Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння
Шрифт:
— Відмінно. Йдемо.
Торговець уперся п'ятами в землю:
— Стривайте… Я погодився розповісти вам і зроблю це. Але ви не можете очікувати, що я кину мій бізнес і стану провідником. Я ж на довгий час втрачу заробіток.
Обі сердито подивився на нього:
— І скільки ти хочеш за те, щоб показати мені шлях?
Торговець важко зітхнув, складаючи про себе цифри.
— Ну, пане, — сказав він нарешті, піднімаючи вгору палець, що стирчав з в'язаної рукавички з подертими пальцями. — Гадаю, я зможу
Обі розсміявся:
— Я не дам ні золотої, ні навіть срібної марки за роботу провідника. Я заплачу тобі ще один срібний пенні, і це все. Бери або повертай мій перший пенні і провалюй.
Торговець похитав головою, продовжуючи бурмотіти про себе. Нарешті він глянув на Обі покірно.
— Мої амулети останнім часом продаються не дуже добре. Якщо чесно, гроші б мені придалися. Ви знову перемогли, пане. Я покажу вам дорогу за срібний пенні.
Обі відпустив зап'ястя торговця:
— Йдемо.
— Шлях туди лежить через Азерітську рівнину. Нам потрібні коні.
— Тепер ти хочеш, щоб я ще купив тобі кінь? Ти в своєму розумі?
— Йти пішки важко. Я знаю людей, які продадуть пару коней. Якщо ми будемо поводитися з кіньми добре, я впевнений, що ці люди погодяться викупити їх, коли ми повернемося, за трохи меншу суму. Обі обдумав пропозицію. Він хотів потрапити в палац, але вирішив, що буде краще спочатку відвідати сестру Латеї. Потрібно дещо з'ясувати…
— Це звучить розумно. — Обі кивнув торговцю. — Підемо купимо коней і вирушаємо.
Вони рушили по головному торговому ряду, заповненому натовпом людей. Навколо було безліч привабливих жінок.
Деякі з них кидали погляди на Обі, який ясно бачив в їх очах поклик. Вони жадали відповідного погляду, і Обидва роздавав їм посмішки, як знаки того, що пізніше все може трапитися. Він бачив, що навіть ця обіцянка розбурхує їх уяву.
І тут йому спало на думку, що бродячі по ринку жінки напевно низькородні селянки. А ось у палаці знаходяться дами високого становища, і з ними цілком можна зустрітися. Адже він не заслуговує меншого.
Зрештою, він — Рал, майже принц або щось в цьому роді. А може, навіть більше ніж принц.
— До речі, як тебе звати? — Запитав він. — Раз вже ми будемо подорожувати разом…
— Кловіс.
Свого імені Обі називати не став. Йому подобалося, коли його називають «пан». Це було єдине гідне звернення.
— Стільки людей на ринку, — сказав Оба. — Чому ж амулети погано продаються? Чому в тебе важкі часи?
Торговець глибоко зітхнув, явно засмучений.
— Це сумна історія, і я не хочу обтяжувати вас, пане.
— Думаю, я задав просте питання.
— Так, пане. — Торговець прикрив від сонця очі долонею. — Розумієте, пане, деякий час тому, на початку зими, я зустрів красиву жінку.
Обі недовірливо глянув на
— Зустрів?
— Чесно кажучи, пане, я запропонував їй амулети. — Кловіс раптово зупинився, ніби наткнувся на якусь перешкоду. — Її очі… Її великі блакитні очі… незвичайно блакитного кольору. — Кловіс глянув на Обі. — Річ в тому, пане, що її очі дуже схожі на ваші.
— На мої? — Насупився Обі.
— Так, пане, — кивнув Кловіс. — У неї були такі ж очі, Як у вас. Подумати тільки. Щось у ній було… Щось дуже схоже, але ось що точно… важко сказати.
— Яке відношення вона має до твоїх труднощів? Ти віддав їй усі гроші, але так і не зміг прилаштуватися між її ніг?
Кловіса, здавалося, почуте просто шокувало.
— Ні, пане, нічого подібного. Я спробував продати амулети, щоб її супроводжувала удача.
Обидва скептично посміхнувся:
— Тримаю парі, вона плескала віями і посміхалася, запустивши руку в твою кишеню, а ти був надто збуджений, щоб зрозуміти, що ж вона насправді робить.
— Нічого подібного, пане, нічого подібного. — У голосі торговця зазвучала гіркота. — Вона підіслала до мене свою людину, і той відібрав всі мої гроші. Це зробив він, але напевно за її наказом, я впевнений в цьому. Вони вкрали мої гроші. Позбавили мене всього, що я заробив за рік.
В голові Обі як ніби щось кольнуло. Він почав переглядати свій уявний список дивних і незв'язаних вражень. І деякі з них починали зв'язуватися.
— Як же виглядала ця жінка з блакитними очима?
— О, пане, вона дуже красива, з рудим волоссям.
Навіть якщо ця жінка пограбувала торговця, позбавивши всіх заощаджень, вираз його очей підказав Обі, що цей тип все ще перебуває під владою її чар.
— Її обличчя — обличчя доброго духа, а фігура така, що захоплює подих. Але за цим диявольськи спокусливим рудим волоссям я повинен був здогадатися про її підступність.
Обі зупинився і схопив торговця за руку:
— Її звали Дженнсен?
Кловіс з жалем знизав плечима:
— Пробачте, пане, вона не відрекомендувалася. Але я не уявляю собі другої жінки з такою зовнішністю. Ці блакитні очі, ця вишуканість, ці локони рудого волосся…
Обі погодився: опис ідеально підходило Дженнсен.
Але чи мало це хоч якесь значення? Кловіс показав вперед:
— Туди, пане. Там людина, яка може продати нам коней.
36
Обі скоса глянув у темряву під покривом рослин. Важко було повірити, що під деревами-вежами біля підніжжя хребта може бути настільки темно, коли на лузі трохи вище — яскравий сонячний день. Крім того, дорога попереду виглядала сирою.