Історія України-Руси. Том 3
Шрифт:
18) Завважу, що внутрішня пара стовпів головного порталю — узлові стовпи (Knotens"aule), пізнїйше поставлені: і матеріал і робота на се вказують, а головно не лишає сумнїву напись, вишкробана під одним з тих стовпів. Чи відновлено таким чином з памяти давню пару, чи доповнено порталь тою парою довільно, не знаю; зовсїм подібні порталї західно-европейські роблять перше також можливим.
19) Іпат. c. 559.
20) Здогад, що суздальські майстри могли бути з Галича, побіжно висловив уже Кондаков (Рус. древности VI с. 38), недавно розвинув його ширше Бережков О храмахъ Владиміро-суздальскаго княжества, с. 119 і далї (Труды владимірской ученой коммиссіи т. V, 1903), незалежно від
21) Див. т. II c. 483-5.
22) Іпат. c. 559-60.
23) Про західнї елєменти в галицькій церковній архітектурі див. ще замітки (резюме рефератів) Іловайского і ґр. Уварова про лїтописну опись холмської катедри в Древностях моск. археол. общ. XI, передр. в II т. Исторических сочиненій Иловайского (О построеніи г. Холма). Що до суздальських церков то залежність їх від західнїх впливів піднїс уже Строґанов в своїй моноґрафії про Володимирську церкву св. Димитрия (1849). Натомість Голубінский рядом заміток старав ся ослабити сї виводи про західнї впливи, а Кондаков в своїх працях (Русскія древности т. VI, 1899 і О научныхъ задачахъ исторіи древне-русскаго искусства — Памятники др. письм. CXXXII, 1899), висловляючи ся про відносини суздальського будівництва до західньої штуки досить неясно (як то часто у нього буває), скільки можна порозуміти — бачив тут місцеву роботу, що йшла за західнїми взірцями, але заразом підмішувала їх елєментами оріентальними.
24) Що йно видана статя Мокловского і Соколовского Do dziej'ow archit. cerkiewnej (як в прим. 31).
25) Се має своє значіннє: Галицько-волинська Русь в XIII в. мала дуже живі звязи з Атосом.
26) Див. прим. 9.
27) Соколовский (1. c.) одначе дещо побільшує характеристичність і численність сих моментів в будові.
28) Іпат. c. 559, 608-10.
29) Реферат І. Толстого О Золотыхъ воротахъ в II т. Трудів III археол. з'їзду.
30) Іпат. c. 616.
31) Рисунки веж холмських і камінецької — в Памятникахъ старины въ зап. губ. т. VII і в „Волини” Петрова. Плян галицької вежі — у Шараневича Trzy opisy Halicza.
32) Хойновскій Роскопки великокняжескаго дворца г. Кіева, 1894. Антоновичъ и Армашевскій Публичныя лекціи по исторіи Кіева c. 56. Сими днями заповіджені нові дослїди в.-княжого двора.
33) Див. розвідку проф. Павлуцького (що зайняв ся останнїми часами деревляними церквами України): Древнее деревляное зодчество въ Югозападномъ краЂ (Древности Ураины, І, 1905), пор. резюме його реферату: Изображенія храма на древнЂйшихъ южно-русскихъ миніатюрах (Археол. лЂтоп. Ю. Р. 1904 c. 207).
34) Рисунки софійських гробів у Закревского, Описаніе Кіева, Толстого і Кондакова Рус. древности т. IV.
35) Іпат. c. 90, 114, 141.
36) Патерик с. 125.
37) Образки див. в атласї Закревского, таб. IX, див. ще Археол. карту Кіев. губ. Антоновича c. 37, плити софійські — в Древностях рос. госуд. і у Толстого-Кондакова IV. Реферат Айналова як вище.
38) Сцен в 1843-53 р. було в церкви відкрито і зреставровано 25, одиночних фіґур 220 — цїлих і медальонових. Але се далеко не всї давнї малюнки. Всього при реставрації зроблено (нїби по давнїм контурам) сцен 30, одиночних фіґур 555 (!), медальонів 346, орнаментів 907. Написи заховали ся лише при 20 сьвятих, иньші написані і реставровані більше меньше фантастично, на підставі „гермінїй” — візантийських
39) Нездале реставрованнє, що зробило було з рисунку стелї цїсарської льожі ґрати на вікнї, було причиною, що сю сцену толковано до недавна як сцену княжого суду над арештантом, що виглядає через ґрати — див. реферат пок. Павлова в І т. Трудів III археол. з'їзду.
