Пусть миром правит любовь

Ященко Елена

Проявление любви

Звезды не видны в тумане,Молочная река под ногами,Тишина звенит в ушахШарканье собственных шагов слушаю.Полевая дорога еле виднеется,Серая мгла плавно движется,За спиной – ветра дыхание,О быстротечности жизни напоминание…На пригорке туман рассеялся.Алеет горизонт вдали.Бетонка мокрой лентой стелется.И я должна ее пройти.Запели птицы в поднебесье,Зарю встречая и рассвет.С ними идти мне стало легче,В душе покой – ведь мрак исчез.Мелодии вестников крылатых.Бальзамом душу исцелят.Сквозные раны, как заплаткой,Божественным нектаром наполнятИ

я шагаю дальше – браво!Расправив спину, голову подняв,Любви божественной картиныВсем сердцем в себя впитав.

Любов до світу

Поле п'янко пахне,Де ціве тріфойКохана ромашкаЧарберь і звіробойСоловейко тьохнувПісню у гаю.Босими ногамиЯ по траві йду,Лагідно щекочеДухм'яна ромашка,Заспівала на вербі.Гарно пташкаКущ калини тріпоче,В вітрових обіймахЗа обрієм сонце світить,Золотом і срібломРосяниста стежка в'ється,Серед верболозуНаполохана жабкаСкочила у водуСерце б'ється у ритміЗі співом солов'iним.З Небес спадає благодать красиВ моi обійми.Впасти просто у траву,Обмитись росою,Солов'iну красу туЗабрати з собою.Вітром буйним на крилахЗлетіти над світом,Нести Божу благодатьЯрким, теплим світлом

Кохання навічно

Зацвіла калинаВ гаю при дорозі,Наламаю гілочокУ пахучім верболозі.Пташечка малесенькаЦвірінькає пісню.Сонце обрій поцілуєЯк лебідь лебідку.Сине небо опадаєКольором у вічіЗакохалася дівчинаВ красу ту навіки.Кучерява верба тягнеСвоi гілки у воду.Дай же Боже мені щастя,А не тільки вроду.Закувала зозуленькаНа вербовій гілці,Тай заграла доля піснюНа своiй сопілці.Грай же дужче, грай завзято,Нехай всі почують,Не ламайся, сопілочко,Най і не шанують.Одцвіла калина,Грона червоніють,Жовте листячко опало,Птахи відлетіли.Жвавий вітер січе снігом,Вербові гілки,Замітає ту стежинуВід мене навіки.

Утро

Поле сонное томится.Там вдруг вскрикнет чудо-птица.Ветер стих в кронах деревьев.Бродит дрема средь теней.Солнышко лучом окраситНебо красным, словно бархат.На лугу ромашки спят,Стебли тихо шелестят.Росы пали на траву,Босиком по ней бреду…Птичьи трели с переливомСолнце славят так красиво.Красотой простор манит.Горизонт огнем горит.Травы шепчутся устало:«Хорошо, что солнце встало»

Синій льон

За туманами роківЯсний погляд.Очі сині і русявогоВолосся ніжний дотик,Губ солодкий поцілунокДужих рук обійми,Сон цей знов бентежитьСпокій мій душевний.А льон цвіте синій, синійВ коханих очах твоiх милийСтежина змійкой в'ється,Синій льон мені смієтьсяЯсним полум'ям спадає в серце.Туман стелеться поволіНа ромашковому полі,Яскраве сонечко всталоПташиним співом привіталоСині ранки над водою,Свіжий вітер гне тополюПлинуть біліi хмаринки.У дзеркалі води картинки.А льон цвіте.Край дороги,Синіх квіток краса,Росою омиває мені ноги.Ніч розтанула, згасли зоріСпогади сну плинуть поволі.А льон цвіте, хитається,Красою

бере у полонНіжна струна рветься в сердціЧерез той сон

Одинокая осина

Застывшая от смертельной обиды,Не ожидавшая в спину ножа.Втихомолку «зализывает раны»,Уповая лишь на Небеса.На ветру сгибается осина,В зарослях – измятая трава.И ломает кто-то ту калину,Под которой умерла мечта.Одуванчиков корзинки разлетелись,Кто куда, в неведомую даль,Кислым щавелем во рту оселиВсе признания твои тогда…Со стройной липы цвет сорвали,Дикий мед в дупле засох,Прозвеневший крик печалиПролетевший клин принес…Одинокая осинаТрепетала в тишине,То ли с ветром обнималась,Может радовалась мне.Белый клен шумит листвою,Жизни скучной не сулит,От того, с такой тоскоюЖуравлиный крик звенит…

Волшебная свирель

В серебристом мареве рассветаЗвенит волшебная свирель,Луга цветущие росой покрыты,Тропинка вьется средь полей.Чарует песней соловей —Божественно, ушам услада,Взывая к Небесам открытым.Существам земным награда.В пространстве одинокая душа,Застывшая в немом очаровании,Впитает красоту рождающего дняИ радужной зари дыхание.Потоки ветра ласковой волнойОбнимут нежно нас за плечиРосистых трав, лугов покровОсвятят миг любовной встречи…Звучит прекрасная свирельИ струн волшебных переливы.О, как божественно красивыЛюбви тончайшие изгибы…Высоких нот слышны порывы…Притихла смятая трава,Умолкших трелей соловьиныхНе бьет волшебная волна…И сразу стало все другое,Обыденное, обычное, простое.Слышен дятла перестукДорога и туман вокруг…

Цветущая сирень

Сиреневое море,Сиреневый туман,Сиреневое небо,Сиреневый дурман,Сиреневый запахСирени в саду —В сиреневую сказкуЯ медленно иду.Сиреневые гроздьяНа сиреневом кусте,Сиреневые грезыВ сиреневой мечте.Пчелиное жужжаньеВ сиреневых соцветияхЛюбовное признаньеВ ласковых объятиях —Цветущие сирениРадость дарят.Под солнышком весеннимТихо шелестят.

Море

Море пенноеБьется о скалыСиние волныВ волшебном туманеНа гребне волныЧайка сидитТуманная дымкаНад морем паритВетер могучийВолнами играет,Дыша всей грудьюМоре вздыхаетМощную силуПоказывая вновьМоет гальку,Крошит бетонСолнце сквозь тучиЛучами пробилосьМоре от бликовВдруг заискрилосьСиние грезыНа глади водыБрызги фонтановКак в сказочном сне.

Колос Мріi

Зелене жито посіянеВолошковими очами омріяне,Радість серце огортає,Співоча пташка у гаю.Вітер тополю хатаєСонце з під хмари сяє.За обрій роки полетіли,Сріблом на голову сілиЖито у полі жовтіє,Вабить колосом мріi.Хвилями вітре гуляє,Хлібну солому кружляєДощик пустився дрібненький,Хмари плинуть низенько.Край неба райдуга сяє,Кращу долю у неба благає…Жито з поля повезли,Волошки теж кудись щезлиПтахи змовкли надовго,Тільки листя жовтого повно…