Пригоди Електроника
Шрифт:
Приїхали фахівці, оглянули тварину, порозмовляли з Віктором Смирновим. Хазяїн корови зовсім розгубився, на всі запитання відповідав лаконічно: “Треба порадитися з Електроником”.
Біологи запровадили чергування у вольєрі.
Той, кого шукав увесь клас і багато знаменитостей, сидів у напівтемному залі Інституту прогнозів погоди, бесідував із старою машиною.
— Як ти гадаєш, я правильно вирішив?
— Ти дуже розумний, Електронику. Ти чиниш правильно.
— Спасибі, мамо, — зовсім по-людськи сказав Електроник, поклавши руку на теплу панель лічильної машини.
Це була
— Я викликаю на бій шість найкращих гравців світу, — сказав Електроник.
Після недовгого мовчання лічильна машина зашурхотіла перфострічкою.
— А якщо ти програєш?
— Я вивчив усі шахові партії. Здається, я знаю те, що шукаю: як робить відкриття людина…
— Невже ти хочеш перевершити саму людину?
— Ні, мамо. Я стараюся не для себе. Для людини…
— Ти порадився зі своїм учителем?
— Професор знає, що я розв’язую цю задачу. Або я програю остаточно, або буду переможцем неможливого. Від мене цього чекають друзі.
І він увімкнув радіо. Звучала урочиста, смілива мелодія, в якій повторювалася фраза: “Електроник потрібен усім”!..
— Ти чуєш, мамо? — запитав він.
— Ти будеш Переможцем неможливого. Я спокійна за тебе, — зробила висновок, подумавши, машина.
Чому Електроник вибрав саме шахи?
Винаходи, які він робив разом з восьмикласниками, привели до несподіваних результатів.
Фізики просили показати антигравітаційний пристрій. Нова система пересування зацікавила їх. Але килимок було загублено.
Астрофізики й астрономи бомбардували школу телеграмами про розрахунки енергії надзірок.
Біологи не розуміли, чому дивна істота, схожа на корову, то нестримно росте, то знову зменшується.
Електроник розгубився: одна справа — відповідати на уроках, а друга — науково обґрунтовувати винахід, давати в кінцевому підсумку поради людству. Та ще які поради — про майбутнє! Про польоти до зірок, про енергію для кораблів, про нові умови життя…
Хоч який серйозний був задум проекту “Космічний корабель “Земля”, але не могли ж його автори збудувати справжній антигравітаційний корабель!
Відповіді на всі важливі запитання про майбутнє вимагали точних розрахунків, перегляду величезної кількості варіантів. Жодна в світі машина не розв’язала б такі задачі й за мільйон років. А люди не могли чекати.
Відповіді у вигляді формул, математичні моделі майбутнього — ось що хотів запропонувати Електроник. Для цього треба було вміти грати в шахи, як людина.
Шахова гра, в якій випробовував свої сили Електроник,
Чемпіонати світу з шахів серед комп’ютерів проводилися не раз. У них було все, що належить для міжнародних змагань: учасники, судді, болільники, нагороди переможцям. Більше за всіх переживали вчені, котрі складали програму для своїх машин. Самі гравці, які перебували в різних кінцях планети, не хвилювалися, роблячи черговий хід, і не відчували взагалі ніяких емоцій з приводу своєї перемоги чи поразки. Зате вони аналізували помилки й вчилися грати дедалі краще.
Але ніколи ще машина не вигравала у знаменитого шахіста. Поки машина перебирала варіанти, досвідчений гравець робив несподіваний хід, і комп’ютер не міг передбачити всі його наслідки. Сили їхні були неоднакові.
Якось Електроник признався Громову:
— Вчителю, ви пам’ятаєте, як я сказав вам, що розв’язую найважчу для себе задачу, й ви запропонували зіграти в шахи. Я здався через кілька ходів, але я задумався. Спасибі за підказку! Шахи допомагають мені збагнути творчий процес. Можливо, я навчуся грати, як людина…
Того вечора вони розмовляли дуже довго. Громов знав, як нелегко навчити шахової стратегії звичайний комп’ютер: для цього потрібна гнучка мова програм, схожа на природну людську мову. З Електроником все було складніше. Він вибрав найважче рішення: або він обіграє чемпіона, або… Перемога могла відкрити нові блискучі можливості для співробітництва людини й машини.
Поразка… Поразка, можливо, була небезпечна для Електроника: адже він умів почувати…
Громов хвилювався за учня, який сам мав розв’язати свою задачу. Перемога в шаховій грі привела б його та всі у світі комп’ютери до великого відкриття.
Чотирнадцяте квітня.
СЕАНС ОДНОЧАСНОЇ ГРИ
Шість гросмейстерів, шість екс-чемпіонів світу з шахів одержали увечері листа однакового змісту. Незнайомець викликав їх на поєдинок, пропонуючи дати сеанс одночасної гри. Лист був написаний дуже шанобливо, але мав дивний підпис: “Електроник, машина п’ятого покоління”.
Шість гросмейстерів знизали плечима й забули про лист. Їм було не до жартів, вони змагалися один з одним, щоб визначити, хто з них — гідний партнер чемпіона світу. А щоб здобути титул претендента, треба добре знати свого завтрашнього супротивника, його вдачу, слабкі й сильні сторони в грі, його мистецтво бути самим собою на звичайній шаховій дошці.
Матч претендентів проходив у павільйоні “Мистецтво”. Це було одне з найбагатолюдніших місць на Виставці досягнень народного господарства. Зал не міг вмістити всіх болільників, і любителі шахів годинами простоювали перед павільйоном, спостерігаючи, як повільно пересуваються на електронному табло фігури. Зате кожний хід пішака викликав хвилювання, а хід слона можна було порівняти лише з ходом цих мирних тварин вулицями міста. Один з гросмейстерів перед матчем згадав про листа, і його товариші посміялися з винахідливого болільника, який придумав видати себе за машину, щоб одержати автографи.