Сивий Капітан
Шрифт:
І ще раз ударив страшний грім. Ніби він пролунав тепер ближче, ніж раніше, чи це тільки здалося? Капітан швидко повернув штурвал. Якусь мить він прислухався, наче перевіряючи за гуркотом напрям, у якому треба вести «Люцифер», і знов швидким, рішучим рухом крутнув штурвал. «Люцифер» кудись повертав, хоч його і кидало з боку на бік, повертав і сунув далі й далі під водою… Ще вибух глибинної бомби — десь немов позаду…
І тоді гримонув четвертий вибух, найсильніший з усіх! Стіна, біля якої був Олесь, наче зірвалася з місця і вдарила його по голові.
Шум моторів «Люцифера» немов захлинувся. На мить машина спинилася, потім знову почала працювати, — нерівно, уривчасто, з перебоями.
Ернан Раміро, вчепившись у штурвал, керував «Люцифером», що гойдався з боку на бік і сіпався вперед і назад, наче людина, яка раптом утратила рівновагу. На щоці Капітана Олесь помітив червону смугу, з якої сочилася кров. Мабуть, він ударився об щось під час того жахливого вибуху. Олесь почув голос Ернана Раміро:
— Іди знов до циферблата, Олесю. І, як і раніше, підтримуй подачу водню краном додаткового резервуара. Ми йдемо під водою наосліп. Стеж за покажчиком.
Десь позаду ще кілька разів пролунали вибухи. Але вони були надто далекі і вже не лякали. «Люцифер», очевидно, віддалявся від небезпеки. А втім, переслідувачі також можуть пересунутися з своїми бомбами в цей бік озера. Зрештою, воно ж не таке велике, щоб можна було довго ховатися… Що думає Капітан? Ну, можна допливти до протилежного берега. А потім?
Мовчки; схилившись над картою, що лежала на пульті, — Олесь і не помітив, коли та карта опинилася на ньому, — Ернан Раміро керував «Люцифером». Час від часу, коли центральна машина давала помітні перебої, наче захлиналася, Капітан морщив лоба, немов відчував від того фізичний біль. Та ось він полегшено зітхнув і випростався.
— Гаразд, — мовив він. — Якщо все піде добре, то можна вважати, що небезпека минула. Справа тепер у запасах повітря. Це найголовніше, що загрожує нам. Поновити запаси його немає де… поки не вийдемо на поверхню. Але цього довго ще чекати.
"Значить, ми будемо під водою, поки вороги не стомляться і не перестануть чекати нас! — подумав Олесь. — Можливо, Капітан хоче навіть створити у них враження, що «Люцифер» загинув?.. Тоді вони дадуть нам спокій…"
Сивий Капітан тим часом присунув до себе мікрофон.
— Валенто! Валенто! — заговорив він. — Як чуєте мене?
— Нормально, Капітане, — пролунала з репродуктора відповідь.
— Нікого не поранило під час вибухів?
— Ні, Капітане, з людьми все гаразд.
— А з машиною? З механізмами?
— Точно встановити важко, Капітане. Думаю, що пошкоджене, якщо не відірване зовсім, праве заднє колесо. Бо в тому місці корпусу з’явилася досить велика теча. Алонсо зараз забиває її. Крім того, пробито резервуар з мастилом, яке через отвір вийшло назовні…
— Один резервуар чи обидва?
— Один, Капітане. Правий.
— А що з стисненим повітрям? Прилад показує зменшення тиску.
— Ще не перевіряв, Капітане. Зараз візьмуся. Можливо, теж пошкоджено балони, бо вони містяться
— Негайно перевірте, Валенто. Треба знати, скільки ми маємо часу на підводне плавання.
— Єсть, Капітане!
Ернан Раміро знову нахилився над картою. Олесь зазирнув і собі через його плече.
То була якась своєрідна карта, нарисована від руки. Тонкі лінії створювали на ній неправильної форми концентричні кола. В одному місці кола обривалися, і звідти йшли дві паралельні звивисті лінії, які то наближалися одна до одної, то віддалялися. Власне, і картою цей своєрідний рисунок не можна було назвати.
Капітан зосереджено вивчав лінії рисунка, раз у раз поглядаючи на показання приладів. Раптом його руки міцніше стиснули штурвал. Здавалося, що Ернан Раміро весь напружився. Ось він повернув маленький вимикач біля пульта — і враз екран перед ним залило яскравим зеленуватим світлом. Якісь неясні контури позначилися на ньому; вони нагадували округлі скелі чи горби…
— Пішли тепер униз, — мовив Капітан крізь стиснуті зуби. Він уважно вглядався в екран. Олесь розгублено подивився на нього: куди вниз?..
— Можеш залишити прилад, Олесю, — наказав Ернан Раміро. — Зараз машина працюватиме рівніше, бо витрата водню зменшилася. Відпочинь, подивися на екран. Тут знайдеться дещо цікаве для тебе.
З неприхованим подивом юнак наближався до екрана. Він уже бачив, що між неясними контурами скель щось рухалося, — швидке і вертляве. Темні округлі тіні пропливали по екрану, одні повільно, інші, навпаки, наче кудись поспішали. Зненацька щось майнуло перед очима. Що це? В’юнке, сріблясте… Ну, ясно, можна ж було одразу зрозуміти!
— Риба! — викрикнув Олесь.
— Так, риба, трохи здивована нашою появою в їхньому царстві, — відповів Сивий Капітан. — Я ввімкнув прожектор, і тепер ми з тобою бачитимемо те, що відбувається навколо «Люцифера». Світло мені зараз потрібне, бо далі пливти наосліп не можна. Доведеться зробити кілька поворотів, а деякі з них ще й круті…
— То виходить, що це вже не озеро, а щось інше? — розкрив рота від здивування Олесь.
— Так, — відповів Сивий Капітан спокійно, ніби ні йому, ні "Люциферові" не загрожувала ніяка небезпека. — Ми вийшли з озера і пливемо зараз великим підземним каналом, яким природа з’єднала озеро Фонтіверос з морем!
2. ПОВІТРЯ! ПОВІТРЯ!
З того часу, як Ернан Раміро вимовив ці знаменні слова, минуло вже три години. А як багато за цей час змінилося!
Насамперед уже через кілька хвилин після розмови Капітана з Валенто знов спалахнула сигнальна лампочка, яка привертала увагу до телефону. І коли Ернан Раміро увімкнув репродуктор, з нього залунав стривожений голос Клаудо:
— Я перевірив балони з стисненим повітрям, Капітане…
— І з’ясували, що вони пошкоджені?
— Так, Капітане. Два балони з чотирьох вийшли з ладу, в них не залишилося повітря. Це той самий вибух глибинної бомби, що пошкодив і колесо, і резервуар з маслом.