40) Одначе ще недавно пробував боронити противного погляду Потапов — Древности-Труды арх. общ. XIX с. 19.
41) Іпат. 49, 83.
42) Патерик c. 174-180.
43) Іпат. c. 107.
44) Іпат. c. 373, Лавр. c. 392.
45) Іпат. c. 608-10, пор. 559.
46) Остромирове евангелїє — вид. факсимильне коштом Савинкова, Спб., 1883, 2 вид. 1889. Ізборник Сьвятослава 1073 р. — Изданія общ. любит. др. письменности N. 55, Спб., 1880. Трірська псалтир — Der Psalter Erzbischof Egberts von Trier — Codex Gertrudianus in Cividale, вийшло як Festschrift der Gesellschaft f"ur n"utzliche Forschungen zu Trier, 1901; про її мінятюри моя статя в Записках Наук. Тов. ім. Шевченка т. XLIX (там вказана і її лїтература). Третя інтересна мінятюрами рукопись — житий Бориса і Глїба, вид. Срезневским (Сказанія о БорисЂ и ГлЂбЂ, 1860), належить пізнїйшому часу — XIV в. Ще пізнїйші мінятюри Радивилівського кодекса лїтописи (див. про них статю Сізова в ИзвЂстіях отд. рус. яз. 1905, І).
47) Про мозаіку в Печерській церкві згадує Патерик — c. 175; про істнованнє мозаіки в Десятинній церкві сьвідчать її фраґменти, знайдені в фундаментах. З оповідання Павла алепського видко, що олтар Михайлівського монастиря мов такі мозаіки як і софійський — Путешествіе патр. Макарія II c. 73.
48) Кондаков Русскіе клады І c. 108 і 154-6 і таб. І і IX.
49) Ib. c. 101. Подібні медальони знайдені в Рязани, числом три, і крім того пара великих ковтків з образками, та дві осібні іконки; між ними дві іконки уважають ся візантийськими, решта — свійської роботи — Кондаков ор. c. c. 84 і далї.
50) Ханенко Древности ПриднЂпровья V табл. XXXII.
51) Каталогь укр. древностей коллекціи В. В. Тарновскаго таб. І ч. 94, 95.
52) Кондаков ор. c. 150т-3 і табл. VIII.
53) Археол. лЂтоп. Юж. Рос. 1903, c. 105.
54) Розложене в порядку церковного читання (o).
55) Іпат. c. 608.
56) Себто кн. Мстислава.
57) Запись у Срезневского Памятники древ. письменности с. 52. Новійше виданне євангелия в Изданіях общ. древ. письм. ч. 123: Мстиславово евангеліе начала XII вЂка въ археологическомъ и палеографическомъ отношеніяхъ, вид. П. Симони, 1904. Теперішний філїґран Кондаков признає за пізнїйший (Рус. древн. V c. 46), але він виходить з гадки, що старий філїґран був зроблений в Царгородї. Про староруську технїку оправи нова праця тогож Сімонї: Опыть сборника свЂдЂній по исторіи и техникЂ книгопереплетнаго искусства на Руси (XI-XVIII в.), 1903 (Изд. общ. люб. др. письм. ч. 122).
58) Див. вище с. 398.
59) La delegation еn Perse 1897 `a 1902, par J. de Morgan, 1902, c. 92.
60) Гарну моноґрафію про сї ковтки дав Кондаков у книзї: Византійскія емали кол. Звенигородскаго гл. III, також Рус. клады І c. 195 і далї. Новійші нахідки Морґана (як вище) скріпляють його гадку про оріентальний початок сеї окраси.
61) Перший тип див. Русскіе клады табл. II, IIІ, VI, XI, XV і с. 106; Собраніе Звенигородскаго; Ханенка Древности V табл. XXVIII і XXXI; другий тип — Рус. клады с. 109 і табл. X, XIII, Ханенко табл. XXVIII.