Серед бурі

Гринченко Борис Дмитриевич

Коваленко цілує її, вона обніма його за шию і так кільки часу, припавши до його, держить його.

Іще!.. Іще!.. Як гарно!.. Годі вже!..

(Вона пускає руки, він підводить голову.)

Оксана

(до

Грицька.)

Йди, братику!

Грицько підходить і схиляється над нею.

Мій дорогий, мій добрий!

Щасливий будь!.. Спасибі!.. Прощавай!

(Цілує Грицька, він підводиться.)

Мій світоньку ясний!.. Мій рідний краю,

Прощай і ти!.. Не нажилася я!..

Мій людоньку! В сльозах живеш ти, в горі,

Хай Бог тобі спокою й щастя дасть!..

Живи, цвіти!.. Зорею ясно сяй!..

(Підводиться.)

Василечку, ще поцілуй востаннє!..

Коваленко цілує.

Прощайте всі!.. Коханий, прощавай!..

(Падає мертва.)

Завіса

У Чернігові, 1897.

¹Уся пісня співається за сценою, на сцені тільки два останні вірші

²А це як зручно розляглися біля вогню

схизмати (польськ).

³А нам уже й палити нічого (польськ).

⁴Попалили всі хати, які були в нашім закутку. Залишили три тільки, щоб на час дощу було де сховатись (польськ.).

⁵А геть! Місце нам! (польськ.).

⁶А то ти, схизмате, нас ганьбиш (польськ.).

⁷Не чіпай його! (польськ.).

⁸Він не дозволив нам погрітися тут! (польськ.).

⁹Нам це ні до чого! Як хлоп знахабнів. Але згадаєш, хаме! Колись, може, здибаємося, то розквитаємося в той же час. Ходімо, панове-браття! (польськ.).