільйонів.
Тоді, понад п’ятдесят років тому, на зміну нещодавній; чумі, на зміну нещодавньому тифові прийшов грип. Північний Пенджаб став за середовище цієї жахливої епідемії. І за два тижні долина Інду та Сватська височина спорожніли. Хто не вмер зразу, той тікав на південь або сюди, на північ, і вмирав тут, перенісши заразу на сотні людей інших племен.
Нурі також полонила пошесть. Її принесли сюди пенджабські втікачі. Афгано-дравидське селище, яке утворилося тут після повстання 1857 року і де жив та вмер і мій батько в руїнах палацу давнього раджі Нурі, придбаного за безцінь в афганських вівчарів, — це селище з сотнею мешканців за два тижні обернулося на живе кладовище. Півтора десятка старих дідів, яких помилувала жорстока до юних і поблажлива до старих епідемія, — це було все, що лишилося в чабанських хатинах селища. Я повернувся до Нурі за кілька день до цієї страшної катастрофи. Всі хворі перейшли через мої руки, але я не міг нічого вдіяти навіть із своїми, привезеними з Англії, новими медикаментами — всі хворі вмирали… Пошесть була дужча за медицину…
Горе полонило нашу землю. Колись достатнє й щасливе, наше селище Нурі за два тижні обернулося на кладовище й руїни. Отари овець розбрелися без догляду, плантації здичавіли, замість хат і майна стояло чорне згарище з купами попелу та вугілля, — я попалив усе, змагаючися з заразою. Півтора десятка дідів та я — це були всі, що залишилися живі. Я замкнувся в домі мого батька, силкуючись увесь віддатися науковій роботі, щоб у ній знайти захист од примар і жаху. Старі півбожевільні діди тинялися по околицях, не дбаючи за себе й своє харчування, в тузі закликаючи й на себе страшну пошесть, благаючи й собі в неба смерті. Вони ховалися від мене, а я тікав від них… Так було довгий час.