Історія України-Руси. Том 4
Шрифт:
Senatus electio, magistratus et officium distributio, legum patriarum condendarum potestas et iurisdictio (теж).
In Litvania sub auspitiis et ductu litvani campiductoris bellum geratur (нема в обох текстах).
Vectigalia Livoniae in aerarium Litvaniae inferantur (нема в польськім).
Dux Curlanidae utrique imperio feudalis sit (теж).
З двох повних текстів інструкції — латинського й польського, більш автентичне значіннє має для нас латинський (хоч на абсолютну повність і докладність його теж не можемо покласти ся). Польский текст, можливо, був витягом, приватно зробленим кимсь з польських участників сойму. Що до латинських витягів з тими замітками, то досить трудно вважати їх за проєкт інструкції з редакційними замітками, бо поставлені в сумнїв точки (dubium) таки полишили ся в інструкції. Може скорше се постуляти, роблені на підставі інструкції литовськими відпоручниками на соймі? В такім разї примітки до сих постулятів, зроблені може кимсь з польських сенаторів, мали б особливий інтерес. Вони досить толєрують литовські жадання і хоч з певними ограниченнями,
47. Питаннє про спільні сойми на Варшавськім соймі 1564 р. (до c. 374).
Справа спільних соймів на Варшавскім соймі не зовсїм ясна. В своїм ультіматумі (Дневник с. 351) литовська делєґація зазначила що осібний литовський сойм має далї істнувати попри сойми спільні. Тому Любавский каже, що литовські відпоручники жадали свого осібного сойму для справ в. князївства, і закидає рецесови, що він се замовчав (c. 672, пор. 675). На подвердженнє такого погляду можна би ще вказати на свідоцтво участника, виленского біскупа Протасевича. Любавскому його промови на Виленськім соймі 1567 р. були, очевидно, неприступні (див ор. c. c. 747) бо друковані в старій варшавській часописи Dziennik Warszawski ч. 14 (т. V), за 1826 р. (з рукописей Т. Дзялиньского). Протасевич каже, що в Варшаві й Більську литовські стани годили ся тільки на „спільну раду” в тих справах, що дотикали інтересів обох держав: Acz w they mierze y nierowno vienczey na tych rozmowach naszycha varssewskich y bielskich volnosczy y zwyczaiow naszych starych dlia dobrego braterstwa panom Poliakom postampilo sie, do czego nas vnia ani pryviley Alexandrowski nie czyagna — aboviem postampilismy tego, abysmy yusz od tego czasu z ych miloscziamy w pewnych rzeczach spoine seymy mievaly — alie zeby dlia tego slova: соmmuniа consilia mialy yusz ustacz — nasse wolne vielkiego xiesthva starozythne seymy y wolne nasse osoblive rady y zawirania s panem nassym y bez pana o rzeczach y potrzebach nassych wlastnych ziemskich przypadlych — czegosmy ych milosczy w Warssavie y w Bielsku nie odstapily, tedy bysmy yusz then pryviley y unia Alexandrowska, y volnosci nasse starozythne sami sobie dobrovolnie zlamaly — c. 166.
Як бачимо — сказано дуже катеґорично. Але супроти ріжних відмін в литовських жаданнях під час варшавського сойму і з сею катеґоричністью треба бути обережним: не знати в якій стадії переговорів литовські посли займали таке становище. На біду, литовський проєкт рецесу, де він говорить про сойм, в дневнику соймовім виглядає досить непевно, як зіпсований —
польський проєкт: A sejmy walne aby'smy juz miewali jedne a sp'olne to jest sejmy koronne. Ztadze aby sejmy walne w Litwie nie bywali juz nigdy.
литовський проєкт: A sejmy wolne aby'smy iuz miewali spulne, to jest sejmy w Koronie, ale przy granicach litewskich. Zkadze tez aby w Litwie sejmy takie i potem nie bywaly, na kt'orych by sprawy sp'olem Koronie i Xiestwu nalezace mialy by'c sprawowane.
Слова литовського проєкту виглядають або на прогалину, або на сьвідомий викрут в стилїзації. Думаю, що промовчаннє в публїкованім рецесї справи литовського сойму вказувало б на те, що в литовськім проєктї рецесу ся справа не була зазначена виразно.
48. Лист литовських станів на люблинський сойм 1566 р. (до c. 384).
Zygmunth August etc. Oznaymuiemy tym naszym listem, iz gdy byli poslowie panow rad y od wszech stanow z seymu walnego Brzesckiego do maiestatu naszego kroewskiego poslany y do panow rad y wszego rycerstwa corony Polskiey: pan Jan Hayko kasztelan brzescki, koniuszy grodzienski, dzierzawca wilkieyaki, trabski y krasnosielski, a x. Andrzey Thymochwieiewicz Kapusta castellan braclavski, dzierzawca na Owruczeh, a Wenclaw Agrippa secretarz nasz, maiac na pismie poselstwo za pieczeciami od tych to przerzeczonych stanow, od ktorych byli poslani, co izesmy do reku naszych od nich przyieli, prze to ono poselstwo wszystko w ten list nasz dla wiadomosci y pamieci, iako rzecz seymowa, roskazalismy wpisac do cancellarii naszey do xiag, y za pieczecia nasza tego to poselstwa przepis tym panom poslom dac, ktorez to poselstwo tak sie w sobie ma.
Instructia od panow rad y wszech inych stanow wielkiego xiestwa Lithewskiego s seymu waluego Brzesckiego panom poslom do ich mci panow rad y inych wszech stanov coronnych, na seymie Lubelskim zebranych, roku 1566 miesiaca augusta piatego dnia.
