Роздуми про експеримент вiд сiчня 2001 року
Шрифт:
Моє вiдношення до медицини не змiнилося. Хiрургiя — могутня, боятися її не потрiбно (до речi, повторний наркоз не небезпечний — iснує такий забобон). Терапiю теж випробував на собi: є дiючi
Рада досвiдченого пацiєнта: «розслабся i терпи». Для старих — взагалi немає проблем — випробував на собi те, що знав ранiше по пацiєнтах: умирати не страшно. Природа захищає психiку умираючого вiд зайвих страждань.
Хвороб не бiйтеся: людина мiцна, її тiльки не потрiбно псувати. Медицина, якщо нiкуди дiтися — теж досить сильна, допоможе, i навiть врятує.
Думка про «експеримент», пiсля закiнчення семи рокiв: вже упевнений, що при здоровому серцi, великi навантаження забезпечать активне життя до 90 рокiв. А щасливим (чи нещасливим?) — i
Мабуть, це й усе.
Пiслямова до «експерименту», липень 2001 г
Другий електрокардiостимулятор Валерiй Залевський ушив менi в листопадi 1993 року. Вiн добре працював, але до початку травня 2001 року батарейка виснажилася, i апарат автоматично перейшов на аварiйний режим: став давати постiйну частоту 60 iмпульсiв за хвилину. Це мало для забезпечення великих фiзичних навантажень, але досить, щоб жити без помiтних обмежень рухiв.
Операцiю замiни стимулятора Валерiй зробив 6 червня. Вона пройшла нормально. В iнститутi ночував одну нiч. Гiмнастику робив iз другого дня, тiльки обмежив гантелi. Частоту пульсу установили вiд 60 — у спокої, до 110 при навантаженнях.
Знову почав обережно бiгати. 17 червня зняли шви. Поступово вiдновив бiг i обсяг гiмнастики з гантелями. Хиткiсть ходи, на жаль, залишається. Перемогти старiсть не вдається. Однак, розумова працездатнiсть зберiгається.
Експеримент продовжується.