Шрифт:
Annotation
Автор - Кушнірук Сергій. Приємного прочитання, дорогі читачі. Звісно я просто аматор, однак маю надію, що вам сподобається ця невеличка книга. У ній вміщені ряд дорогих моєму серцю віршів. Думаю, вони зможуть вас змусити задуматися, здивуватися, зачудуватися. Ще раз бажаю приємного прочитання!
Історія
Минають дні, а також ночі,
І вже пройшло багато літ,
Та ті дівочі гарні очі
Все дивляться мені услід.
Вона була прекрасна й горда,
Як райдуга, чи цвіт квіток,
Хороша, добра, благородна,
Весела, радісна й проста
І гарна була як «Богиня»,
А усмішка несла тепло
І в неї в серці було світло,
Й хотіла радувати серця,
Бо мала «янгола» в душі
І вічний той вогонь у серці
Горів - як сонечко в житті.
Її зірки оберігали,
Хотів я завжди з нею йти
І просто збоку споглядати
Її усмішку й очі ті.
Хоч і не склалося в нас долі,
Та образ твій залишу назавжди,
Вона хотіла вирости поволі
Й розквітнути як квіти золоті.
Хотіла бути доброю як мама,
Зачарувала тільки поглядом своїм
І та краса, і горда та постава,
І голос її ніжний шепотів.
Напевно слухав вічно тую мову,
Я просто хтів любити, та нажаль,
Признатися не зміг би навіть Богу
«Про вічну муку ту мою й печаль».
І завжди буду берегти я світлий образ,
Її прекрасний погляд і «думки»
І може ми ще стрінемось із нею
Та й стежку з квітів висадим в житті.
Я буду любить тебя всегда.
Вдруг ты прошла
И я полюбил
Забыл, что нет у меня этих сил.
Смотрел в безсмертную высь облаков,
А ты показала, что есть любовь.
Хотел бежать,
Но сбился я с ног.
Ты миром стала в сердце моём.
Не буду лениться, рыдать перестану,
А образ прекрасный навеки оставлю.
Ты стала безценной,
Как воздух и реки,
Улыбка твоя осталась навеки,
Глаза засияли,
Как звёзды с небес,
Они загорелись
Как пламя чудес.
Но все же был слеп я
И поздно заметил,
Как ты пронеслась, как мгновенье,
Как ветер.
И зря я не слушал слов верного друга:
«Судьба в этой жизни не наша подруга,
Возьми себя в руки
И стань мужиком,
Борись если надо
Ломай все кругом,
Люби и она тебе точно ответит
И «Волю Огня» возроди в этом свете,
Из пепла вернись,
Докажи
Сдаваться не смей
Её ты загубишь,
Запомни слова эти раз и навеки.
В любви нет преград и открыты все реки».
Пришла в мир война
И облилось все кровью,
Тебя защищу
Даже слова не молвлю,
А если умру, то из мёртвых восстану
Тебя я найду,
На коленья я стану,
Пробьюсь сквозь завесы, сквозь мор и сквозь войны,
Улыбка твоя «уничтожит» все волны
Твой взгляд в пустоте для меня как фонарь.
Из тени я выйду,
Забуду печаль,
Я буду бороться, идти черепами,
Дабы любовь была между нами,
И пусть это чувство живет, расцветает
Оно для меня никогда не растает.
Я буду просить, умолять о прощение,
Надеяться буду, искать откровенья,
Тебя я люблю, для меня ты безценна,
Как звёзды на небе,
Как солнца мгновенья.
Любовь пронесу я сквозь жизнь неприменно
За светлые чувств умру несомненно
Тебя обнему, а потом поцелую,
Я все расскажу, что в душе нарисую.
Назову тебя «зайкою», «рыбкой», «солнцем»
С букетом цветов постучу я в оконце,
Всегда буду рядом с тобою идти,
Лишь смерти подвластно нас развести.
Но всё же, я думаю, сможем прорваться
И будем все чаще с тобой целоваться
Безсмертные чувства и это любовь
И ей все подвластно
Любите все вновь,
Сражайтесь за счастье,
Ищите пути.
Ми долго искали – друг друга нашли.
Мова
Вступ:
Не має нації без мови,
А наша просто чарівна,
Вона широка і безкрая наче море
Та чиста як водиця з джерела.
Хоча історія залишила відмітку,
Ми пробивалися крізь терни до зірок
І мова вже забула свою «клітку»,
Та в ній залишився ще втомлений народ.
Причини недостатнього рівня:
Русифікація й гоніння нас лякали,
А циркуляри мову відбирали,
На неї просто чхали і плювали,
Хоча зосталися і ті - хто захищали.
Низька самосвідомість та бажання,
Яких у нас давно вже не було,
А також мати, суржик й зневажання,
Які забруднюють священне джерело.
Причина й в тім, що сленги ми вживаєм,
Та й словників не візьмемо до рук,
Чомусь ми ноу – хау розглядаєм,
А відповідник вилетить із рук.
Неправильно скорочуємо слово