Naprzod panowie poslowie ze wszytka przystoyna uczciwoscia ich mci panom radom wszytkim duchownym y swieckim y inem wszem stanom coronnym od ich mci panow rad y wszech inych stanow wielkiego xiestwa Lithewskiego zalecenie powolnosci, braterskich sluzb, z wieszowaniem dobrego w dlugi wiek zdrowia y wszego fortunnego wodzenia, y kazdemu ich mci zosobna y wszem wobec w rzeczy pospolitey oney slawney corony Polskiey, iako panom przyiacelom y braciey swey laskawey y starszey opowiedziec maia. A przy tem przelozyc w te slowa, iz pewni sa tego ich mci panowie rady y ini wszyscy stanowie wielkiego xiestwa Lithewskiego, ze w. m. w swiezey a dobrey pamieci swey miec raczycie, y ich mci tez to dobrze pomnia, iako za odeslaniem y napomnieniem od w. m. przez wielka a raczna rade coronna ich mci wielebnego w Bodze xiedza Walentego Herborta biskupa przemyslskiego a iasnie wielmoznego y zacnie wrodzonych pana Stanislawa Myszkowskiego z Mirowa woiewode y staroste krakowskiego y ratynskiego, pana Iadama Drzewickiego castellana inowloclawskiego a pana Iana Lesniowskiego podczaszego lwowskiego, secretarza y dworzanina krola iego mci, roskazali ku w. mсіаm maiac posly swe ku w. m. posla'c. Gdyz za poslaniem pierwszych posow odkazu zadnego od w. m. nie mieli, s tey przyczyny na ten czas odprawili sa poslow swoich ku w. m., gdzie napierwey to przypomionac zlecili ono poselstwo wszytko, s ktorym pierwszy poslowie od ich mci na tenze coronny Lubelski seym iezdzili, ni w czym onego nie odstepuiac, gdyz odkazu zadnego nа to ani przez te posly nasze, ani potym przez swoie nie uczynili a przeto aby na ten czas przez te teraznieysze posly na ono pierwsze poselstwo odpowiedz pewna a dostateczna ku ich mci panom radam
49. До історії підляшського і волинського привилею1569р.(до с. 395).
Про редакційні наради над привилеєм підляським — див. Дневник Люблинського сойму вид. Кояловичом c. 216, 219 і 233, вид. Дзялинським c. 105, 118. Правдоподібно, 5 марта була апробована королем редакція підляського привилею, зладжена сенаторами, але потім посли зажадали, щоб їм позволено поробити в нїм свої поправки; нарештї певні поправки внесли туди відпоручники тих земель, прибувши на сойм.
Любавский (ор. c. c. 825-6) вказує 28 марта як день остаточного потвердження привилея, відкликуючи ся на Дневник вид. Кояловичом c. 231, але властиво сього твердити не можна, бо наради про підляські відносини тривали й далї — див. нпр. ib. c. 257, і при тім могли робити ся поправки в текстї привилею.
Ще необережнїйше говорить Любавский, що волинський привилей був споряджений з кінцем мая (ib. c. 832) Привилей сей був споряджений в мартї ще — див. нпр. згадку про нього в Дневнику вид. Кояловичом c. 233, під днем 28 марта. В Дневнику вид. Дзялиньским тут сказано навить: Przywilej restitutionis Wolynia i Podlasia raczyl krol im's'c podpisa'c i kazal gi wmo'sciam wyda'c. Та й незалежно від того неможливо припустити, щоб волинський привилей був споряджений дїйсно тільки з кінцем мая, тим часом як уже в мартї видано унїверсал про прилученнє Волини й покликано волинських сенаторів і послів на сойм. Але з другого боку декотрі точки волинського привилею були уложені тільки на підставі петицій волинських панів, то значить не скорше як при кінцї мая. То im dano (Волинянам), пише Нарушевич 5/VI, aby wysadziwszy deputati swoie, sami sobie przywiley napisali iako naliepili y napotrzebniei rozumieiac, a iego kr. moj'c y s Corona obiecali iem taki przywilei da'c (Археограф. сб. VII с. 41). До сього моменту й може належати дата привилею — 26 мая, хоч і се ще не була остатня його редакція: Браславщину додано в сей привилей не скорше як в червнї.
Справа прилучення Браславщини була поставлена послами тільки в перших днях червня (див. в текстї c. 407-8), і в початках в мотивованню сього прилучення Поляки ще не були певні: 1 червня король мотивує прилученнє Браславщини тим, що вона була частиною Поділя (Дневник с. 398), тим часом як в волинськім привилею записано її як частину Волини (Любавский помилкою каже, нїби то король мотивував прилученнє Браславщини тим, що вона була частиною Волини — ор. c. c. 834). Тому сю редакцію привилею треба відсунути на час іще пізнїйший. Ще 12 червня, як видко з Дневника вид. Кояловичом (c. 418, 416), волинський привилей був в редакції у волинських панів і послів. Потім, в другій половинї червня, переглядали його коронні посли — ib. c. 450.
Примітки
1) Збірка русько-литовських лїтописей, в XVII т. Полного собранія (як низше), містить кілька таких ґенеальоґічних статей.
2) Кунїк; (в збірнику, як низше, c. 133) припускав, що се імя хибно відчитане — треба Dethk; можливо й се.
3) Що до загального становища його завважу, що Кунїк досить далеко йшов за польською традицїєю: він приймав, що в 1340 р. Казимир зайняв був Волинь (див. c. 123, де він говорить про другу окупацію Волини в 1349 р.), і що при умові 1340 р. Дедько признав дїйсно якісь зверхнї права Казимира (с. 120).